Рішення № 123085820, 18.11.2024, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/1468/24

Провадження № 2-а/492/14/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Деде К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65000), інспектора РУНП Болградського РВП № 2 капітана поліції Тануркова Віталія Васильовича (місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65000), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, -

Представник позивача адвокат Іовчев Д.Ф.,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, інспектора РУНП Болградського РВП № 2 капітана поліції ОСОБА_2 , в якому просить скасувати постанову інспектора РУНП Болградського РВП № 2 капітана поліції Тануркова Віталія Васильовича серії ББА № 254659 від 17.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.10.2024 року на блокпості інспектором РУНП Болградського РВП № 2 капітаном поліції Танурковим В.В. було винесено постанову серії ББА № 254659 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень. З зазначеною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки на думку працівника поліції, та як вказано в постанові, ОСОБА_1 , 17.10.2024 року о 09 годині 25 хвилин, керував автомобілем марки «Мазда 626», р/н ВІН НОМЕР_1 з облаштуванням ГБО (газобалонним обладнанням), не маючи на це відповідного дозволу, однак, автомобіль не облаштований ГБО, про що працівник переконався при огляді багажного відділення автомобіля, відсутня система газової заправки автомобіля. При огляді автомобіля, поліцейським проводилась відео фіксація правопорушення. Крім того, при складанні постанови, були порушені права позивача, оскільки, постанова складалась в приміщенні блокпосту, за відсутності позивача, без відібрання від нього пояснень та роз`яснення його прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Арцизького районного суду Одеської області, справу розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 01.11.2024 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65000), інспектора РУНП Болградського РВП № 2 капітана поліції Тануркова Віталія Васильовича (місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65000), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху. Розгляд адміністративної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказівзадоволено. Витребувано від Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65000) відеозапис, що підтверджує факт вчинення правопорушником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП і складання протоколу відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення серії ББА № 254659 від 17.10.2024 року інспектором РУНП Болградського РВП № 2 капітаном поліції ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення штрафу в розмірі 850,00 гривень, для огляду у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та представникпозивача адвокат ІовчевД.Ф. у судовому засіданні позов підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи до суду не звертався. Відзив на позовну заяву від представника відповідача до суду не надходив.

Відповідач - інспектор РУНП Болградського РВП № 2 ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно досліджені під час судового розгляду письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 17.10.2024 року, інспектором РУНП Болградського РВП № 2 капітаном поліції Танурковим В.В. була винесена постанова серії ББА № 254659 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6ст. 121 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови, 17.10.2024 року, о 09 год. 25 хв., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Мазда 626», р/н ВІН НОМЕР_1 з облаштуванням ГБО (газобалонним обладнанням), не маючи на це відповідного дозволу, чим порушив п. 2.9 вПравил дорожнього рухуУкраїни.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, та процесуальними порушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухваленні постанови про накладення адміністративного стягнення.

Статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннямиЗаконів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух»,Правилами дорожнього рухуУкраїни (далі -ПДР), а також нормамиКодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП).

Відповідно до вимогст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України,юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1ст. 20 КАС України,місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача у даному випадку - постанова про адміністративне стягнення є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з п. 11 ч. 1ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАПзокрема віднесено розгляд справ за ч. 6ст. 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 рокута зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті121, статтями121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті122, частиною першою статті123, статтею124-1, статтями125,126, частинами першою, другою і третьою статті127, статтями128,129, статтею132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті140 КУпАП.

Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 6ст. 122 КУпАП,є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов`язків передбачених законом.

Відповідно до ст. 2КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно дост. 9 КУпАП,адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Частиною 6ст. 121 КУпАПвстановлено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.9 вПравил дорожнього рухуУкраїни встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Разом з цим, відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зіст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію»передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цьогоЗаконузакріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Тобто, належним доказом правопорушення є фотофіксація або відеофіксація вчиненого правопорушення.

На підтвердження вчинення позивачем порушення, відповідачем до суду наданий відеозапис, на якому відображено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Однак, наданий відповідачем відеозапис не містить доказів переобладнання та експлуатації такого переобладнання на автомобілі, яким керував позивач.

Так, із наданого відео вбачається, що інспектор підходить до автомобіля, водієм якого є ОСОБА_1 та вручає останньому постанову. При цьому, будь-якого газобалонного обладнання у багажнику автомобіля на відео не зафіксовано.

Також суд звертає увагу, що інспектор не здійснював поверхневого огляду мотору, не встановив наявність отвору для заправки газом, газового редуктора, газових магістралей, електроніки, яка б відповідала за роботу відповідного обладнання, а висновок про наявність в автомобілі газобалонного обладнання зробив лише після поверхневого огляду автомобіля, з якого не вбачається встановлення ГБО.

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого відповідно до процесуального законодавства покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень та дій, не надано.

Отже, можливість встановити належними і допустимими доказами, що позивач керував транспортним засобом, який переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, відсутня.

У відповідності до ч. 3ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, вина позивача у вчинені правопорушення відповідачем суду не доведена.

Згідно з частиною 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Разом з цим, суд приймає до уваги те, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за керування водієм транспортним засобом, що не зареєстрований або не перереєстрований в Україні в установленому порядку, в той час як зазначений у постанові склад адміністративного правопорушення зводиться до керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що визначено частиною 1статті 121 КУпАП, а позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАПпередбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005№14«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствау справахпро деякізлочини протибезпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За положеннями ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Всупереч даним вимогам, суб`єктом владних повноважень не долучено до матеріалів справи жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 6 ст. 121 КУпАП, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Водночас, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження вказаних в ній обставин.

Згідно ізстаттею 7 КУпАП,ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки за правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Статтею 279 КУпАПврегульовано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, нормами цієї статті передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дотримання поліцейським передбаченої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушивПравила дорожнього руху.

Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів закріпленіст. 252 КУпАП України.

Відповідно дост. 268 КУпАПособа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 9 КУпАПпередбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Відповідно дост. 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2ст. 71 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначенийстаттею 71 КАС Українирозподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 р. по справі № 536/583/17).

Згідно зіст. 90 КАС України,суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ст. 77 КАС України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентованийст. 251 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українипокладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно дост. 62 Конституції України,вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду, а саме в рішенні ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10.02.1995 року, зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дотримання поліцейським передбаченої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6ст. 121 КУпАП, та дотримання процесуальних норм при ухваленні постанови про накладення адміністративного стягнення, що виключає підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, на підставі встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6статті 121 КУпАП, а тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Стаття 7КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За визначенням ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази на підтвердження обставин, встановлених інспектором РУНП Болградського РВП 2 ОСОБА_2 , які стали підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суду не надані.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП,провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України,за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що інспектором не обґрунтовано притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст.121 КУпАП та не надано доказів його вини, тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Закріплений у частині 1статті 9 КАС України,принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 77 КАС України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною 1статті 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першоюстатті 90 КАС Українивизначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених правових норм, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви щодо вчинення правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Конституція Українивизначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені вКонституції України, не є вичерпними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62).

Таким чином, відповідальність особи та процедура притягнення особи до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 (Справа № 1-135/2018(5846/17) звернув увагу на те, що важливою гарантією дотримання прав та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третястатті 62 Конституції України).

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з пунктом 2статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з частиною 2статті 6 КАС Українитастатті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).

Відповідно до частини 2статті 62 Конституції Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові ВС/КАС від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням субєкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а відповідачем, в порушеннястатті 72 КАС Українине виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6статті 121 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини 3статті 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки у справі немає беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6статті 121 КУпАП, то склад цього правопорушення відсутній.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6статті 121 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Такий спосіб захисту порушеного права позивача буде належним і достатнім для поновлення порушеного права позивача.

Керуючись ст. ст.8,9,72,77,90,139,241-246,250,286 КАС України, ст. ст.289,293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65000), інспектора РУНП Болградського РВП № 2 капітана поліції Тануркова Віталія Васильовича (місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65000), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху - задовольнити.

Постанову серії ББА № 254659 від 17.10.2024 року, винесену інспектором РУНП Болградського РВП № 2 капітаном поліції Танурковим Віталієм Васильовичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Черевата