Ухвала суду № 123077846, 14.11.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13671/24

Провадження №: 1-кс/755/3656/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2024 року за № 12024100040001300, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з цим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини та наведені відомості щодо доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У ході досудового розслідування у т.ч. 13 листопада 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а саме незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, доводиться стороною обвинувачення зібраними у кримінальному провадженні доказами, у т.ч.: протоколами проведення негласних слідчих розшукових дій, протоколом обшуку, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, речовими доказами, висновками експертів, протоколами допитів свідків, оперативними закупками.

Тому, враховуючи викладене та підвищену суспільну небезпеку злочину у вчиненні якого на цей час підозрюється ОСОБА_5 , яка полягає в тому, що злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів посягають на правовий режим обігу, а додатковим об`єктом кримінально-правової охорони є здоров`я населення, на даний час, існують наступні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:

- підозрювана, усвідомлюючи тяжкість злочину у вчиненні якого вона на цей час підозрюється, а саме у вчиненні тяжкого злочину за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження.

Враховуючи, спосіб зберігання та збуту наркотичного засобу встановлено, що ОСОБА_5 , ретельно приховувала свою злочинну діяльність, вчинила тяжкий злочин з прямим умислом, усвідомлював суспільну небезпеку вчиненого діяння та не бажала її викриття правоохоронними органами;

- підозрювана може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки, на цей час органом досудового розслідування не виявлено всі можливі місця зберігання наркотичного засобу. Тому, перебуваючи на свободі, підозрювана ОСОБА_5 , може знищити решту заборонених до обігу речовин, які на цей час не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування;

- підозрювана з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення в якому вона на цей час підозрюється може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи те, що в ході проведення обшуку були залучені поняті та підозрюваній надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних на думку сторони обвинувачення підозрювана може незаконно впливати на зазначених свідків з метою зміни показів останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду.

Також, на цей час триває виконання судових експертиз по решті вилучених в ОСОБА_5 , речовин, тому будучи обізнаним про експертну установу експертам якої доручено проведення відповідних експертиз остання може незаконно впливати на зазначених експертів з метою дачі ними завідомо неправдивих висновків;

- підозрювана може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином. Так, враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_5 , є лише складовою частиною добре налагодженої злочинної мережі збуту наркотичних засобів на території України, будучи усвідомленим про наявні шляхи постачання та подальші шляхи збуту наркотичних засобів, перебуваючи на свободі остання може перешкоджати органу досудового розслідування встановлювати інших можливих співучасників, зокрема організаторів злочинної діяльності пов`язаної з поширенням незаконної пропозиції наркотичних засобів на території міста Києва;

- підозрювана може вчиняти інші кримінальні правопорушення, адже не має офіційно доходу та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення нею вказаного злочину.

Враховуючи викладене, менш суворі запобіжні заходи будуть не достатніми для забезпечення належної кримінально-процесуальної поведінки підозрюваною та запобігання зазначеним ризикам.

Отже, слушним є застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

ІІІ. Позиції сторін

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 КПК є дійсними.

Сторона захисту заперечувала проти застосування заходу забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного у розрізі не доведення, на їх переконання обставин регламентованих п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК. Тому захист вбачав достатнім заходом забезпечення кримінального провадження - домашній арешт у певний період доби.

Щодо підозри, то зауважено, щовідсутні відомості, які б беззаперечно свідчили, що підозрювана має відношення до квартири АДРЕСА_1 . Відповідно жодного відношення до вилучених речей та предметів із зазначеного житлового приміщення під час проведення обшуку ОСОБА_5 не має.

IV. Правове регулювання питання

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України), та останній (порядок) визначає, що

- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України);

- застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних;

- клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов`язаний, згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

- метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується;

- підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;

- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

V. Стислий виклад з`ясованих обставин, щодо порушеного питання

Згідно повідомлення про підозру від 13 листопада 2024 року та даних клопотання вказаного у п. І ухвали слідує наступне:

1.щодо особи підозрюваної:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка м. Києва, не заміжня, з середньою спеціальною освітою, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судима;

2. щодо підозри:

а.) правова кваліфікація діянь:

- ч. 2 ст. 307 КК - незаконне придбання, зберігання та пересилання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно;

б.) суть підозри:

Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», ОСОБА_8 вступив в злочинну змову з ОСОБА_5 , з метою незаконного збуту психотропних речовин на території м. Києва невизначеному колу осіб.

Так, ОСОБА_8 в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці незаконно, з метою подальшого збуту за попередньою змовою з ОСОБА_5 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, тим самим незаконно придбав, невстановлену кількість психотропної речовини амфетаміну та почав його повторно незаконно зберігати за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_1 , що в м. Києві, з метою подальшого повторного збуту.

В подальшому, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут за попередньою змовою з ОСОБА_5 психотропної речовини амфетаміну вирішив незаконно збути частину отриманого від невстановленої досудовим розслідуванням особи, психотропної речовини - амфетаміну.

Так, 06.11.2024 приблизно о 16 годині 10 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 , згідно постанови про проведення оперативної закупки, у присутності понятих працівниками Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області було проведено огляд громадянки ОСОБА_9 та вручено останній грошові кошти у сумі 3000 (три тисячі) гривень для проведення оперативної закупки.

В подальшому ОСОБА_9 здійснила вихідний дзвінок з власного мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонувала ОСОБА_8 на мобільний номер телефону НОМЕР_2 та домовилась з останнім про зустріч з метою купівлі психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну.

Після чого 06.11.2024 приблизно о 17 годині 48 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , передала ОСОБА_8 , який знаходився в дворі по АДРЕСА_5 , грошові кошти у сумі 3000 (три тисячі) гривень, в свою чергу ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про те, що для виготовлення психотропної речовини останньому потрібен деякий час.

11.11.2024 ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_8 та домовилась з останнім про зустріч з метою отримання раніше оплаченої психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну.

В цей же день о 23 годині 35 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , зустрілась з ОСОБА_8 , який знаходився в підземному переході, біля станції метро «Дарниця» та в свою чергу ОСОБА_8 передав, тим самим повторно незаконно з корисливих мотивів збув ОСОБА_9 частину раніше замовленої останньою психотропної речовини, а саме один целофановий згорток, всередині якого містилася масоподібна речовина білого кольору, що містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,682 г.

Того ж дня, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про те, що для отримання решти замовленої психотропної речовини - амфетаміну їй потрібно з ним зустрітися наступного дня, а саме 12.11.2024.

В подальшому, 12.11.2024 ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_8 та домовилась з останнім про зустріч з метою отримання решти раніше замовленої психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну.

Так, 12.11.2024 приблизно о 09 годині 50 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_7 в парковій зоні, зустрілась з ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_5 , де в свою чергу ОСОБА_5 , передала ОСОБА_9 тим самим повторно за попередньою змовою з ОСОБА_8 незаконно з корисливих мотивів збули ОСОБА_9 один згорток з фольги, всередині якого містилася масоподібна речовина білого кольору, що містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.

Після цього, 12.11.2024 в ході проведення огляду місця події в період часу з 09 год. 55 хв. до 10 год. 05 хв, за адресою: АДРЕСА_7 , громадянка ОСОБА_9 добровільно надала для вилучення один згорток з фольги, всередині якого містилася масоподібна речовина білого кольору, з якої в подальшому було відібрано контрольний зразок частини вилученої речовини, що містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,968 г., яку ОСОБА_8 діючи з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_10 , всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995, «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009 року повторно незаконно зберігали з метою збуту та збули з корисливих мотивів, ОСОБА_9 в ході проведення оперативної закупки за грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Крім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці незаконно, з метою подальшого збуту ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 повторно отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, тим самим незаконно придбав, психотропну речовину амфетамін з метою подальшого збуту та почав зберігати за адресою свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_6 , тим самим почав його незаконно зберігати з метою подальшого збуту.

В подальшому 12.11.2024 в період часу з 13 години 30 хвилини по 18 годину 17 хвилин за адресою: АДРЕСА_6 , було проведено санкціонований обшук під час якого було виявлено та вилучено порошкоподібну речовину білого кольору яка зібрана з частини скла, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено-амфетамін масою 0,286 г., яку ОСОБА_8 діючи з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009 року незаконно придбали та зберігали за адресою проживання з метою збуту.

Амфетамін, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ» є психотропною речовиною.

Дана підозра доводиться стороною обвинувачення фактичними даними (доказами) доданими до клопотання та вказаними у п. ІІ ухвали.

VІ. Мотиви, з яких виходила слідчий суддя при постановленні ухвали

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступних висновків.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно підозрюваного установлено дані вказані у п. V ухвали тому, у розрізі наведеного, вирішуючи по суті поставлене питання, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказують слідчий та прокурор:

(і) обґрунтованість підозри (наявність «розумної» підозри)

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).

Таким чином, застосуванню запобіжного заходу має передувати підозра у вчиненні кримінального правопорушення, тобто діяння, яке підпадає під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК, оскільки Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 зауважив, що розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину обґрунтованою, тобто чи є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

При цьому, саме поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п. 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від ІНФОРМАЦІЯ_3 ) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, § 32). Під поняттям «обґрунтованої підозри» у скоєнні кримінального правопорушення розуміється «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин» («Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», заява № НОМЕР_3 , від ІНФОРМАЦІЯ_5 , § 88, ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення: (і) фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення; (іі) матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.

Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об`єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об`єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя виходить з того, що:

(1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28 березня 2019 року у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України),

(2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу з урахуванням того, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи для навіть пред`явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (див. рішення «Murray v. the United Kingdom», заява № 18731/91, від ІНФОРМАЦІЯ_7 , §55, ІНФОРМАЦІЯ_8 «K.-F. v. GERMANY», заяви № 144/1996/765/962, від ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

Згідно повідомлення про підозру в цій справі підозрювану особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК за обставин описаних у п. V ухвали.

Відповідно проаналізувавши долучені до клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій, висновки експертів та інші документи) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити таке правопорушення.

Наведене підтверджується відомостями та доказами, які є достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення, зокрема, факт причетності слідує щонайменше з даних, на котрі покликається у клопотанні прокурор, та які відображені у п. ІІ ухвали та додані в копіях до цього звернення.

В частині доводів захисту щодо адреси - АДРЕСА_6 , то з`ясовано, що це діяння, за даними підозри, вчинюване за попередньою змовою групою осіб, котра з метою конспірації своєї злочинної діяльності пов`язаної зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин використовує приміщення цієї квартири, за даними оперативних заходів в ході розслідування.

У зв`язку з чим, вважати підозру явно неприйнятною неможливо, оскільки стороною обвинувачення надано важливі відомості (протоколи слідчих дій, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваної до вчинення кримінального правопорушення описаного у п. V є вірогідною.

В той час, як сама обґрунтована підозра, згадана в статті 5 § 1(c) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії (йдеться про стадію вирішення питання щодо того чи іншого запобіжного заходу). Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину і полягає мета розслідування.

Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

З його урахуванням слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків вказаних у клопотанні та наведених у п. ІІ ухвали. Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи підозрюваної, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема:

(а) щодо ризику переховування, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou v. Turkey» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53, ІНФОРМАЦІЯ_10 ), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Слідчий суддя враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» (від 26 червня 2001 року, § 80, заява № 33977/96, ІНФОРМАЦІЯ_11 за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» (від 25 квітня 2000 року, § 76, заява № 31315/96, ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути підозрюваний. Саме тому, на думку слідчого судді, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку слідчого судді, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що (1) підозрювана підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що в поєднанні (2) з даними про її особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрювана може втекти;

(b) щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрювана, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, іншим підозрюваним, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Вагомими та слушними є і аргументи прокурора про ризик впливу на експертів;

(c) ризики вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню є дійсними з огляду на характер наявної підозри, котра стосується, у силу ст. 2, 11 КК, щонайменше двох самостійних (окремих) епізодів кримінальних правопорушень за ст. 307 КК, у т.ч. йдеться і про повторність дій, як кваліфікуючу ознаку;

(d) ризики знищення та перешкоджання провадження, є ґрунтовними за обставин цього провадження з мотивів вказаних прокурором у клопотанні.

Позаяк, підозрювана може знищити, приховати або змінити речові докази, які є важливими для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей момент орган досудового розслідування не виявив усіх можливих місць зберігання психотропних речовин та повного ланцюга їх незаконного переміщення через державний кордон. Тому, перебуваючи на волі, може знищити інші заборонені речовини, документи та предмети, які ще не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування.

Як гурнтовно вказує прокурор, ОСОБА_5 , є лише складовою частиною добре налагодженої злочинної мережі збуту наркотичних засобів на території України, будучи усвідомленим про наявні шляхи постачання та подальші шляхи збуту наркотичних засобів, перебуваючи на свободі остання може перешкоджати органу досудового розслідування встановлювати інших можливих співучасників, зокрема організаторів злочинної діяльності пов`язаної з поширенням незаконної пропозиції наркотичних засобів на території міста Києва.

Тим паче, що йдеться про діяння вчинені, за даними підозри, групою осіб. Згідно ч. 2 ст. 28 КПК кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Фактор домовленосей заздалегідь вказує, що учасники таких домовленостей можуть мати змогу координувати дії для приховування злочинної діяльності, чим власне, додатково, засвідчується, як можливість знищення, так і перешкоджання.

Відповідно є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Згідно зі ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1 -3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом.

У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою зможуть запобігти встановленим ризикам. При цьому, дійсно тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте санкція статті за якою особу повідомлено про підозру в цій ситуації в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а тому слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК.

За таких обставин, слідча суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначаючи строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження слідча суддя ураховує, що відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У цій ситуації, особу повідомлено про підозру 12 листопада 2024 року, а тому указаний запобіжний захід слід визначити, відповідно до ст. 197, 219 КПКУкраїни, у межах 60 днів з дотриманням строків розслідування, а саме до 10 січня 2024 року.

(iv) інші питання

Також, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПКУкраїни, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, у провадженні слід визначити відповідну заставу.

При визначенні її (застави) розміру слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При цьому, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрювану обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та її поведінку, активи та взаємовідносини з іншими особами. Іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виключних випадків за яких слідчий суддя міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цій справі не установлено.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПКУкраїни, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрювану у разі унесення застави наступних обов`язків:прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Позаяк, саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної особи, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та будуть здані уникнути настання у провадженні обставин визначених ст. 177 цього ж Кодексу.

VІІ. Висновок

Отже, у кримінальному провадженні у відношенні підозрюваної є дійсними та доведеними обставини передбачені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Таким чином, вказане клопотання слід задовольнити.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 182 КПК України, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 309, 372-376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 10 січня 2025 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО- 820172, розрахунковий рахунок - р/р № UA128201720355259002001012089).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали -17:50 год. 18 листопада 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1