Рішення № 123092194, 13.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 рокуСправа №160/20619/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо неврахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012, не проведення індексації пенсії з 01.03.2024, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії 1,0796, та дії щодо врахування до розрахунку середнього заробітку плату в період з 01.07.2000 по 31.12.2003 нульовою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012 у приватному підприємстві «МАКСАРТ» та здійснити донарахування розміру пенсії з дня призначення пенсії 27.09.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виключити із розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нульову заробітну плату з 01.07.2000 по 31.12.2003 та здійснити донарахування розміру пенсії з дня призначення пенсії 27.09.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, провести індексацію пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки в розмірі 12236.71 грн., з 01.03.2024 року - на коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 р. N 185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.09.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 04.10.2023 № 047050024223 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 , в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу роботи. Не погодившись з рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскаржив його в суді. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року по справі № 160/35/24 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення від 04.10.2023 року №047050024223 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до наявного страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 з 02.07.1987 року по 10.07.1994 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.09.2023 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року по справі № 160/35/24 набрало законної сили 21.05.2024 року. Після того як вище наведене судове рішення було виконано, ОСОБА_1 , була призначена пенсія з 27.09.2023 року, судове рішення виконано в повному обсязі. Ознайомившись із протоколами розрахунку стажу, середнього заробітку, та розміру пенсії ОСОБА_1 , виявив що під час нарахування йому пенсії відповідачем допущено ряд грубих порушень у розрахунку складових пенсії, а саме: до страхового стажу роботи не враховано період роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012, у розрахунку середнього заробітку заробітна плата за період з 01.07.2000 по 31.12.2003 включено нулями, показники середньої заробітної плати з якого розрахована його середня заробітна плата для розрахунку розміру пенсії залишився незмінним та не індексувався відповідачем на 1,0796 (у 2024). Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 20.08.2024 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

21.08.2024 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» надано витяг з електронної пенсійної справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк для виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №160/20619/24 на десять днів з моменту отримання копії ухвали. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інформацію стосовно підстав не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відповідач станом на 13.11.2024 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 04.10.2023 № 047050024223 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 , в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу роботи.

Не погодившись з рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскаржив його в суді.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року по справі № 160/35/24 позовну заяву задоволено частково, а саме:

-визнано протиправним та скасувати рішення від 04.10.2023 року №047050024223 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до наявного страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 з 02.07.1987 року по 10.07.1994 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.09.2023 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року у справі № 160/35/24 набрало законної сили 21.05.2024 року.

27.09.2023 ОСОБА_1 була призначена пенсія.

З протоколу розрахунку стажу ОСОБА_1 до страхового стажу роботи позивача не враховано період роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012, у розрахунку середнього заробітку заробітна плата за період з 01.07.2000 по 31.12.2003 включено нулями, показник середньої заробітної плати з якого розрахована середня заробітна плата для розрахунку розміру пенсії залишився незмінним та не індексувався відповідачем на 1,0796 (у 2024 р.)

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції Українивизначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV(далі - Закон №1058).

Згідно дост. 8 Закону №1058передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ізст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення»(даліЗакон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2Закону №1788визначено, що за цимЗакономпризначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7Закону №1788звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Частиною 1статті 26 Закону №1058визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю Українитакож визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20.06.1974 р. № 162 (далі -Інструкція № 162) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду роботи позивача з 02.07.1984 року по 01.10.1991 рік) в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, в графі 2 вказується дата прийняття на роботу.

В графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії чи посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії чи посади, на яку прийнято працівника, здійснюються: для робітниківу відповідно до найменувань професій, вказаних в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій для робітників; для службовціву відповідно до найменувань посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розпису.

Згідно до п. 2.25Інструкції № 162записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з додержанням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2дата звільнення; в графі 3причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 р. «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Згідно до п. 2.4Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (даліІнструкція № 58) усізаписивтрудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення,атакожпро нагороди тазаохоченнявносяться власником або уповноваженим ним органом післявиданнянаказу(розпорядження),аленепізніше тижневого строку,авразізвільнення-удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуютьсяарабськимицифрами(числоімісяць двозначними).

Записи виконуютьсяакуратно,ручкоюкульковою або з пером, чорнилом чорного,синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткоюзапис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.14Інструкції № 58у графі 3 розділу "Відомості про роботу"якзаголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовкомуграфі1ставитьсяпорядковийномер запису, щовноситься,уграфі2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі3 пишеться:"Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу,підрозділу,надільницю,виробництво"із зазначенням йогоконкретногонайменування,атакожроботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професіїабопосадинаякуприйнятийпрацівник, виконуються дляробітниківтаслужбовціввідповіднодо найменуванняпрофесійіпосад,зазначениху"Класифікаторі професій".

Відповідно до п. 4.1 уразізвільненняпрацівникавсі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудовукнижкузачасроботинацьому підприємстві, засвідчуютьсяпідписомкерівникапідприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткоюпідприємстваабо печаткою відділу кадрів.

Згідно до п. 4Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» від 27.04.1993 р. № 301за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , дата заповнення 21.09.1981, наявні наступні записи щодо роботи у спірних періодах:

- 20.10.1995 обіймаю посаду директора приватного підприємства «Максарт»;

- 18.12.2012 звільнений за власним бажанням.

Записи про прийняття на роботу в спірні періоди вчинені відповідно до вимог Інструкції № 162, № 58.

Проте, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у Приватному підприємстві «Максарт» за період з 20.10.1995 по 18.12.2012, суд доходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в з 01.01.2004 по 18.12.2012.

Отже, на переконання суду, вказані записи у трудовій книжні підтверджують факт роботи позивача у спірний період.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Відтак, не зарахування стажу є порушенням органу Пенсійного фонду України, що посягає на гарантовані Конституцією України права позивача.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що період роботи позивача згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 мають бути зараховані до загального стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності довідки не встановлено, а тому архівну довідку позивача слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).

З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм правом вимагати відповідні документи від підприємств, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію - не скористався, відтак необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи.

Отже, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012 до страхового стажу позивача вчинена відповідачем у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладені висновки, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо неврахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , періоду роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012, у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012 у Приватному підприємстві «МАКСАРТ» та здійснити донарахування розміру пенсії з дня призначення пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виключити із розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нульову заробітну плату з 01.07.2000 по 31.12.2003 та здійснити донарахування розміру пенсії з дня призначення пенсії 27.09.2023 року.

Відповідно до приписів ст. 40 Закону України №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 41 Закону України №1058-IV визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Відтак, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону;

4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Спірні періоди стажу, які позивач вважає такими, що підлягають виключенню з розрахунку заробітної плати, а саме з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року, набуті ним до 01.01.2004 року - дати набрання чинності Законом України №1058-IV, тобто застосуванню в даному випадку підлягає п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України №1058-IV.

Виходячи з текстуального аналізу зазначеної норми, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються виплати (дохід), отримані застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто вказане свідчить про те, що у разі відсутності факту нарахування та сплати страхових внесків, сума такої заробітної плати (доходу) не враховується при обчисленні розміру пенсії.

Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), підтверджено, що з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що період з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року безпідставно та всупереч приписам п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України №1058-IV включені відповідачем до Розрахунку заробітку для обчислення пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання провести індексацію пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, з 01.03.2024 року - на коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 р. N 185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з абзацом другим частини першоїстатті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії.

Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини 2статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(частина 5статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Частиною 2статті 42 Закону №1058визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Суд зауважує, що індексація пенсії згідно з цією нормою відбувається не шляхом безпосереднього збільшення її розміру на певний коефіцієнт, а шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Цей показник у відповідності до абзацу 2 частини 2статті 42 Закону №1058збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії визначений Порядком №124.

Відповідно до пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином запроваджений механізм індексації спирається на збільшені у попередніх роках показники середньої заробітної плати. Тому передбаченийстаттею 42 Закону №1058перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється з використанням спеціально визначеного для цього показника середньої заробітної плати.

Цей показник розраховується саме з метою використання при розрахунку індексації пенсії, що визначає сферу його застосування.

У 2024 році пунктом 1 постанови КМУ від 23.02.2023 №185 передбачений коефіцієнт 1,0796. Відтак розрахований з метою індексації пенсії показник середньої заробітної плати становив 7994,47грн (7405,03 х 1,0796).

Як вже зазначалося, такий розрахунок здійснюється саме з метою використання у механізмі індексації. Автономний характер такого розрахунку обмежує його застосування у інших процедурах, зокрема при призначенні пенсій.

Тому фактично у відносинах пенсійного забезпечення застосовуються два показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії: розрахований з метою індексації пенсій та визначений для інших цілей, у тому числі для призначення пенсій.

У контексті справи, що розглядається, розрахований з метою індексації пенсії у 2024 році показники середньої заробітної плати складає показник 7994,47 грн. У разі його застосування при перерахунку пенсії позивачки, розмір останньої не збільшиться, оскільки при призначенні пенсії був застосований більший показник середньої заробітної плати (21649,68 грн. = 12236,71 грн. х 1,76924).

Таким чином, згідно з Порядком №124 пенсія позивача з 01.03.2024 не збільшується. У цьому разі пунктом 6 постанови №185 передбачену виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 100 гривень.

Суд зауважує, що вказані норми постанови №185 прямо допускають, що пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли до 31.12.2024 включно, можуть не зазнати підвищення з 01.03.2024 згідно з Порядком №124, що має наслідком доплати до пенсії.

Це спростовує доводи позивача про обов`язкове підвищення пенсії внаслідок проведення індексації відповідно достатті 42 Закону №1058.

Суд не вбачає проявів дискримінації осіб за ознакою року виходу на пенсію при проведенні індексації пенсії. Послідовне щорічне застосування коефіцієнтів підвищення показників середнього заробітку, внаслідок якого з часом таке значення при проведенні індексації зрівняється з іншими, забезпечить рівність осіб в контексті індексації незалежно від року призначення їм пенсії.

Отже, оскільки пенсія позивача не підвищилась внаслідок перерахунку відповідно до частини другоїстатті 42 Закону №1058-ІV, Порядку №124 та Постанови №185, відповідачем з 01 березня 2024 року, правомірно встановлено надбавку на індексацію у розмірі 100,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №8015-5127-5978-1366 від 30.07.2024 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо неврахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 18.12.2012 у Приватному підприємстві «МАКСАРТ» та здійснити донарахування розміру пенсії з дня призначення пенсії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 27.07.2023 року з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2020 по 31.12.2003 в нульовому розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.07.2023 року та виключити в повному обсязі із розрахунку середнього заробітку період з 01.07.2000 по 31.12.2003, як такий, що не відноситься до сум виплат (доходів), визначених п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачений судовий збір у сумі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець