Рішення № 123119769, 18.11.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 р. № 400/8739/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВрадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Героїв Врадіївщини, 137А,смт Врадіївка,Миколаївська обл., Первомайський р-н,56301,

треті особиОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якій вона просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо належного розгляду спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства;

зобов`язати Врадіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.08.2024 про визнання батьківства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка разом з ОСОБА_2 , діючи в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 , подала до відповідача спільну заяву батьків про визнання батьківства відносно ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є донькою ОСОБА_2 . Відповідач за результатами розгляду зазначеної заяви листом відмовив у її розгляді. Позивачка, з посиланням на ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», стверджує, що належним результатом розгляду спільної заяви про визнання батьківства є складання обґрунтованого висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. Оскільки піст відповідача не є таким висновком, позивачка вважає, що відповідач протиправно ухиляється від розгляду заяви по суті. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.

На адресу суду 26.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити з задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що за результатами розгляду спільної заяви позивачки і третьої особи у відповідача виникли сумніви щодо достовірності відомостей про біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно дитини. Зокрема, було з`ясовано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Служба у справах дітей Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області повідомила, що позивачка проживає зі своїми малолітніми дітьми спільно з прабабусею в її будинку, на час перевірки не перебувала за місцем проживання, так як перебуває у тітки та відмовилась спілкуватись з представниками комісії. Факт здійснення догляду та надання допомоги ОСОБА_4 ОСОБА_2 не встановлено, що ставить під сумнів факт проживання з ОСОБА_2 та його біологічного батьківства щодо дитини, народженої в 2022 році. Відомості про батька дитини під час державної реєстрації народження було внесені зі слів матері, яка зазначила ім`я батька дитини як ОСОБА_5 по-батькові - ОСОБА_6 , що не співпадає з анкетними даними ОСОБА_2 . Заявник ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі та має від цього шлюбу двоє неповнолітніх дітей. З огляду на мобілізаційні заходи, які відбуваються в Україні, відповідач вважає що визнання батьківства у воєнний час може бути використане з метою ухилення від проходження військової служби. В той же час, фіктивне визнання батьківства, тобто визнання без наміру виконувати батьківські обов`язки, порушує права дитини.

Третя особа - ОСОБА_2 - у поясненнях, які надійшли до суду 26.09.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачка скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, в якій зазначила, що відповідач не мав права не розглядати подану заяву належним чином, а мав скласти висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

Також, позивач вважає протиправними дії відповідача з додаткового збору, обробки та поширення інформації, особистих даних осіб, які подали спільну заяву про визнання батьківства. В зв`язку з цим просить постановити по справі окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса), питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності виконуючого обов`язки начальника Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Танасюк Оксани за неналежне виконання посадових обов`язків при розгляді спільної заяви батьків, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно ОСОБА_3 .

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 08.08.2024 позивач і ОСОБА_2 подали до Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) спільну заяву батьків, за змістом якої ОСОБА_2 визнав себе батьком ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 . Позивачка у заяві підтвердила, що ОСОБА_2 є батьком її дитини. Особи, що подали заяву, просили внести відомості про батька до актового запису про народження дитини.

До спільної заяви про визнання батьківства було додано: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 15.11.2023 року, орган, що видав 4823; картку платника податків; витяг з реєстру територіальної громади; паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий 17.09.2020 року, орган, що видав 4823; витяг з реєстру територіальної громади; свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 видане 18.05.2022 року Врадіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); заява; картка платника податків; свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 видане 19.11.2016 року Врадіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області; свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 видане 26.04.2017 року Врадіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області; свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 видане 26.09.2023 року Врадіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Із заяв по суді суд встановив, що при реєстрації народження ОСОБА_3 , яка проведена відповідачем 18.05.2022 року, відомості щодо батька дитини внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Листом № 18-23.16-42 від 20.08.2024 «Щодо надання роз`яснення» відповідач пояснив, що в зв`язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей про батьківство третьої особи, питання визнання батьківства або усиновлення потребує вирішення в судому порядку, а у разі наявності довідки про генетичну спорідненість, яка визначає походження дитини від біологічного батька можливо внесення змін до відповідних актових записів про народження дитини в позасудовому порядку.

Не погодившись з таким результатом розгляду заяви про визнання батьківства позивачка звернулась до суду.

Перш ніж перейти до оцінки спірних правовідносин, суд вважає за необхідне окреслити межі такої оцінки з огляду на юрисдикцію адміністративного суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постановах від 14.11.2018 у справі №425/2737/17 та від 23.01.2019 у справі №807/45/17, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Таким чином, з огляду на вказане, суд в межах спірних правовідносин не надає оцінку обставин щодо встановлення юридичного факту батьківства, а лише розглядає спір в межах публічно-правового спору щодо перевірки додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступні приписи законодавства України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п.1 ч.2 ст.2 КАС України).

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на вільне місце проживання (перебування), передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (Ґавенда проти Польщі від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Положеннями статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Суд зазначає, що приписи статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відносно необхідності складення висновку за наслідками перевірки зібраних документів щодо внесення змін до актового запису цивільного стану, є чіткими та передбачуваними.

При цьому, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі - Правила).

Пунктом 1.1 Правил передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку (п.1.15 Правил).

На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку (п.2.12 Правил).

Таким чином, суд зазначає, що з метою внесення відповідних змін до актових записів цивільного стану зацікавлена особа подає до уповноваженого органу заяву, а відповідний орган має скласти обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Проте, відповідачем, в порушення вищевказаних вимог, за результатами розгляду заяви позивача і третьої особи про визнання батьківства не складено обґрунтованого висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову у внесенні таких змін.

Судом встановлено, що позивач разом з третьою особою звернулися до відповідача із заявою від 08.08.2024 про встановлення батьківства, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення - розглянути питання про складення висновку або направити заяву за належністю, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа- роз`яснення.

Відсутність належним чином оформленого висновку за результатами розгляду заяви позивача, свідчить про те, що уповноважений орган не вчинив необхідних дій, які він повинен був вчинити відповідно до вимог чинного законодавства.

Тобто, наданий відповідачем лист «Про надання роз`яснення», в якому викладено сумніви відповідача щодо достовірності інформації, зазначеної у спільній заяві позивачки і третьої особи, не є обґрунтованим висновком про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану.

Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду заяви про визнання батьківства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо належного розгляду спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства, підлягають задоволенню.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язати Врадіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.08.2024 про визнання батьківства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного позову позивачкою було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 ) до Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Героїв Врадіївщини, 137А,смт Врадіївка,Миколаївська обл., Первомайський р-н,56301 ЄДРПОУ 20892710) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо належного розгляду спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства;

3. Зобов`язати Врадіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.08.2024 про визнання батьківства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Героїв Врадіївщини, 137А,смт Врадіївка,Миколаївська обл., Первомайський р-н,56301 ЄДРПОУ 20892710) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко