Рішення № 123092106, 13.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 рокуСправа №160/21588/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській област про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

09.08.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2024 № 1069026-2412-0463-UA2020010000033698.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.06.2024 позивачем отримано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 30.04.2024 № 1069026-2412-0463- НОМЕР_1 з податкового зобов`язання за податковий період 2024 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 1127,54 грн. Представником позивача направлено адвокатський запит щодо отримання відомостей по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та нормативно-грошової оцінки ділянки, а також розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 30.04.2024 № 1069026-2412-0463- НОМЕР_1 . Позивач не погодився з отриманою відповіддю Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №54176/6/04-36-24-07-08 від 01.08.2024 та звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28.08.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборній ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник земельного податку з фізичних осіб. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку та користувачем земельної ділянки площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_1 з 01.01.2007. Згідно інформації з електронного реєстру Державного земельного кадастру про право власності та речові права за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 22.10.2004 (договір купівлі-продажу ВВК № 616340 від 26.08.2004, реєстр 1156). Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8. ст.287 ПКУ). Підпунктом 286.5 ст.286 Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу. Відповідно до п. 287.10 ст. 287 ПКУ податкове зобов`язання по платі за землю може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. Керуючись п. 286.5 ст. 286 ПКУ та з урахуванням ст. 269 та ст. 270 ПКУ, ОСОБА_1 сформовано в автоматичному режимі податкове повідомлення-рішення (форма Ф) (далі - ППР) із земельного податку за 2024 рік, а саме: - ППР від 30.04.2024 № 1069025-2412-0463-UA12020010000033698 на суму 1127,54 гривень. Розрахунок розміру земельного податку міститься в ППР - ( 0,0006 (площа земельної ділянки, га) * 62641162,49 (нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га) * 3 (розмір ставки земельного податку, %). Для обчислення розміру нормативної грошової оцінки та площі земельної ділянки контролюючий орган використав Дані з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 5446 від 20.02.2008. Відповідно до абзацу шість п. 286.5 ст. 286 ПКУ платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, розміру ставки податку та нарахованої суми податку контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Стосовно проведення перерахунку земельного податку за 2024 рік ОСОБА_1 з приводу проведення звірки даних до Соборної ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області не звертався, довідка (витяг) про розмір нормативно-грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки не надавалася. Відповідно звірка по нарахованим сумам земельного податку за 2024 рік не проводилася. Просив у задоволенні позову відмовити.

02.09.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свої позовні вимоги. Зазначив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено арифметичний розрахунок розміру земельного податку суми земельного податку, а також додано копію Даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 5446 від 20.02.2008 (термін дії даної довідки встановлено протягом 2008 року). П.п. 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Пунктом 14.1.34 ПКУ під поняттям власники земельних ділянок розуміється юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. А підпунктом 14.1.73 ПКУ визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, з наведеного випливає, що власник земельної ділянки - це особа, яка має зареєстроване право власності на земельну ділянку. А платниками земельного податку є виключно особи у яких виникло (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, або виникло внаслідок отримання державного акту) право власності на земельну ділянку чи право постійного користування нею. Підпунктом 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами". А частина 1 статті 791 ЗКУ визначає, що "формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру". Ст. 271 ПКУ визначає базу оподаткування земельним податком або нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, або площу земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Головне управління ДПС в Дніпропетровській області склало розрахунки податкових зобов`язань до податкових повідомлень-рішень. При цьому, земельний податок був розрахований суто арифметично шляхом застосування формули, первинних документів на земельні ділянки або відомостей Державного реєстру прав на земельні ділянки, які б перебували у власності позивача, не існує. При цьому, відповідачем не надано доказів отримання контролюючим органом у встановлений законодавством спосіб інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. За відсутності об`єкту оподаткування (сформованої земельної ділянки) визначити її нормативну грошову оцінку неможливо. Неможливо навіть визначити її площу. Якщо немає бази оподаткування - то не має підстав для нарахування податку. В компетенцію органу податкової служби не входять повноваження визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та визначення її площі. Натомість у наданих суду витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивачу на праві власності належить частина нежитлового приміщення, а саме: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі 1/2 частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , ніяких даних про частину площі вказаного приміщення по відношенню до загальною площі усієї будівлі та про земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, в Державних реєстрах немає. Отже, питання визначення об`єкта оподаткування земельним податком у 2024 р. контролюючим органом взагалі не досліджувалось. На позивача як на власника частини будівлі покладено обов`язок сплати земельного податку за користування земельною ділянкою під цією будівлею, але для цього необхідно визначити загальну суму податку під всією будівлею та розподілити суму податку між усіма власниками вказаного об`єкту нерухомого майна пропорційно.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником ? частки нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (у житловому будинку літ. А-9 на першому поверсі вбудоване нежитлове приміщення № 44 поз. 2-9, 11, загальною площею 79,9 кв.м, в загальному користуванні поз. 1 площею 2,1 кв.м.), яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.08.2004, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Румянцевим А.В. за реєстровим номером 1156, реєстраційний номер нерухомого майна 3380561.

30.04.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформоване податкове повідомлення-рішення № 1069025-2412-0463-UA12020010000033698 на суму 1127,54 грн (земельний податок з фізичних осіб - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площа 0,006 га). Розрахунок розміру земельного податку: 0,0006 (площа земельної ділянки, га) * 62641162,49 (нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га) * 3 (розмір ставки земельного податку, %).

Податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 30.04.2024 № 1069026-2412-0463-UA2020010000033698 за 2024 рік, було вручено ОСОБА_1 03.06.2024, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2024 № 1069026-2412-0463-UA2020010000033698.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Правове регулювання порядку обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, строк сплати та порядок зарахування до бюджетів передбачений ст. 266 Податкового кодексу України.

Так, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; у відповідності до п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта житлової/нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Базовий податковий (звітний) період дорівнює року.

Податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення за місцем розташування об`єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положенням Бюджетного кодексу України (пп.266.9.1 п.266.9 ст. 266; пункт «а» пп.266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За приписами п.285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Умовами п.285.2 ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

Пунктами 285.1,285.2 ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За умовами п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно з п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Як убачається з пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення земельного податку, строк сплати та порядок зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу Згідно ст. 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцезнаходженням земельної ділянки).

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нарахованої за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Відповідно до пункту 42.2, 42.4 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову фактичного місця розташування незнаходження прийняти документ, (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пунктом 57.2 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий коли самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України.

Згідно п. 54.5 ст.54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення за місцем розташування об`єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положенням Бюджетного кодексу України (пп.266.9.1 п.266.9 ст. 266; пункт «а» пп.266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Суд погоджується із доводами відповідача щодо наявності обов`язку у позивача сплачувати податок на землю, оскільки той є власником частини нежитлового приміщення у житловому будинку.

Проте, суд також погоджується із доводами позивача про те, що контролюючим органом не наведено розрахунку податкового зобов`язання.

Так, відповідач вказує, що розрахунок розміру земельного податку розрахований за формулою: (0,0006 (площа земельної ділянки, га) Х 62641162,49 (нормативно-грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га) Х 3 (розмір ставки земельного податку,%).

Для обчислення розміру нормативно-грошової оцінки та площі земельної ділянки податковий орган використав Дані з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №5446 від 20.02.2008.

Проте, відповідачем не вказується, яким чином він дійшов висновку, що належна позивачеві частка нежитлового приміщення відповідає площі земельної ділянки у розмірі 0,0006 га.

Суд зазначає, що дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 5446 від 20.02.2008 містять інформацію про код ділянки, яка оподатковується 1210100000:03:080:0011 (69099016), поштова адреса, адмін. район, назва об`єкта - Героїв проспект, 9 (Жовтневий), нежиле приміщення. Площа (га) - 0,0006. Проте інформація щодо загальної площі житлової будівлі літ. 9-А, у якій розташований належний позивачу об`єкт нерухомого майна, розмір земельної ділянки, на якій будівля розташована, відсутня.

Суд погоджується із доводами позивача щодо очевидної непрозорості проведення розрахунку податкового зобов`язання, що не було усунуто поданням відзиву не позов.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.

Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (пункт 71 рішення ЄСПЛ).

Також і в рішенні Європейського Суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» суд вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак, відповідачем не було доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та норм вищенаведеного законодавства у наведеній сфері правовідносин у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Також судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Корнєєвим Євгенієм Володимировичем укладено договір про надання правничої допомоги від 19.07.2024, а також укладено додаткову угоду № 1 від 19.07.2024, у якій зазначено вартість послуг 7500,00 грн. На виконання договору позивачем сплачено 5000,00 грн адвокату 24.07.2024 відповідно до платіжної інструкції № @PL037097. Судом встановлено, що позов у справі складено та подано до суду адвокатом Корнєєвим Євгенієм Володимировичем, також адвокатом складено та подано до суду відповідь на відзив, що підтверджує факт надання правничої допомоги адвокатом.

Суд зазначає, що у цій справі при визначенні співмірності ціни позову та обсягу наданої правничої допомоги слід виходити не з суту арифметичної категорії, а з огляду на протиправність дій податкового органу, якими права позивача були порушені, внаслідок чого він був змушений звертатися за професійною правничою допомогою та до суду. Визначальним є саме грубе порушення права позивача та необхідність його відновлення, а не сума нарахованого податкового зобов`язання.

Суд погоджується із тим, що відновленим має бути будь-яке порушене право, не зважаючи на грошовий еквівалент такого права.

Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до стягнення, є співмірним із обсягом наданої правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2024 № 1069026-2412-0463-UA12020010000033698.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез