Рішення № 123074473, 12.11.2024, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 686/20501/24

2/689/624/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2024 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Шевчик О.М.,

з участю секретаря судового засідання Фурман Н.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Держави Україна в особі Міністерства юстиції України Лукова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства Юстиції України та до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави Україна в особі представника Міністерства Юстиції України та до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Польщі, в якому просить стягнути: з держави російська федерація на її користь моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.; з держави Україна одну гривню моральної шкоди, завданої їй порушенням її права на мир та одну гривню за порушення її права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, а всього дві гривні.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що у 2014 році російська федерація внаслідок агресивної політики захопила частину території України, в тому числі територію Автономної Республіки Крим, а 24 лютого 2022 року здійснила відкритий напад на Україну. Це призвело до порушення прав позивача, у зв`язку з чим їй завдано моральних страждань, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із незаконною збройною агресією російської федерації проти України, оскільки вона зазнала душевних страждань і приниження, стресу і побоювання за свою безпеку та безпеку своєї дочки та чоловіка, вимушена перебувати тривалий час в укритті під час оголошення повітряних тривог. Також вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав.

Представник відповідача держави Україна подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в частині пред`явлених до держави України позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Зазначив, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами як факту протиправності рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади України так і відповідно наслідків таких протиправних рішень дій чи бездіяльності у виді спричинення моральної шкоди позивачу.

Відзив від представника держави російська федерація на адресу суду не надходив.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пояснила, що росія напала на Україну, чим відібрала мир та спокій. Вони з чоловіком є членами «Спілки офіцерів України» і з початку війни займаються волонтерською діяльністю. А саме, збирають кошти, одяг, засоби та ресурси, необхідні військовим. У зв`язку з чим вони постійно спілкуються з військовими, в тому числі, пораненими та бачать їх страждання. У зв`язку з волонтерською діяльністю вона часто відвідує м. Київ.

Крім того, позивачка пояснила, що її дочка ОСОБА_2 проживає в м. Києві, у зв`язку з чим перебуває в постійній небезпеці. Зокрема, був випадок, коли вона говорила з дочкою по телефону і чула сильний вибух.

Також позивачка пояснила, що все це дуже негативно впливає на її здоров`я та здоров`я її чоловіка, у неї постійно болить голова, однак, вона не має можливості звертатися до лікарів, так як займається волонтерською діяльністю.

Представник відповідача держави Україна в особі Міністерства Юстиції України в судовому засіданні проти позову до держави Україна заперечив, посилаючись на недоведеність позову в цій частині.

Представник відповідача держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Польщі в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована в с-щі Ярмолинці, Хмельницького району Хмельницької області, фактично проживає в м. Хмельницький (а.с.13-18).

З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН.

Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно зі ст.48 Закону України «Про міжнародне приватне право», до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок незаконних (неправомірних) дій Держави Україна в особі Міністерства Юстиції України.

Зокрема, ОСОБА_1 не довела склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед нею за спричинену їй моральну шкоду, у зв`язку з чим її позов у цій частині є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 зазнала душевних страждань і приниження, перенесла стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені її нормальні життєві зв`язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми, вона вживала додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує, що на території Хмельницької області та, зокрема, в м. Хмельницькому та в с-щі Ярмолинці, не велись активні бойові дії, позивачем не надано суду доказів щодо завдання шкоди її майну внаслідок обстрілів Хмельницької області, доказів вимушеного виїзду з місця постійного проживання через бойові дії, у зв`язку з чим суд вважає недоведеною заявлену позивачкою суму моральної шкоди до держави рф в розмірі 1 500 000 грн.

Однак, визначаючи розмір моральної шкоди до держави рф, суд враховує, що позивачка зазнала моральних страждань внаслідок стресу через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті, яке є непристосованим для цього (а.с.20), а також те, що вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав.

Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує пояснення позивачки про те, що вони з чоловіком є членами «Спілки офіцерів України» (а.с.21-22), з початку війни займаються волонтерською діяльністю, постійно спілкуються з військовими, в тому числі, пораненими, та бачать їх страждання. У зв`язку з волонтерською діяльністю позивачка часто відвідує м. Київ, де має місце підвищена небезпека. Також в м. Київ проживає її дочка (а.с.26), за яку вона постійно переживає.

Також суд враховує пояснення позивачки про те, що це все впливає на її стан здоров`я та стан здоров`я її чоловіка, який хворіє на низку захворювань (а.с.24-25), при цьому вони продовжують займатися волонтерською діяльністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація та, враховуючи обставини справи і обґрунтування позову, вважає можливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 грн.

В решті вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 302,80 грн. ((150 000 грн.х100% : 1500 000 грн.) х 3028 грн. : 100%).

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,5,10,81,141,223,258-268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір в сумі 302 (триста дві) грн. 80 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчик О.М.