Ухвала суду № 123123513, 19.11.2024, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа №534/2568/24

Провадження №2-аз/534/1/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Морозова В.Ю., з участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, у якій прохає вжити заходів забезпечення позову: зупинити дію постанови ЕНА 1102209 від 10.12.2023 р. поліцейської 2 взводу 1 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Федоренко Наталії Сергіївни про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження позивачем постанови ЕНА 1102209 від 10.12.2023 року.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Частиною 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, вищезазначена постанова ЕНА 1102209 від 10.12.2023 року поліцейської 2 взводу 1 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Федоренко Наталії Сергіївни про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП є виконавчим документам, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо її виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оскаржуваною постановою ЕНА 1102209 від 10.12.2023 року до розгляду справи по суті та набранням рішення законної сили, оскільки не забезпечення позову у даному випадку в подальшому призвести до порушення прав позивача у разі задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 295 КАС України,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення штрафу за постановою постанова ЕНА 1102209 від 10.12.2023 року поліцейської 2 взводу 1 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Федоренко Наталії Сергіївни про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП до розгляду справи по суті та набранням рішення законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Другого адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ