Постанова № 12310549, 18.11.2010, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 2а-251/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року суддя Згурівського районного суду Київської області

ДЕНИСЕНКО Н.О.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в смт.Згурівка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 . 1 листопада 2010 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись не те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, та з гідно зі ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796 (далі Закон № 796) має право на щорічну допомогу на оздоровлення - 5 мінімальних заробітних плат , які визначаються на момент виплати, однак відповідач за 2009 рік виплатив їй дану допомогу 29 липня 2010 року у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною заробітною платою та призвело до зменшення суми виплати. Відповідач відмовив їй у проведенні перерахунку цієї допомоги, тому просить визнати дії відповідача щодо невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796, за 2009 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати, за виключенням суми фактично проведених виплат, протиправними, зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі, встановленому згідно абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796, яка недорахована за 2009 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат.

Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління) в своїх письмових запереченнях проти позову посилається на те, що відповідно до ст.62 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” порядок застосування цього Закону провадиться Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обовязковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма субєктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а саме, в розмірах, які і визначені Кабінетом Міністрів України, виходячи із реальних можливостей Державного бюджету України, згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням вимог ст. 95 Конституції України позивачу і проведена виплата зазначеної допомоги на оздоровлення.

Сторони просять розглянути справу за їхньої відсутності, відповідач подав свої заперечення проти позову 12 листопада 2010 року (а.с.14-16).

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні повідомлених позивачкою та відповідачем обставин, вбачається, що наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження.

Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії (а.с.7 копія посвідчення серії НОМЕР_2), перебуває за місцем свого проживання (а.с.8 копія паспорта серії НОМЕР_3) на обліку в У правлінні, яке уповноважене згідно чинного законодавства на здійснення нарахування та виплат щорічної допомоги на оздоровлення. Позивачка з гідно з ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати. Відповідач виплатив позивачці дану допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Постанова № 562) у розмірі 1 00 грн., виплата проведена 29 липня 2010 року (а.с.10 - довідка Управління від 30 серпня 2010 року ) та відмовив у проведенні перерахунку та виплаті даної допомоги (а.с.6 лист Управління від 30 серпня 2010 року). Зазначена виплата на момент її здійснення не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”. Не дорахована сума на оздоровлення за 2009 рік складає - 4340 грн. (888 грн. х 5 - 100 грн.).

Згаданою Постановою № 562 усупереч Закону № 796 установлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття Постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Згідно із ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України с уд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України д ля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.ч.4, 5, 7 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила

2

внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно зі ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Це означає, що з 22 травня 2008 року дію положень частини першої статті 48 Закону № 796 відновлено.

Ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” встановлено розмір мінімальної заробітної плати: з 01.07.2010 року - 888 грн.

Розглянувши адміністративний позов, приходжу до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, так як вбачається доведеним, що відповідач, ігноруючи норми матеріального права, порушив право позивачки на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому Законом № 796, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме, 29 липня 2010 року, тобто після ухвалення рішення Конституційним Судом України, тому така його бездіяльність є протиправною.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи вищевикладене, права позивачки необхідно відновити шляхом покладення на відповідача обовязку здійснити позивачці нарахування та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796, яка недорахована за 2009 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги за виключенням суми фактично проведених виплат.

Позивачка на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” звільнена від сплати судового збору в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 16, 19, 22, 64, 75, 92, 113 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, ст.ст.48, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік”, постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 18, 69, 71, 86, 94, 99, 159, 160, 162, 163, 183-2 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю .

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз.4 ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за 2009 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати, за виключенням суми фактично проведених виплат, протиправними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код 20624042, здійснити ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1, нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі, встановленому згідно абз.4 ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка недорахована за 2009 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області виконати постанову негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО