Ухвала суду № 123113234, 19.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/35601/24

Провадження № 1-кс/947/15866/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Роздільна, Роздільнянського району, Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

18 листопада 2024 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 3 000 000 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділення Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12024162480001144, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Так на його думку, підозрюваний не був обізнаний про протиправний план, листування не підверджує достоменно на його причетність до злочину. Процесуальні ризики є недоведеними, підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, певні хвороби. Розмір застави визначений стороною обвинувачення є нічим необгрунтованим, та явно непосильним для виплати.

2.3. Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

18.11.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався, останній раз продовжено Указом Президента України № 4024-ІХ від 29.10.2024 з 05:30 год. 10.11.2024 строком на 90 діб.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 за № 1455, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Так, порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, умови перетинання державного кордону України, здійснення прикордонного контролю, регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.04.1994 № 3857-XII, Законом України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених законом. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, що дають право громадянину України на виїзд з України (ст. ст. 2, 3 Закону № 3857-XII; п. 2 Правил № 57).

Відповідно до п. 21 Правил перетинання державного кордону громадянами України встановлено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право виключний перелік осіб.

Окрім цього, Указом Президента України від 24.02.2022 №°69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У зв`язку з цим, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, розробив для себе детальний план по організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України.

Розуміючи, що злочинний план може бути реалізовано лише шляхом підшукання осіб чоловічої статі та призовного віку, ОСОБА_4 , у невстановлені досудовим розслідуванням, час та місці, але не пізніше жовтня 2024 року, почав розповсюджувати серед кола своїх знайомих інформацію із приводу можливості організувати та незаконно переправити через державний кордон України чоловіків, у віці від 18 до 60 років, які мають заборону на виїзд, за грошову винагороду у розмірі 12 000 доларів США.

Надалі, ОСОБА_4 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці та за невстановлених обставин, познайомився з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, в ході спілкування з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 розповів йому заздалегідь розроблений ним злочинний план, а також запропонував ОСОБА_8 долучитися до підшукання осіб, які виявлять бажання незаконно перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску, на ділянці державного кордону України, яка розташовується на території Одеської області та межує з республікою Молдова , на що ОСОБА_8 надав свою добровільну згоду на участь у даній злочинній схемі та підтвердив реальність свої намірів.

У свою чергу ОСОБА_8 , діючи на виконання вказаного плану, у невстановлені досудовим розслідуванням, час та місці, але не пізніше жовтня 2024 року, також почав розповсюджувати серед кола своїх знайомих інформацію із приводу можливості організувати та незаконно переправити через державний кордон України чоловіків, у віці від 18 до 60 років, які мають заборону на виїзд, за грошову винагороду у розмірі 12 000 доларів США.

Надалі, ОСОБА_8 , у жовтні 2024 року познайомився з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким, діючи на підставі заздалегідь розробленого ним та ОСОБА_4 злочинного плану, охопленого корисливим мотивом, домовився на організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України.

Так, 24.10.2024 приблизно о 19:00 год., ОСОБА_8 призначив ОСОБА_10 зустріч за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 14 , у приміщенні ресторану «Амстердам» під час якої детально проінструктував та повідомив останнього, що за грошову винагороду організує йому виїзд поза межами одного із пунктів пропуску, які розташовані на території Одеської області та межують із територією Республіки Молдова за територіальні межі України, за допомогою автотранспорту, яким керує невстановлена станом на теперішній час особа, після чого ОСОБА_10 зможе отримати статус біженця у Республіці Молдова. Також, під час розмови та детального розроблення плану ОСОБА_8 повідомив, що зробить знижку на свої послуги, але грошові кошти потрібно передати відразу.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи умисно та з корисних мотивів, ОСОБА_8 , 28.10.2024 приблизно 19:00 год. призначив ОСОБА_10 зустріч за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 13 , біля приміщення закладу громадського харчування «Ірландський Паб» під час якої повторно розповів останньому детальний план незаконного перетину державного кордону України.

Надалі, ОСОБА_10 під час даної зустрічі передав ОСОБА_8 , на вимогу останнього, частину грошової винагороди за організацію незаконного переправлення через державний кордон, а саме завдаток у розмірі 1 200 доларів США що за курсом НБУ на період 28.10.2024 склало 49 572 гривень (41,31 х 1200 = 49572 грн.).

У подальшому, 30.10.2024 приблизно о 15:00 год., продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 прийшов на призначену ним зустріч у приміщенні ресторану « Амстердам », розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14 , на якій знову чітко та послідовно повідомив ОСОБА_10 , що останньому необхідно прибути до міста в Одеської області, яке межує із непризнаною Придністровською Республікою, однак назву міста та більш точну дату прибуття до нього, ОСОБА_8 сказав, що повідомить пізніше.

Того ж дня, 30.10.2024, після зустрічі з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , за допомогою особистого мобільного телефону, в додатку «Телеграм», в ході листування з ОСОБА_4 , у якого у вказаному додатку зареєстрований акаунт за абонентським номером НОМЕР_1 , «відзвітував» останньому про те, що він знайшов «клієнта», який виявив бажання щодо незаконного перетину державного кордону України, та повідомив, що ОСОБА_10 буде готовий на понеділок - вівторок тобто на 04.11.2024 або на 05.11.2024.

Надалі, 03.11.2024, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_8 смс-повідомлення, про те, що ОСОБА_10 , вже готовий, та 05.11.2024 буде реалізовано його незаконне переправлення через державний кордон України, на що ОСОБА_4 відповів, що для реалізації злочинної схеми з незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України, йому необхідна фотографія першої сторінки паспорту громадянина України для виїзду за кордон останнього, разом з тим, попередив про необхідність завезти ОСОБА_10 , в місто Роздільна Одеської області, точний час на який потрібно буде привезти останнього, повідомить пізніше.

Також, в ході листування, ОСОБА_8 , повідомив ОСОБА_4 , що йому буде проблемно завезти ОСОБА_10 до міста Роздільна Одеської області, на що ОСОБА_4 , заявив ОСОБА_8 , що може самостійно здійснити перевезення ОСОБА_10 та за дану послугу йому необхідно буде заплати грошові кошти у розмірі 150 доларів США, на що ОСОБА_8 , заявив, що ОСОБА_10 дістанеться до міста Роздільна Одеської області самостійно та попередив ОСОБА_4 , про те, що очікує від останнього точний час, на який ОСОБА_10 повинен прибути до прикордонного міста Роздільна Одеської області та про необхідність надання контактів невстановленої, на теперішній час, особи водія, який підвезе ОСОБА_10 у потрібну ділянку місцевості, для подальшого безперешкодного та незаконного перетину державного кордону України останнім.

Надалі, 04.11.2024, в ході листування через додаток «Телеграм», ОСОБА_4 , попросив у ОСОБА_8 , абонентський номер телефону ОСОБА_10 та повідомив, що з останнім вийдуть на зв`язок через додаток «Телеграм». Також, під час листування з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , детально проінструктував його, про те, що ОСОБА_10 , повинен при собі мати 1500 тисячі доларів США, для того щоб надати їх невстановленій, на теперішній час в ході досудового розслідування, особі, яка буде підвозити останнього до ділянки місцевості, де буде здійснюватися незаконний перетин державного кордону України.

У свою чергу, після закінчення реалізації злочинного плану з незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України, ОСОБА_4 , на виконання спільного злочинного плану, залишок суми у розмірі 6 500 доларів США, який ОСОБА_8 отримає від ОСОБА_10 при зустрічі, та в подальшому передасть ОСОБА_4 , останній переведе в криптовалюту невстановленим на теперішній час в ході досудового розслідування особам.

Того ж дня, 04.11.2024, ОСОБА_4 , в додатку «Телеграм» написав ОСОБА_8 , повідомлення «15-16:00 орієнтир» з зазначеним часом, на який ОСОБА_10 , потрібно прибути до міста Роздільна, Одеської області, 05.11.2024, та повідомив про необхідність контрольного дзвінка для підтвердження реалізації схеми незаконного переправлення ОСОБА_10 через кордон о 12:00 наступного дня. У свою чергу, 04.11.2024 о 21:57 год., ОСОБА_8 , за допомогою месенджера «Телеграмм» повідомив ОСОБА_10 про те, що виїзд до м. Роздільна Одеської області відбудеться 05.11.2024.

Надалі, 05.11.2024, ОСОБА_4 , в додатку «Телеграм» під час листування з ОСОБА_8 , підтвердив час, в який необхідно прибути ОСОБА_10 до міста Роздільна, Одеської області.

У подальшому, з метою завершення заздалегідь спланованого злочину та отримання грошової винагороди за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом та за попередньою змовою з ОСОБА_4 , 05.11.2024 приблизно о 13:00 год. прибув на заздалегідь обумовлену з ОСОБА_10 зустріч біля триповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , з метою отримання від останнього другого траншу у сумі 9 600 доларів США.

Так, 05.11.2024 прибувши на зустріч у вище вказане місце, ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 раніше обумовлену ним суму, а саме 9 600 доларів США, що за курсом НБУ на період 05.11.2024 склало 397 440 гривень (41,40 х 9600 = 397 440 грн.).

Після отримання другого траншу грошей в сумі 9600 доларів США, ОСОБА_8 затримано співробітниками правоохоронних органів.

Того ж дня, ОСОБА_10 , прибув до міста Роздільна Одеської області, приблизно о 16:00 годині, однак передати обумовлені раніше грошові кошти у сумі 1500 доларів США що за курсом НБУ на період 05.11.2024 склало 269 100 гривень (41,40 х 1500 = 62100 грн.) не вдалось можливим, від незалежних від нього обставин.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема протоколами допитів свідків копіями наказів тощо.

На даному початковому етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми, щоб стверджувати, що ОСОБА_4 має певне відношення до вказаного злочину.

Доводи сторони захисту щодо непричетності до злочину наразі не підтвердилися.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.

Зазначений ризик підтверджується відсутністю офіційного працевлаштування у підозрюваного.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Підозрюваному особисто відомі як інший підозрюваний так і свідки.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.

3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо інших ризиків

На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.

Зокрема, обґрунтовуючи ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор навів лише загальні міркування, не конкретизувавши, у чому саме цей ризик може полягали та яким чином може бути реалізований.

Доводи сторони обвинувачення про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, є непереконливими з огляду те, прокурор не навів доводів про можливість їх перебування під контролем підозрюваного. Також сторона обвинувачення не надала відомостей, які свідчили б про здійснення ОСОБА_4 протиправної діяльності у минулому чи інших доводів на користь цього ризику.

3.9. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов`язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також ступінь встановлених ризиків, слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 757 000 грн зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Щодо застосування процесуальних обов`язків, то про їх застосування у клопотанні не йдеться.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 січня 2025 року включно.

Визначити розмір застави - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 757 000 (сімсот п`ятдесят сім тисяч) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1