Рішення № 123082582, 07.11.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2024 Справа №607/13718/24 Провадження №2/607/2955/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Кузьменкової О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів недійсними та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») про визнання кредитних договорів недійсними та стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 29.02.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» було укладено кредитний договір № 022-2008-408, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 128155,00 дол. США з оплатою 12,45 % річних та кінцевим терміном погашення до 10.02.2026.

Також 29.02.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» було укладено кредитний договір № 022-2008-409, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 41 000,00 дол. США з оплатою 13,45 % річних.

Крім того, між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» було укладено ряд додаткових угод, зокрема, додаткову угоду б/н від 10.05.2009 та додаткову угоду б/н від 03.06.2009 до кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008, якими визначено розміри та періоди застосування відсоткових ставок.

В подальшому, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2011 у справі № 2-430/11, яке апеляційним судом Тернопільської області залишено без змін, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 1481261,03 грн заборгованості за кредитним договором, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

12.03.2012 державним виконавцем ВДВС Тернопільського РУЮ на підставі виконавчого листа, виданого 20.05.2011 за № 2/430/11, відкрито виконавче провадження, а 10.04.2012 проведено опис та арешт майна боржника, а саме, земельних ділянок площами 0.0251 га і 0,0576 га та житлового будинку загальною площею 161,7 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому, проведено експертну оцінку арештованого майна та передано майно на реалізацію. 24.01.2013 р.

14.07.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції Федів І.С. розглянутий при примусовому виконанні виконавчий лист № 2-430/11 від 20.05.2011, відкрите виконавче провадження ВП № 48103499, відповідно до якого залишок боргу становить 1 088 443,03 грн. Заява про примусове виконання подана 13.07.2015. На підставі цього було відкрите виконавче провадження.

Позивач вважає, що спірні кредитні договори № 022-2008-408 та № 022-2008-409 від 29.02.2008 не містять всіх необхідних умов, які вимагаються законодавством про захист прав споживачів для договорів споживчого кредитування, зокрема, споживачу не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про кредит, у тому числі не було надано розрахунки загальної вартості кредиту, не зазначено вартість всіх супутніх послуг. Також Позичальник не був попереджений про відсутність в Договорах умов, які є обов`язковими для договорів даного виду згідно законодавства, про наявність в договорі умов, які в порушення законодавства про захист прав споживачів є незаконними та несправедливими, обмежують його в правах та створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на користь Банку. Якби споживач був в належній формі попереджений про наявність таких обставин він не погодився б на укладання цих договорів на таких невигідних для себе умовах.

З дослідженого висновку експертизи, слід вважати, що під час укладання договору, банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Позивачем здійснювалися платежі в рахунок погашення заборгованості, які не відображені в розрахунку заборгованості, наданою банком в сумі 700 дол. США.

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості по вищевказаних кредитних договорах загальна сума, що були сплачені позивачем на користь відповідача становить 28341,85 дол. США, що є збитками, які підлягають відшкодуванню у подвійному розмірі з банку на підставі ст. 230 ЦК України.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визнати недійсними кредитні договори № 022-2008-408 та № 022-2008-409 від 29.02.2008 та стягнути понесені збитки в розмірі 56683,70 дол. США.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що дії позивача та його представника носять ознаки недобросовісності та зловживанням правом, оскільки подає неодноразово позов з тим самим предметом і з тих самих підстав, змінюючи трактування при новій подачі позову.

Вказав, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що умови кредитного договору є несправедливими.

Як вбачається зі змісту оспорюваних договорів, в них не містяться жодні положення, які Закон України «Про захист прав споживачів» визначав би як несправедливі та такі, які спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зі змісту Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008 та Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 вбачається, що на момент його укладення він відповідав вимогам чинного законодавства України і містив повний об`єм інформації у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Підписавши Кредитний договір № 022-2008-409 від 29.02.2008 та Кредитний договір № 022-2008-408 від 29.02.2008, Позичальник засвідчив, що банк надав йому всю інформацію про умови кредитування.

З врахуванням викладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» дійшов висновку про відсутність підстав для визнання кредитних договорів недійсними, будь-які підстави вважати, що правочин суперечить ЦК України чи іншим актів цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судом не встановлені, в зв`язку з чим вважає вимоги позивача про визнання кредитних договорів недійсними з підстав неотримання інформації про орієнтовану сукупну вартість кредиту та про умови кредитування необґрунтованими, безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи Позивача про те, що йому не було надано повну інформацію про кредитні умови спростовуються, пунктами 8.5., як Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008 так і Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 та доданими до матеріалів справи Додатком № 1 та № 2 до Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008 та Додатку № 1 та № 2 до Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008, в яких викладено графік погашення заборгованості по кредиту, який було підписано ОСОБА_1 власноручно 29.02.2008.

Крім того, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Також позивач до позовної заяви не надає жодних розрахунків до вищевказаних кредитних договорів та не надає жодних доказів, які би підтверджували факт, що Позивачем дійсно здійснювалися платежі на рахунок Первісного кредитора в рахунок погашення заборгованості за оспорюваними кредитними договорами.

Відтак, просить відмовити у задоволенні позову, застосувавши строки позовної даності.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій вказав, що представником відповідача зазначено те, що позивачем було подано неодноразово позов з тим самим предметом і з тих самих підстав. Однак, позови є різними, оскільки в рамках справи №2-430/11 позовні вимоги ґрунтуються на тому, що банком не підтверджено видачу кредиту та валюту, в якій його видано. Позовні вимоги у справі №607/1185/20 дещо схожі з даною справою, оскільки саме у справі №607/1185/20 було призначено судово-економічну експертизу. Однак у справі №607/1185/20 рішення так і не було винесено. А оскільки, як зазначив Верховний Суд, наявність рішення відіграє ключову роль у визначенні тотожності позовів, суд повинен відхилити аргументи Відповідача щодо тотожності позовних вимог.

Крім того, у даній справі предметом позову є визнання кредитного договору недійсним, внаслідок того, що Позичальника було введено в оману з боку Банку. Окрім того, в основу позовних вимог покладено експертний висновок №105/489/490/22-22 від 08 липня 2022 року, де встановлено, що реальна сукупна вартість кредиту та розмір відсоткової ставки не відповідають умовам договору.

Звернув увагу, що експертний висновок видано 08 липня 2022 року, тому він не міг бути покладений в основу позовних вимог у справах №2-430/11 та №607/1185/20.

Щодо строків позовної давності, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 могла дізнатися про порушене право, коли звернулася за фаховою юридичною допомогою у серпні 2017 року. Однак, підтвердження дійсних обставин порушення її права (обман споживача Позичальником) було отримано лише після отримання висновку експерта № 105/489/490/22-22 від 08.07.2022 року з додатками.

Вказав, що тривалі процесуальні перешкоди, пов`язані з відводами суддів, затримками в призначенні нових суддів, а також відмова у призначенні судово-економічної експертизи на початковому етапі розгляду, створили ситуацію, коли позивач не змогла своєчасно і належним чином захистити свої права. Відтак, з огляду на ці обставини та позитивний результат судово-економічної експертизи, проведеної у 2022 році, вважає, що слід визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

В рештіпредставник позивачапосилається наобставини,які викладеніу позові, відтак просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача правом на подання заперечень на відповідь на відзив, не скористався.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак просив розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що 29.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі ВАТ «Універсал Банк» чи/або Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 022-2008-408, відповідно до пункту 1.1. якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти у сумі 128 155,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі 12,45 % річних у порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 Строк кредитування за цим Договором становить період: із дати надання Кредитором Кредиту Позичальнику до 10 лютого 2026 року включно. Строки та терміни надання та погашення Кредиту визначаються умовами цього Договору.

Пунктом 1.3 Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 Цільове призначення платежу: погашення заборгованості по кредитному договору № 11/347-К від 31.08.2007 р. укладеного з ВАТ Банк Універсальний.

Пунктом 1.4 Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до пункту 2.1.3. Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 Кредитор зобов`язується відкрити Позичальнику поточний рахунку № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) у кредитора, код банку (МФО 322001) для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій Позичальника з надання та погашення Кредиту.

Пунктом 2.3. Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 передбачено, що Видача Кредиту за цим договором проводиться на поточний рахунок Позичальника, відкритий згідно з умовами пункту 2.1.3 даного Договору.

Згідно із пункту 8.5. Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 до укладення Позичальником цього Договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість у Кредитора, а саме: найменування та місцезнаходження Кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відомостей між ними, у тому числі між зобов`язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недолік пропонованих схем кредитування); орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: (а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); (б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; (в) можливості та умови дострокового повернення кредиту) тощо.

Пунктом 9.1 Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 9.4 Кредитного договору № 022-2008-408 від 29.02.2008 Додаткові угоди до цього Договору, які можуть бути укладеними у майбутньому, є його невід`ємною частиною.

Також 29.02.2008 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 022-2008-409, відповідно до пункту 1.1. якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти у сумі 41 000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі 13,45 % річних у порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору № 022-2008-409 від 29 лютого 2008 року, строк кредитування за цим Договором становить період: із дати надання Кредитором Кредиту Позичальнику до 10 лютого 2026 року включно. Строки та терміни надання та погашення Кредиту визначаються умовами цього Договору.

Пунктом 1.3 Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008, цільове призначення платежу: на споживчі потреби.

Пунктом 1.4 Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008, кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до пункту 2.1.3. Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008, Кредитор зобов`язується відкрити Позичальнику поточний рахунку № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) у кредитора, код банку (МФО 322001) для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій Позичальника з надання та погашення Кредиту.

Пунктом 2.3. Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008 передбачено, що і видача Кредиту за цим договором проводиться на поточний рахунок Позичальника, відкритий згідно з умовами пункту 2.1.3 даного Договору.

Згідно пункту 8.5. Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008 до укладення Позичальником цього Договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість у Кредитора, а саме: найменування та місцезнаходження Кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний: форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з ; коротким описом відомостей між ними, у тому числі між зобов`язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недолік пропонованих схем кредитування); орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: (а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); (б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; (в) можливості та умови дострокового повернення кредиту) тощо.

Пунктом 9.1 Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 9.4 Кредитного договору № 022-2008-409 від 29.02.2008, Додаткові угоди до цього Договору, які можуть бути укладеними у майбутньому, є його невід`ємною частиною.

Судом з`ясовано, що 18.03.2011 рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 2-430/11 позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк», заборгованість за Кредитними договорами № 022-2008-408 від 29 лютого 2008 року та № 022-2008-409 від 29 лютого 2008 року, розмір якої в гривневому еквіваленті, згідно офіційного курсу НБУ станом на 06 жовтня 2010 року, складає загалом 1 481 261,03 грн, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 : земельні ділянки площею 0,0251 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та площею 0,0576 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Великогаївської сільської ради; домоволодіння житловий будинок з підвалом та мезоніном, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 161, 7 кв. м., житловою 74, 8 кв. м. шляхом продажу предмета іпотеки спеціалізованими організаціями з аукціонів (прилюдних торгів). Судові витрати в сумі 1820 гривень стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк».

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсними правочинів: кредитних договорів № 022-2008-408 від 29 лютого 2008 року (з додатковими угодами), № 022-2008-409 від 29 лютого 2008 року (з додатковою угодою); договору іпотеки від 29 лютого 2008 року (з договором про внесення змін та доповнень); договорів поруки № 022-2008-408-р\1 від 29 лютого 2008 року (з додатковою угодою), № 022-2008-408-р\2 від 29 лютого 2008 року (з додатковою угодою), та застосування наслідків недійсності шляхом повернення сторін в попередній стан відмовлено.

Крім того, судом з`ясовано, що позивачем було подано повторно подано позов з тих самих підстав і по тому самому предмету, в межах судової справи 607/1185/20, який ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2022 залишено без розгляду, з підстав передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

08.05.2023 постановою Тернопільського апеляційного суду постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2022 року залишити без змін.

30.04.2024 між АТ «Універсал Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 30/04/21ФК2, згідно умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками АТ «Універсал Банк» в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 022-2008-408 та № 022-2008-409 від 29.02.2008.

Окрім зазначеного договору факторингу № 30/04/21ФК2 від 30.04.2024, на підтвердження відступлення права вимоги, надано Витяг з Реєстру прав вимоги згідно Додатку № 1 до договору факторингу № 30/04/21ФК2 від 30.04.2024 та акт передачі Реєстру прав вимоги до договору факторингу № 30/04/21ФК2 від 30.04.2024.

Позивач як на підставі заявлених вимог просить позов задовольнити з підстав, наведених в ньому, визнати недійсними кредитні договори № 022-2008-408 та № 022-2008-409 від 29.02.2008 та стягнути понесені збитки, посилаючись на те, що спірні кредитні договори не містять всіх необхідних умов, які вимагаються законодавством про захист прав споживачів для договорів споживчого кредитування, зокрема, споживачу не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про кредит, у тому числі не було надано розрахунки загальної вартості кредиту, не зазначено вартість всіх супутніх послуг. Також позивач не був попереджений про відсутність в Договорах умов, які є обов`язковими для договорів даного виду згідно законодавства, про наявність в договорі умов, які в порушення законодавства про захист прав споживачів є незаконними та несправедливими, обмежують його в правах та створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на користь Банку, однак суд не погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року в справі № 293/780/18 (провадження № 61-10328св19), від 28 квітня 2020 року в справі № 263/16688/17 (провадження № 61-16584св19) і від 02 жовтня 2019 року в справі № 140/2589/15-ц (провадження № 61-16847св18).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Законупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьоїстатті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

За змістом статей11,18 Закону України "Про захист прав споживачів"до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі N 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, щоЗакон України "Про захист прав споживачів"застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

УРішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті1, статті11, частини восьмої статті18, частини третьої статті22 Закону України "Про захист прав споживачів"у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції України(справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України "Про захист прав споживачів"з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як вбачається з преамбули Постанови № 168 від 10.05.2007 року вона прийнята з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів та забезпечення надання банками споживача мовної інформації про сукупну вартість кредиту Правління Національного банку України.

В даній Постанові, яка набула чинності 05.06.2007 року, міститься вимога про зобов`язання перед укладенням кредитного договору надати споживачув письмовій форміінформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 1ст. 15 цього Закону, споживачмаєправо на одержання необхідної, доступної, достовірної тасвоєчасної інформації про продукцію, щозабезпечує можливістьїїсвідомогоікомпетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другоїстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Установивши, що спірний кредитний договір підписаний банком та позивачем, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови, банк надав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу.

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальник діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримала кредитні кошти і протягом певного часу виконувала умови кредитного договору.

Також позивачем не доведено обставин щодо укладання оспорюваного договору обманним шляхом та під тиском, оскільки такі обставини в силустатті 230 ЦК України належнимчином не обґрунтовані та підтвердження належними доказами.

Відповідно достатті 3 ЦК Українипринциписправедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьоїстатті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у текстіЦК України зазначенийпринцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою,яка суперечитьдобросовісності тачесній діловійпрактиці,є,зокрема,поведінка,що невідповідає попереднімзаявам абоповедінці сторони,за умови,що іншасторона розумнопокладається наних.Ініціювання спорупро недійсністьдоговору недля захистуцивільних правта інтересів,а зметою ухиленнявід виконаннязобов`язань,є неприпустимим(постановаВерховного Судуу складіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 05вересня 2019 року у справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19).

Не можна погодитися з доводами позивача про те, що банк не ознайомив позичальника з інформацією про сукупну вартість кредиту та умови кредитування, оскільки виконуючи приписистатті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", банк ознайомив позичальника з діючими умовами кредитування. Позичальник під підпис отримала інформацію про умови кредитування фізичних осіб на придбання нерухомості на вторинному ринку та детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, які містять відомості про суму кредиту та мету кредитування, строк кредитування, реальну проценту ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту, метод розрахунку процентів, розмір платежів на користь третіх осіб за надані супутні послуги, умови дострокового погашення, суми платежів за розрахунковими періодами протягом всього строку кредитування із зазначенням розподілу коштів щомісячного платежу на погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, з чим позичальник погодилася під час укладення оспорюваного кредитного договору.

Враховуючи, що зі змісту спірного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Висновок експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи № 105/489/490/22-22 від 08.07.2022, на який посилається позивач, не спростовує дійсності кредитного договору та додаткової угоди, оскільки не спростовує обізнаність та погодження позивача з усіма умовами надання кредиту банком, у тому числі, і з сукупною вартістю кредиту у вигляді реальної відсоткової ставки за кредитним договором та сукупної вартості кредиту у вигляді абсолютного здороження кредиту, а може бути підставою лише для правильного обрахування суми боргу позичальника перед банком.

Також, позивач не довів суду про заподіяння йому збитків у розмірі 56683,7 доларів США, і відсутні підстави для їх стягнення з врахуванням безпідставність позовних вимог про визнання недійсних кредитних договорів.

Щодо інших доводів позивача у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд звертає увагу на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів недійсними та стягнення збитків.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 6, 13ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що позивача звільнено від сплати судового збору,суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів недійсними та стягнення збитків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 35625014, місцезнаходження вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ.

Повний текстрішення суду складено та підписано 15 листопада 2024 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко