Ухвала суду № 123111984, 19.11.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 588/1094/22

1-кп/583/33/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. м. Охтирка Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в колегіальному складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника ОСОБА_7 ,

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження № 22022200000000020від 27.04.2022за обвинуваченням

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.111,ч. 1ст.436-2КК України,-

встановила:

На розгляді в Охтирському міськрайонному суді Сумської області перебуває зазначена кримінальне провадження.

06.11.2024 від прокурора ОСОБА_8 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою беручи до уваги, що з об`єктивних причин розгляд кримінального провадження не може бути звершений до закінчення строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, однак ризики, які враховані судом при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшились та продовжують існувати.

У судовому зсіданні прокурор підтримала клопотання, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки, а також проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та є вагомі ризики того, що після спливу терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 може переховуватися від суду, в тому числі і на території ворожої держави, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою він обвинувачується; його проросійською позицією, оскільки під час окупації м. Тростянця він мав контакти з представниками рф, постійно проживає в АДРЕСА_1 , яке знаходиться в безпосередній близькості від державного кордону України.

Крім того прокурор вважає, що оскільки судове слідство триває та наразі не усі свідки допитані, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою надання останніми бажаних для нього показів, також, беручи до уваги проросійську позицію обвинуваченого, наявний ризик продовження ним підривної діяльності проти України, зокрема, вчинення ним іншого кримінального правопорушення, чи продовження вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується.

Обвинувачений тайого захиснику судовомузасіданні заперечувалипроти задоволенняклопотання прокурора, посилаючись на недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вона посилається у клопотанні.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши клопотання, суд виходить з наступного.

07.11.2022за ухвалоюОхтирського міськрайонногосуду Сумськоїобласті ОСОБА_6 обрано запобіжнийзахід у видітримання під вартоюна строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 07.11.2022 до 24.00 год. 05.01.2023.

Зі змісту ухвали суду вбачається, що міра запобіжного заходу застосована обвинуваченому з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості інкримінованих йому злочинів та даних про його особу.

У подальшому строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався судом та за ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.09.2024 запобіжний захід у видітримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на строк шістдесят днів до 24.00 год. 25.11.2024.

Статтею 29 Конституції України визначено, що ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в тому числі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).

Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так ОСОБА_6 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 2 ст.111 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Беручи до уваги, що на даний час вторгнення РФ на територію України триває, частина території України тимчасово окупована, є підстави вважати, що обвинувачений може виїхати на вказану територію поза межами контролю прикордонного органу.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, отже перебуваючи на волі матиме змогу продовжити вчиняти дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

З урахуванням наведеного суд зважає, що хоча на даний час ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшилися, враховуючи, що свідки сторони обвинувачення вже допитані судом, однак, це не свідчить, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, зможе запобігти зазначеним вище ризикам, об`єктивність існування яких перед судом доведена.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно доуказу президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.

Зважаючи на викладене у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання та наявність яких стороною захисту не спростовано.

Будь-які інші позитивні дані про особу обвинуваченого не свідчать про зменшення чи зникнення ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

При цьому, відповідно до положень ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями, зокрема, 110, 111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Отже, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 110, ст.111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього кодексу, застосовується безальтернативний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, оскільки підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи не завершений, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Керуючись ст.7-20,22-29,31,35,176-178,183,193,194,196,197, 199, 369-372,376, 392, 395 КПК України, колегія суддів, -

ухвала:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Сумської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у видітримання під вартоюна строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 19 листопада 2024 року до 24.00 год. 17 січня 2024 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 19 листопада 2024 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3