Ухвала суду № 123106712, 13.11.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7134/24

Провадження № 2/202/3900/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голєва А.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада, про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада, про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_2 адвокат Міняєв А.О. посилається на те, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29.12.2011 у справі № 123/2011 ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03.05.2012 вирок Залізничного районного суду м. Львова змінено в частині задоволення цивільних позовів до потерпілих, початок часу відбування покарання ОСОБА_2 змінено на дату 26.08.2011, в решті вирок залишено без змін. Однак на слідчим, ні судом не було вирішено питання про скасування арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 , який був накладений постановою слідчого. Вважають, що права ОСОБА_2 на набуття права власності на житло шляхом його приватизації є порушеними внаслідок існування арешту майна. Посилаючись на ст. ст. 15, 16, 20, 345 ЦК України, просили скасувати арешт на зазначену квартиру, накладений постановою слідчого.

Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Посилався на постанову Великої палати Верховного суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 та постанову Великої палати Верховного суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц. Зазначив, що у цій справі арешт накладений слідчим під час досудового розслідування у кримінальній справі. Тобто вирішувати питання щодо скасування арешту повинен суд, який поставив вирок у кримінальному провадженні, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просили закрити провадження у справі.

Представник позивача заперечував щодо закриття провадження у справі, зазначав, що на даний час вирок Залізничного районного суду м. Львова від 29.12.2022 у справі № 1-123/2011 в частині відбування покарання засудженою був виконаний. Відповідно до інформації, отриманої з автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на час звернення з позовом до суду, відкритих виконавчих провадження про стягнення коштів на користь фізичних осіб (потерпілих, остаточний перелік яких вказаний у резолютивній частині ухвали апеляційного суду Львівській області від 03.05.2012 у справі № 1216/7/2012) не має.

Звертає увагу, що відповідно до листа КП «ДМ БТІ» Дніпровської міської ради № 13472 від 19.12.2023 року зазначено, що станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 . Вказано на балансову належність житлового будинку, літ. А-5 по АДРЕСА_4 за місцевою радою на підставі рішення виконавчого комітету Індустріального району № 512 від 19.09.1989 року, про що КП «ДМБТІ» ДОР видане реєстраційне посвідчення від 23.10.1989 року, яке зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записане в реєстрову книгу № 12 за реєстровим № 241. Отже вважають, що арешт був накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного, тому зазначена справа підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Зазначають, що вирішення питання шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

У підготовчому засіданні представник позивача заперечував щодо закриття провадження у справі, з підстав, викладених у письмових запереченнях на клопотання. Просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження, та закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області та представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Дніпровської міської ради, у підготовче засідання не з`явились.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Постановою слідчого СВ Залізничного РВ ДМУ УМВС України у Львівській області від 12 листопада 2010 року у кримінальній справі № 140-4059, порушеної відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення позову, виконання вироку в частині можливої конфіскації майна в порядку ст. 125, 126 КПК України 1960 року. В постанові зазначено, що ОСОБА_2 проживає та прописана у зазначеній квартирі.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року визнано виною та засуджено ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України, та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Цивільні позову задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих осіб заподіяні збитки.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2012 року вирок Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінено в частині задоволення цивільних позовів, а саме в частині суми, заподіяних збитків.

У листі голови Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2024 року вих. № 5995 повідомлено, що інформації щодо виконання вироку Залізничного районного суду м. Львова від 29.11.2011, чи часткове виконання вироку, в частині цивільних позовів потерпілих, матеріали справи, не містять.

Згідно листа начальника Дніпродзержинського ВК-34 ОСОБА_2 11.04.2014 було звільнено умовно-достроково за ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.04.2014.

Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 23.03.2017 надано дозвіл комунальному виробничого житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Індустріального району на зміну договору найму жилих приміщень, а саме на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 зі складом сім`ї з 4 осіб.

Згідно інформації, наданою 19.12.2023 КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 31.12.2012 відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першоюстатті 15ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини 1статті 174 КПК України 2012 рокупідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина 2статті 174 КПК України 2012 року).

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4статті 174 КПК України 2012 року).

У порядку, передбаченомуКПК України, суди вправі вирішувати питання, що виникають при виконанні вироків, а саме питання щодо скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані.

Разом з тим спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 чинногоКПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» чинногоКПК Українипитання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зістаттею 409 КПК України 1960 рокупитання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок.

У порядку, передбаченомустаттею 411 КПК України(1960 року), суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані.

Арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_2 , в порядку ст. ст. 125, 126 КПК України 1960 року з метою забезпечення цивільного позову, виконання вироку в частині можливої конфіскації майна 12 листопада 2010 року.

Арешт на спірне майно було накладено за правиламиКПК України1960 року, отже справане підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої палати Верховного суду у справі № 569/4374/16-ц від 23 травня 2018 року.

Таким чином, скасування арешту з майна, накладеного у рамках кримінального провадження відбувається за правилами, встановленим нормами кримінально-процесуального законодавства, а не в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.255, 260,353,354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада, про звільнення майна з-під арешту - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда