Рішення № 123092762, 15.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 рокуСправа №160/25130/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 17.09.2024 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року за № 047150024535 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення періоди її роботи з 07.04.2010 року по 04.08.2014 року, з 01.11.2014 року по 30.10.2017 року до пільгового стажу роботи, а також зарахувати до її пільгового стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 року по 05.06.1997 року відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України та призначити й виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 22.05.2024 року.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 50 років, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Крім того, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному, психіатричному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку. За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків. При цьому, оскільки на час перебування у відпустці за доглядом за дитиною у період з 01.08.1994р. по 05.06.1997р. ОСОБА_1 була медичним працівником Комунального підприємства «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», весь період роботи у якому зараховано до пільгового стажу (що підтверджується довідкою за вих. № 114 від 30.10.2023р.), у оскаржуваному рішенні відповідач дійшов до хибних висновків щодо не включення періоду перебування у соціальній відпустці до пільгового стажу роботи.

Від ГУ ПФУ в Донецькій області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до органів Фонду з заявами від 15.11.2023 №8582, від 07.03.2024 № 1043, від 01.04.2024 № 1344 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058. Вказані заяви розглядалися за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області і Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та за результатами їх розгляду було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 та недосягненням пенсійного віку. 22.05.2024 ОСОБА_1 вчетверте звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою № 2035 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058. Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється за принципом екстериторіальності відділом пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням від 29.05.2024, на заміну якого в подальшому було прийнято рішення від 31.07.2024 № 047150024535, в призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з недосягненням Позивачем встановленого законом пенсійного віку, а саме: 55 років. Станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії від 22.05.2024 вік позивача становив 50 років. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема, щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи, відомостей про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці є однією з обов`язкових умов при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах (зарахування стажу роботи до пільгового). Отже, якщо у трудовій книжці не зазначені (зазначені не повні) відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на дату звернення страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 1 місяць 7 дні, у тому числі стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 -11 років 10 місяців 7днів. До страхового та пільгового стажу роботи зараховано всі періоди роботи позивача. Оскільки станом на дату звернення до органів фонду позивач не досягла встановленого законом віку (55 років), Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058. Тобто, саме Закон № 1058 є новим нормативно-правовим актом, норми якого підлягають застосуванню при визначенні права на призначення пенсії позивачу. На момент звернення ОСОБА_1 до органів Фонду та прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії, норми Закону №1058 не визнавались такими, що не відповідають положенням Конституції України (неконституційними), є чинними у відповідній редакції та повинні бути враховані Головним управлінням. Пенсія відповідно до положення статті 13 Закону № 1788 може бути призначене виключно в тих випадках коли це ніяким чином не суперечить положенням Закону 1058, наприклад, коли людина вже мала право на пенсію відповідно до статті 13 Закону №1788 до вступу в силу Закону № 1058. Період роботи позивача по 31.12.2003 включно (а саме: з 03.08.1992 по 31.07.1994 та з 06.06.1998 по 01.10.1998 враховано у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону №1788, що підтверджується розрахунком стажу ОСОБА_1 . Отже, відсутні передбачені законом підстави для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 07.04.2010 по 04.08.2014, з 01.11.2014 по 30.10.2017 у подвійному розмірі. Відповідно до уточнюючої довідки від 19.04.2024 № 27, виданої комунальним підприємством Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради, та уточнюючої довідки від 30.10.2023 № 114, виданої Комунальним підприємством Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з частковою оплатою у період з 01.08.1994 по 05.06.1997, з 15.08.1995 по 05.06.1998. Отже, період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 по 05.06.1998 зараховано лише до страхового стажу позивача. При цьому, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання органів Фонду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Такий спосіб захисту прав позивача не порушує дискрецію суб`єкта владних повноважень на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Після призначення пенсії, відповідно до положень пункту 4.10. Порядку №22-1 електронну пенсійну справу Позивача буде направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для взяття на облік та здійснення виплати пенсії. Таким чином, оскільки повноваження Пенсійним фондом України здійснюються через його територіальні органи і фінансування цих органів здійснюється також з Пенсійного фонду України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позбавлене можливості проводити виплату пенсії позивачу.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 18.09.2024 року передана судді Пруднику С.В.

23.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 22.05.2024 року позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала відповідні документи. На момент звернення позивачу виповнилось 50 років.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 31.07.2024 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 047150024535 у зв`язку з тим, що у України в Донецькій області, який уповноважений розглянути подану заяву Сєдих на дату звернення відсутній необхідний пенсійний вік, визначений абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.

Так, у тексті згаданого рішення від 31.07.2024 року № 047150024535 зазначено наступне. 22.05.2023 до територіального органу Пенсійного фонду України звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт професій , посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу у жінок не менше 25 років , з них не менше 10 років на зазначених роботах. Порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005р. №383 (далі - Порядок), зареєстрованим у Мін`юсті України 01.12.2005р.За №1451/11731. Згідно із цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, затвердженні постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 (за період роботи до 1 січня 1992 року); Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10; Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, від 16.01.2003р. №36 і від 24.06.2016р. №461. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Згідно з пунктом 20 цього Порядку, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку. Проведення атестації робочих місць є обов`язковою умовою для зарахування до пільгового стажу роботи та регулюється «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, надання робітникам, зайнятим в несприятливих умовах, пільгового пенсійного забезпечення. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 30 роки 1 місяць 7 дні, в тому числі стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 -11 роки 10 місяці 7дні. До загального страхового та пільгового стажу зараховані усі періоди роботи відповідно наданих документів. Враховуючи вищевикладене, відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із недосягненням віку встановленого ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (55 років). Відповідно до ст. 23 № 1058 та ст. 16 Закону України Про звернення громадян у разі незгоди заявниці з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до органу Пенсійного фонду України вищого рівня або в судовому порядку. 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із недосягненням віку встановленого ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (55 років). Відповідно до ст. 23 № 1058 та ст. 16 Закону України Про звернення громадян у разі незгоди заявниці з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до органу Пенсійного фонду України вищого рівня або в судовому порядку.

Ознайомившись зі змістом вказаного вище рішення, було встановлено, що територіальним органом Пенсійного фонду України допущено помилку у даті звернення заявника, а саме: вказано «22.05.2023р.» замість вірної дати «22.05.2024р.». Крім того, у Рішенні про відмову зазначено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано усі періоди її роботи, що не відповідає даним трудової книжки та довідок, які уточнюють пільговий характер робіт. Зокрема, згідно з даними трудової книжки та довідок, які уточнюють пільговий характер робіт, ОСОБА_1 працювала протягом повного робочого дня у Гейківській обласній психоневрологічній лікарні на посаді медичної сестри протягом періоду з 03.08.1992р. 01.10.1998р., а також у Обласному комунальному закладі «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг», комунальному закладі «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради» на посаді сестри медичної стаціонару протягом періодів з 07.04.2010р. по 04.08.2014р., з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. При цьому, з урахуванням положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Проте, територіальним органом Пенсійного фонду України в подвійному розмірі ОСОБА_1 було зараховано лише періоди роботи з 03.08.1992р. по 31.07.1994р. та з 06.06.1998р. по 01.10.1998р.

Крім того, позивачу взагалі не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 період еребування її у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 01.08.1994р. по 05.06.1998р., що суперечить ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на викладене вище, з метою уточнення дати звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, а також підстав не врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до пільгового стажу певних періодів її роботи, 09.08.2024р., адвокатом Ратушною О.В., в інтересах позивача було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідний адвокатський запит.

У відповідь на вищезазначене звернення, листом за вих. № 0400-010307-8/174884 від 27.08.2024р., Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на заміну рішення про відмову від призначення пенсії від 29.05.2024р., у якому дійсно було допущено описку у даті звернення ОСОБА_1 , надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2024 за № 047150024535.

Крім того, у листі за вих. № 0400-010307-8/174884 від 27.08.2024р. додатково було уточнено, що визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області показник пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 підраховано з урахуванням даних обліку робочого часу в шкідливих умовах праці, а саме: з 03.08.1992р. по 31.07.1994р., з 06.06.1998р. по 01.10.1998р. подвійному розмірі, з 07.04.2010р. по 19.04.2012р., з 30.05.2012р. по 04.08.2014р., з 01.11.2014р. по 28.10.2017р. в одинарному розмірі. При цьому, період з 01.08.1994р. по 05.06.1997р під час якого ОСОБА_1 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною взагалі зарахували до загального страхового стажу

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем-1 спірного рішення та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ізстаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою Україниухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII(далі - Закон № 2148-VIII), що доповнивЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV(далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком№ 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписамистатті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII)право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідностатті 13 Закону № 1788-XIIв редакції, чинній до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ(далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-ХІІвік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII(пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеногоРішеннязастосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положенняЗакону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносинЗакон № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормамиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, таЗаконом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якостізакону», передбаченуКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 рокуза результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується ПФУ у відзиві.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Стосовно безпідставності не зарахування ПФУ до пільгового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи у Обласному комунальному закладі «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг» з 07.04.2010р. по 04.08.2014р., а також у Комунальному закладі «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради» з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. на посаді сестри медичної.

Так, згідно з записами трудової книжки ОСОБА_2 працювала у:

- період з 07.04.2010р. по 04.08.2014р. (записи № 15-17) на посаді сестра медична у Обласному комунальному закладі «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг»;

- період з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. (записи № 21-22) на посаді сестра медична у комунальному закладі «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради».

Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі за текстом Закон № 1058-IV) встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

За змістом частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі за текстом Закон № 1788-XII) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення № 1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т. ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За змістом статті 62 Закону № 1788-XII, порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець пов`язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058-IV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» № 4565-VI від 22.03.2012р., туберкульоз соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу; а протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.

Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я містить, зокрема, протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до довідок комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» за № 29 та № 30 від 23.01.2024р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у неї, ОСОБА_1 дійсно працювала з 07.04.2010р. по 04.08.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. повний робочий день на посаді сестра медична дитячого стаціонару Обласного комунального закладу «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг» та Комунального закладу «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради». У вказаній довідці також зазначено, що робота в інфекційному закладі зараховується до стажу в подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд звертає увагу на той факт, що вказані вище довідки № 29 та № 30 від 23.01.2024р. подавалися ОСОБА_1 разом з заявою від 22.05.2024 р. про призначення пенсії на пільгових умовах. Проте, ПФУ не зважаючи на те, що у рішенні про відмову від 31.07.2024р. за № 047150024535 зазначило, що «до загального страхового та пільгового стажу зараховані усі періоди роботи відповідно до наданих документів», фактично не врахував зазначені вище довідки та у подвійному розмірі не зарахував до пільгового стажу всі періоди роботи в інфекційних закладах.

При цьому, у оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2024р. за № 047150024535, ПФУ не заперечується те, що позивач у періоди з 07.04.2010р. по 04.08.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. працювала в інфекційних та психічних закладах охорони здоров`я.

Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному, психіатричному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням наведених вище законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що ПФУ допущена протиправна бездіяльність щодо не зарахування позивачу у подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи з 07.04.2010р. по 04.08.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. на посаді сестра медична дитячого стаціонару Обласного комунального закладу «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг» та комунального закладу «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради».

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду з 01.08.1994р. по 05.06.1997р., під час якого ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

У відповідності до статті 181 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України) передбачено, що, зокрема, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Якщо під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особа перебувала в трудових відносинах з підприємством на посаді, робота на якій зараховується до пільгового стажу, час відпустки по догляду за дитиною буде до нього входити.

Як вбачається з даних трудової книжки (записи № 1-3), у період з 03.08.1992р. по 01.10.1998р. Паламарчук працювала повний робочий день на посаді медичної сестри в комунальному підприємстві «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради». Даний факт також підтверджується довідкою КП «ГБЛПД» ДОР» за вих. № 114 від 30.10.2023р., у якій додатково зазначено, що у період з 01.08.1994р. по 05.06.1997р. позивач знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років.

При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Аналогічний висновок пізніше був викладений і у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 607/15077/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21149/18).

Щодо сплати страхових внесків.

Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17) зробив висновок, згідно якого, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Разом з тим, у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Варто зазначити, що по всіх спірних періодах роботи наявні записи в трудовій книжці, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять.

Водночас суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

З урахуванням зазначених вище норм чинного законодавства України та беручи до уваги той факт, що на час перебування у відпустці за доглядом за дитиною у період з 01.08.1994р. по 05.06.1997р. ОСОБА_1 була медичним працівником комунального підприємства «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», весь період роботи у якому зараховано до пільгового стажу (що підтверджується довідкою за вих. № 114 від 30.10.2023р.), у оскаржуваному рішенні ПФУ дійшло до хибних висновків щодо не включення періоду перебування у соціальній відпустці до пільгового стажу роботи.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року за № 047150024535 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Так як наслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення періоди її роботи з 07.04.2010 року по 04.08.2014 року, з 01.11.2014 року по 30.10.2017 року до пільгового стажу роботи, а також зарахувати до її пільгового стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 року по 05.06.1997 року відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити й виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 22.05.2024 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3 та 4статті 245 КАС Україниу разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного,а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 22.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-1 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року за № 047150024535 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення періоди її роботи з 07.04.2010 року по 04.08.2014 року, з 01.11.2014 року по 30.10.2017 року до пільгового стажу роботи, а також зарахувати до її пільгового стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 року по 05.06.1997 року відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком від 22.05.2024 року за Списком №2 на підставіЗакону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник