Рішення № 123092391, 14.11.2024, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/1004/23

Провадження № 2/211/301/24

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та проситьстягнути звідповідача заборгованістьза кредитнимдоговором №00-2559929від 09лютого 2021року всумі 22960,00грн.,за договоромпозики №1528619від 28січня 2021року всумі 13000,68грн.,посилаючись наненалежне виконаннявідповідачем взятихна себезобов`язаньза вказанимдоговором. В обґрунтування вимог зазначено про укладення 09 лютого 2021 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 кредитного договору № 00-2559929 шляхом підписання його електронним підписом відповідача, як позичальника, відтвореним використанням позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер телефону відповідача відповідно до умов договору. 22 грудня 2022 року між ТОВ «Качай Гроші» та позивачем було укладено договір факторингу № 22122022/2, відповідно до якого позивачем набуто право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на суму 22960,00 грн. Крім того, 28 січня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1528619 шляхом підписання його електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму 13000,68 грн. Відповідач ОСОБА_1 умови договорів виконувала неналежним чином, що призвело до виникнення кредитної заборгованості, тому з метою захисту прав кредитора, позивач просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 21 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.

Згідно поданої заяви, представник позивача ОСОБА_2 просить справу розглянути у його відсутність, наполягає на задоволенні вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з відзивом на позов, в обґрунтування якого зазначено про безпідставність нарахування відсотків за укладеними відповідачкою кредитними договорами, оскільки умовами договорів визначено в тому числі процентна ставка, строк кредитування та відповідно строки нарахування відсотків за договорами. Розрахунки заборгованості підготовлені неправильно, вони не містять підписів, печаток з даним кредитором, взагалі не містять інформації про алгоритм нарахування заборгованості, не вказана відсоткова ставка, за якою здійснювалось нарахування. Позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів, не надано доказів зарахування сум позики або фінансового кредиту на поточний рахунок позичальника, не доведено факт укладання договорів з відповідачем та виникнення між ними зобов`язальних правовідносин. Позивач не повідомляв відповідачку належним чином, що являється новим кредитором за спірним кредитними договорами. Зазначено про воєнний стан, що є форс-мажорною обставиною, через що відповідач була позбавлена можливості працювати, оскільки її звільнили, в результаті чого вона була позбавлена отримувати заробітну плату, годувати сім`ю та сплачувати комунальні платежі та іншу заборгованість. Тому просить відмовити в задоволенні вимог.

Відповіді на відзив не надійшло.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

09 лютого 2921 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-2559929, відповідно до умов якого сторони погодили суму кредиту 7000,00 грн., строк дії кредиту: 30 днів, строком 11 березня 2021 року.

Згідно п. 1.3.1 договору, строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених у п. 1.3 цього договору у випадку, якщо по день повернення кредиту (включно) позичальник здійснивоплату заборгованості по договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в. п. 1.3 договору та передували (поспіль) дню поверненню кредиту (включно).

Процентна ставка за користування коштами кредиту 1,90 % в день (684,00% річних) стандартна процентна ставка. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4 договору).

Згідно п. 1.5 договору, цільове призначення кредиту на споживчі потреби.

Пунктом 1.8 договору сторони погодили орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладання договору становить 10990,00 грн.

Крім того, 28 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1528619 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) про надання позичальнику у власність грошових коштів шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи Відповідно до умов договору, Товариство надало відповідачу кредит у сумі 1200,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається на 30 днів на період з 28.01.2021 по 27.02.2021. Знижена процентна ставка становить 1,79%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% річних від суми кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 653,35% (а.с. 21 копія договору).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України Про електронну комерцію у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України Про електронну комерцію визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України Про електронну комерцію передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України Про електронний цифровий підпис.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

У справі встановлено, що для підписання кредитних договорів ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договори про надання кредитів підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір та договір позики не були б укладені.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

При цьому кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідачка на момент укладення договорів не заявляла додаткових вимог щодо їх умов; не оспорювала кредитні договори в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитні договори містять інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Підписавши кредитні договори, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідачка з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів та ТОВ «Качай Гроші»», отримавши від них всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів.

Доводи сторони відповідача, що позивачем не надано доказів укладення (перерахування) кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі, суд не приймає до уваги, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачці.

Крім того, відповідачка, зазначаючи у відзиві на позов про відсутність доказів про отримання нею кредитів, не надала жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не зверталась до суду із позовом про визнання цих договорів недійсними або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, не надала відомостей щодо неналежності їй банківської картки, зазначеної у договорі, або виписки з рахунку, з якого б вбачалось не отримання коштів, тощо.

Таким чином позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована, а тому в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Твердження сторони відповідача про те, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

22 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», як клієнтом, було укладено договір факторингу № 22122022/2, відповідно до пункту 2 .1. в порядку та на умовах , визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу, витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-2559929 на суму заборгованості 22 960,00 грн (а.с. 12-16).

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю«1Безпечне агентство необхідних кредитів», як клієнтом, було укладено договір факторингу №14/06/21,відповідно до пункту 1.1.якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта(ціна продажу)за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників.

Відповідно до умов додаткових угод № 4 від 16 серпня 2021 року, та № 1 від 28 липня 2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, акту прийому-передачі реєстру боржників № 4 від 16.08.2024, витягу з реєстру боржників № 4 до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 1528619 на суму заборгованості 13 000,68 грн. (а.с. 22-27).

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів перехід права вимоги від первісного до нового кредитора.

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, нарахуванням кредитором/позикодавцем процентів за користування позикою після закінчення строку, на який надавалась позика, є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18)).

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками кредитування суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтовано заявленої суми заборгованості за тілом кредиту за договором позики № 1528619, оскільки згідно наданої до суду копії договору, позичальнику було надано кредит в сумі 1200,00 грн. на 30 днів, однак у наданому розрахунку позивачем розрахунок йде від суми кредиту в розмірі 4000,00 грн., яка і пред`явлена до стягнення. Відповіді на відзив з обґрунтуванням заявленого до стягнення розміру боргу, стороною позивача до суду не надано, матеріали справи не містять додаткових угод щодо збільшення суми кредитування, тощо.

Крім того, виходячи із встановленої суми кредиту, строку кредиту та процентної ставки, розмір відсотків складається виходячи з розрахунку 1 200,00 грн. (тіло кредиту) * 1,99% * 30 днів = 716,40 грн.

Аналогічне в частині нарахування відсотків стосується кредитного договору № 00-2559929 від 09 лютого 2021 року, виходячи з розрахунку 7 000,00 грн. (тіло кредиту) * 1,90%* 30 днів = 3 990,00 грн.

Кредитним договором від 09.02.2021 та договором позики від 28.01.2021 можливість нараховувати проценти у визначених в договорах розмірі поза межами строку кредитування, до дня фактичного повернення боргу - не передбачено.

За неповернення передбачених договором сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може наставити відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, проте такі вимоги позивачем не заявлялись.

Ані розрахунок заборгованості, ані інші матеріали цивільної справи не містять жодних доказів пролонгації строку, на який надавалась позика та кредит.

Підстави нарахування відсотків у заявленому розмірі, матеріали справи не містять, як і не містять механізм проведення розрахунку відсотків виходячи з умов договору наданий до суду розрахунок містить лише суми нарахованої заборгованості станом на дат у відступлення вимоги.

Таким чином, у зв`язку порушеннями зобов`язань за договором № 00-2559929, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 10990,00 грн., з яких:

- 7000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу;

- 3 990,00 грн. заборгованість за відсотками.

За договором № 1528619, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 1916,40 грн., з яких:

- 1200,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу;

- 716,40 грн. заборгованість за відсотками.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені судові витрати у справі: суму судового збору 963,30 грн., сплачену ним при подачі позову до суду, виходячи з пропорційності задоволених вимог: 12906,40 грн. (сума боргу, задоволена судом) * 2684,00 грн. (сума сплаченого судового збору) /35 960,68 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись статями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статтями 10, 12,13, 141, 263, 265, 274, 280-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за договором № 00-2559929 у сумі 10990 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 коп., з яких: 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 3990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 коп. заборгованість за відсотками; за договором № 1528619, у сумі 1916 (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) гривень 40 коп., з яких: 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 716 (сімсот шістнадцять) гривень 40 коп. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні 30 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко