Рішення № 123121653, 18.11.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1581/24 Провадження № 2/358/803/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2024 року ТОВ "Сучасний Факторинг" звернулося до Богуславського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» заборгованість за Кредитним договором №10200881586 від 20.10.2020 в розмірі включно 15 123 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять три) гривень 37 копійок. А також стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , уклавши 20 жовтня 2020 року з ТОВ "Сучасний Факторинг" кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, порушила свої договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою судді Тітова М.Б. від 10 жовтня 2024 року, вказану справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 18 листопада 2024 року на 14 годину 30 хвилин в приміщенні Богуславського районного суду Київської області в залі судових засідань № 1, з повідомленням учасників справи.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» - Юхименко Ю.Ю. у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, у позовній заяві представник просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення у справі не заперечуює.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася і не повідомила суд про причини неявки, хоч належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 ЦПК України судову повістку відповідачу було надіслано за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Згідно відповіді № 811154 від 26.09.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що адресована відповідачці повістка про виклик до суду на 18.11.2024 отримана нею особисто.

Тобто відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини неявки та у встановлений судом строк не надіслала відзив на позовну заяву.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставин, об`єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено Кредитний договір № 10200881586, згідно з умовами якого сума кредиту за даним Договором складає 9 820, 04 гривні.

Відповідно до п.1.1 Основного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит покупцю на умовах визначених розділом 2. Основного договору, а покупець зобов`язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно розділу 3 Основного договору сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 12 календарних місяці (дванадцять) та платності - 4,5 % щомісячної комісії за управління кредитом та 0,01% (нуль цілих одна сота відсотки) за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 60,81 % річних від загальної суми кредиту.

Перший внесок за товар склав 0 (нуль) гривень та був сплачений покупцем продавцю в момент придбання товару (п.3.3). П.3.5 передбачає, що перелік товарів та послуг, які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено покупцем в заяві на отримання споживчого кредиту. Факт отримання товару(ів) та послуг(и) підтверджується особистим підписом покупця у видатковій накладній та/або відповідному правочині на отримання послуг(и).

Відповідно до п.3.9 та п.3.10 кредитного договору розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 1 260 гривень 32 копійки, з моменту укладення кредитного договору до 21.10.2021 року включно, а щомісячний платіж повинен сплачуватись до 21 числа кожного місяця.

Кредит надається на придбання товарів/послуг, що визначаються клієнтом в заяві на отримання кредиту (п.3.12).

Відповідно до п.2.5 та п.2.7 підписання покупцем договору та отримання товару/послуг є фактом отримання кредиту.

Підписанням даного договору для отримання кредиту покупець стверджує, що його волевиявлення є вільним і відповідає його внутрішній волі; він не перебуває під впливом тяжкої для нього обставини, що змушує його укласти цей Договір; він чітко усвідомлює всі умови договору та не перебуває під впливом помилки чи обману; він вважає умови договору вигідними для себе; він діє за згодою другого з подружжя або особи, з якою проживає однією сім`єю (фактичні сімейні відносини) на укладання та виконання договору.

Розділ 4. Кредитного договору передбачає, що покупець зобов`язаний: повернути одержаний кредит, вносити плату за користування Кредитом у порядку, визначеному договором; суворо дотримуватися фінансової дисципліни, своєчасно та в повному обсязі виконувати свої обов`язки за договором.

Кредитодавець має право: в будь - якому разі вимагати, в тому числі - у судовому порядку дострокового виконання всіх зобов`язань покупцем за Договором, якщо прострочення виконання грошових зобов`язань покупця становить більше ніж один календарний місяць від моменту настання терміну сплати чергового платежу за кредитом.

В договорі сторонами зафіксовано, що відповідач за повне або часткове прострочення чергового платежу по поверненню кредиту зобов`язаний сплатити кредитодавцю, тобто позивачу, штраф у розмірі 392 грн. 80 копійок за кожний випадок прострочення (п.7.2. Кредитного договору №10200881586 від 20.10.2020).

Заборгованість відповідачки перед Товариством з обмеженою діяльністю «Сучасний Факторинг» за кредитним договором №10200881586 від 20.10.2020 станом на 26.08.2024 (включно) становить 15 123 грн. 37 коп., а саме:

- загальна заборгованість за тілом кредиту 9 820,04 грн.;

- загальна заборгованість за сумою відсотків за користування кредиту 5 303,33 грн.

Станом на дату 26.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» повідомляє, що заборгованість за кредитним договором №10200881586 від 20.10.2020 - не погашена.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (кредит).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов та обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України ).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 ч. 2 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 26.08.2024 утворилась заборгованість в розмірі 15 123 грн 37 коп., яка складається з наступного: загальна заборгованість за тілом кредиту 9 820 грн 04 коп., загальна заборгованість за сумою комісії за користування кредитом 5 303 грн 33 коп.

Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали справи, документи, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, що випливає з кредитного договору, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Так, позивач просить суд стягнути на свою користь 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано такі докази: договір № 28/08/24 про надання правничої допомоги від 28.08.2024; акт № 23 прийому передачі наданих послуг від 03.09.2024 до договору № 28/08/24 про надання правничої допомоги від 28.08.2024; платіжна інструкція від 11.09.2024 року № 910041 на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата правничої допомоги за договором № 28/08/24 про надання правничої допомоги від 28.08.2024».

Суд звертає увагу на те, що в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06.11.2020 року у справі № 760/11145/18 зроблено правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2021 у справі №596/2305/18-ц.

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 та постанові від 11.11.2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

При цьому, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підсумовуючи, слід зазначити, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Як вже було згадано, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За позицією Великої Палати Верховного Суду у процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат, у тому числі на правову допомогу, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони (висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).

При цьому суд враховує те, що відповідач отримала копії заяви про стягнення витрат на професійну правничу разом з позовною заявою, а також доданих до неї документів, що підтверджується матеріалами справи.

В той же час матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та й взагалі будь-яких заперечень сторони відповідача з приводу заявлених вимог позивача щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04.04.2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 цс 18); від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08.06.2021 року у справі №550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07.07.2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).

У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає за необхідне заяву в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 910041 від 11.09.2024.

Керуючись ст. 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст. 12-13, 76, 81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ: 35310044), заборгованість за кредитним договором № 10200881586 у загальному розмірі 15 123 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять три) гривень 37 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ: 35310044) понесені судові витрати в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ: 35310044), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч ) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов