Ухвала суду № 123062515, 30.04.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 Справа №607/6514/23 Провадження №1-кп/607/774/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

провівши відкрите підготовче судове засідання у залі суду у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

10.04.2023 року від Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.04.2023 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмове клопотання про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України. В обґрунтування таких вимог захисник вказує на те, що у вказаному обвинувальному акті в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не зазначено редакції інкримінованої ОСОБА_5 статті КК України. Також зазначає, що інкримінована ОСОБА_5 стаття, а саме ч. 1 ст. 369 КК України, змінювалась 22.11.2018 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Відповідно до правових висновків викладених в постанові Верховного суду від 24.11.2016 року №5-328кс16, проаналізовано зміст вказаної норми закону, яка вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва формула обвинувачення), формулювання обвинувачення. В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. При цьому, важливим є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Також, на переконання захисника, висунуте ОСОБА_5 обвинувачення є незрозумілим та неконкретизованим, не вказано всі обставини справи та немає чітко сформульованої послідовності дій обвинуваченого. Також, в обвинувальному акті нечітко викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, не конкретизовано за яке саме кримінальне правопорушення ОСОБА_5 притягається до кримінальної відповідальності, адже об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, включає в собі декілька кримінально-караних діянь, за кожне з яких окремо настає кримінальна відповідальність, до цих діянь відносяться: пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. З матеріалів кримінального провадження не вбачається якій особі ОСОБА_5 нібито пропонував неправомірну вигоду, оскільки протокол серії ДПР18 №038999 , складений щодо ОСОБА_5 за ст. 130 КУпАП складений ОСОБА_6 від 21.02.2021 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складений ОСОБА_7 від 21.02.2021 року, а до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, відповідно до норм чинного законодавства, притягає суд. Також, з протоколу серії ДПР18 №038999, складеного щодо ОСОБА_5 за ст. 130 КУпАП від 21.02.2021 року та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.02.2021 року не вбачається, що на місці вчинення адміністративного правопорушення перебував ОСОБА_8 . Також, ні з обвинувального акту ні з матеріалів кримінального провадження не вбачається яким чином встановлено суму неправомірної вигоди, яку нібито ОСОБА_5 пропонував ОСОБА_8 , так само як і не вбачається за які саме дії (бездіяльність) ОСОБА_8 . ОСОБА_5 нібито пропонував неправомірну вигоду, оскільки за непроходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП, оскільки це розцінюється як ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, надання неправомірної вигоди саме ОСОБА_8 ніяким чином не вплинуло б на розгляд справи про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки огляд на стан сп`яніння міг проводитись іншим поліцейським, який був у складі екіпажу патрульної поліції. Відповідно до пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). У рішенні від 9.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». Такий недолік, як неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття обвинувального акту до судового розгляду. З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України, отже існують обставини, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо вказаної особи. Також захисник просить врахувати правові позиції ЄСПЛ, які містяться, зокрема, у таких рішеннях: від 19.02.2009 року у справі "Доронін проти України", "Шабельник проти України", від 16.12.2010 року у справі "Боротюк проти України", від 03.11.2011 року у справі "Балицький проти України", від 24.11.2011 року у справі "Загородній проти України", від 12.01.2012 року у справах "Тодоров проти України", "Довженко проти України", "Іглін проти України", від 15.11.2012 року у справі "Єрохіна проти України" та інші. Крім того, зазначає, що всупереч вимогам ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не набув статусу офіційного документу, оскільки на ньому не має печатки установи. Також, обвинувальний акт містить велику кількість орфографічних помилок, зокрема з`єднані слова, пропущені літери у словах. Не дотримано вимог п. 3-1, 6, 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК. Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально- правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другого статті 297-1 цього Кодексу). Поряд з цим, обвинувальний акт від 07.04.2023 року у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року не містить відомості про анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), розмір пропонованої винагороди викривачу, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання. Також, у додатках до обвинувального акта відсутня розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. У рішенні у справі «Mattoccia v. Italy» від 25.07.2000 ЄСПЛ зазначив: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів». Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якої висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також захисник вказує на те, що обвинувальний акт ОСОБА_5 вручений особою (слідчим), яка не мала на те наданих законом повноважень. Відповідно до ст. 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи. Системний аналіз ст. 293 КПК свідчить про те, що лише прокурор має право вручити під розписку обвинувальний акт та копію реєстру матеріалів досудового , розслідування підозрюваному, його захиснику і передоручення даного повноваження слідчому є неможливим, оскільки суперечить ст. 293 КПК. Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а не обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що порушує презумпцію невинуватості. Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини ч особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Презумпція невинуватості базується на стандарті доведення «поза розумним сумнівом». Цей стандарт відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що «особа, яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, зроблені іншими державними посадовими особами стосовно кримінальних проваджень, і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. За наведеного та посилаючись на положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, захисник просить повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року прокурору Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області.

Також, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду повторне письмове клопотання про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року, викладене захисником в новій редакції, в обґрунтування якого вказано таке. В обвинувальному акті не зазначено редакції інкримінованої ОСОБА_5 статті КК України. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити такі відомості, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Інкримінована стаття ОСОБА_5 , а саме ч. 1 ст. 369 КК України із змінами, внесеними згідно з Законом № 1508-VI від 11.06.2009, в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012; в редакції Закону № 221-VII від 18.04.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом № 222- VII від 18.04.2013; в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 770-VIII від 10.11.2015, № 2617-VIII від 22.11.2018, однак в обвинувальному акті не зазначено із якими саме змінами ст. 369 КК України інкримінована ОСОБА_5 . Відповідно до правових висновків викладених в постанові Верховного суду від 24.11.2016 року №5-328кс16, проаналізовано зміст вказаної норми закону, яка вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва формула обвинувачення), формулювання обвинувачення. В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. При цьому, важливим є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Також захисник зазначає про те, що висунуте ОСОБА_5 обвинувачення є незрозумілим та неконкретизованим, оскільки в ньому не вказано всі обставини справи та немає чітко сформульованої послідовності дій обвинуваченого. Обставини вчинення кримінального правопорушення, які зазначені у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті істотно відрізняються. Згідно з приписами статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Концепт належної правової процедури є одним із найзагальнішим і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності. В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об`єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 277 КПК повідомлення про підозру має містити серед іншого стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. У випадку виникнення підстав для зміни раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язані виконати дії, передбачені статтями 278, 279 КПК. Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК). Згідно зі статтею 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному» представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого, обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (стаття 337 КПК). Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частина 2 статті 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта. Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист. Так, якщо мотив вчинення даного правопорушення не впливає на правильність його кваліфікації, то відсутність у сторони захисту відомостей про місце вчинення кримінального правопорушення позбавило її можливості висловити свою думку щодо правильності визначення територіальної підсудності, а, отже, і впевнитися, що суд, який розглядає справу, є судом, встановленим законом, як цього вимагає частина 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Незважаючи на те, що чинним КПК не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК. Структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК. Щодо зазначеного кримінального провадження, коли обвинувальний акт істотно відрізняється від повідомлення яро підозру, по суті призвів до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті "а" частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення. Окрім того, в обвинувальному акті нечітко викладені обставини вчинення кримінального правопорушення. У процесуальному документі не конкретизовано за яке саме кримінальне правопорушення ОСОБА_5 притягається до кримінальної відповідальності, адже об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, включає в собі декілька кримінально-караних діянь, за кожне з яких окремо настає кримінальна відповідальність, до цих діянь відносяться: пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. З матеріалів кримінального провадження не вбачається якій особі ОСОБА_5 нібито пропонував неправомірну вигоду, оскільки протокол серії ДПР18 №038999 щодо ОСОБА_5 за ст. 130 КУпАП складений ОСОБА_6 від 21.02.2021 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складений ОСОБА_7 від 21.02.2021 року, а до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, відповідно до норм чинного законодавства, притягає суд. Також, з протоколу серії ДПР18 №038999 щодо ОСОБА_5 за ст. 130 КУпАП від 21.02.2021 року та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.02.2021 року не вбачається, що на місці вчинення адміністративного правопорушення перебував ОСОБА_8 . Також, ні з обвинувального акту, ні з матеріалів кримінального провадження не вбачається яким чином встановлено суму неправомірної вигоди, яку нібито ОСОБА_5 пропонував ОСОБА_8 , так само як і не вбачається за які саме дії (бездіяльність) ОСОБА_8 . ОСОБА_5 нібито пропонував неправомірну вигоду, оскільки за непроходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП, оскільки це розцінюється як ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, надання неправомірної вигоди саме ОСОБА_8 ніяким чином не вплинуло б на розгляд справи про притягнення ОСОБА_5 до адміністративно відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки огляд на стан сп`яніння міг проводитись іншим поліцейським, який був у складі екіпажу патрульної поліції. В обвинувальному акті зазначено, що сума, запропонованої ОСОБА_5 неправомірної вигоди працівникам поліції становить 7 150 (сім тисяч сто п`ятдесят) грн, однак відповідно до відповіді на запит УПП в Тернопільській області ДПП сума посадового окладу та надбавка за специфічні умови праці лейтенанта поліції ОСОБА_9 становить 4 030 (чотири тисячі тридцять) грн. Відповідно до пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). У рішенні від 9.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення''. Такий недолік, як неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття обвинувального акту до судового розгляду. З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. З КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України, отже існують обставини, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо вказаної особи. Разом із тим, потрібно враховувати правові позиції ЄСПЛ, які містяться, зокрема, у таких рішеннях: від 19.02.2009 року у справі "Доронін проти України", "Шабельник проти України", від 16.12.2010 року у справі "Боротюк проти України", від 03.11.2011 року у справі "Балицький проти України", від 24.11.2011 року у справі "Загородній проти України", від 12.01.2012 року у справах "Тодоров проти України", "Довженко проти України", "Іглін проти України", від 15.11.2012 року у справі "Єрохіна проти України" та інші. Крім того, захисник зазначає, що всупереч вимогам ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не набув статусу офіційного документу тому, що на ньому не має печатки установи. Також, обвинувальний акт містить велику кількість орфографічних помилок, зокрема з`єднані слова, пропущені літери у словах. Не дотримано вимог п. 3-1, 6, 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК. Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально- правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297"1 цього Кодексу). Обвинувальний акт від 07.04.2023 року у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року не містить відомості про анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. У рішенні у справі «Маttoссіа v. Italy» від 25.07.2000 ЄСПЛ зазначив: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів». Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. На переконання сторони захисту, обвинувальний акт вручений ОСОБА_5 слідчим, тобто особою, яка не мала на те наданих законом повноважень. Відповідно до ст. 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи. Системний аналіз ст. 293 КПК свідчить про те, що лише прокурор має право вручити під розписку обвинувальний акт та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, ного захиснику і передоручення даного повноваження слідчому є неможливим, оскільки суперечить ст. 293 КПК. Також просить врахувати, що в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а не обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що порушує презумпцію невинуватості. Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Презумпція невинуватості базується на стандарті доведення «поза розумним сумнівом». Цей стандарт відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що «особа, яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, зроблені іншими державними посадовими особами стосовно кримінальних проваджень, і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. За наведеного та посилаючись на положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, захисник просить повернути обвинувальний акт, який складено 07.04.2023 року у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року прокурору Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмове клопотання про закриття кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, в обґрунтування якого зазначає про таке. Відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину. Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Санкцією ч. 1 ст. 369 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк, тому дане кримінальне правопорушення відноситься до нетяжких злочинів. Відповідно до ч. 8 ст. 615 КПК у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.115 КПК України при обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року, визначений статтею 219 КПК України закінчився 21.02.2022 року, тобто до моменту введення воєнного стану в Україні (24.02.2022 року). Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2021 року по справі №607/2707/22 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року на шість місяців, тобто до 21 серпня 2022 року. Будь-які інші відомості та процесуальні рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року відсутні. Враховуючи те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року, визначений статтею 219 КПК України закінчився 21.02.2022 року, тобто до моменту введення воєнного стану в Україні (24.02.2022 року), то у даному випадку норми ч. 8 ст. 615 КПК не підлягають до застосування, оскільки вони підлягають до застосування лише в тому випадку, якщо загальний строк досудового розслідування закінчився під час дії воєнного стану в Україні. Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року вручено 03.02.2023 року, тобто поза межами строку досудового розслідування. Відповідно до ст, 283 КПК особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ч. 2 ст. 115 КПК України при обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. В рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови ВС від 26.05.2020 у справі №556/1381/18, від 01.07.2021 у справі №752/3218/20, ухвали ВС від 26.05.2020 у справі №712/6375/18, від 15.03.2021 у справі №676/6116/18, від 05.04.2021 у справі №676/804/20, від 21.04.2021 у справі №991/6516/20). ОСОБА_5 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12021211040000201 03.02.2023 року, однак повідомлення про завершення досудового розслідування ОСОБА_5 станом на 06.04.2023 року не отримав. Засобами поштового зв`язку ОСОБА_5 від СУ ГУНП в Тернопільській області надходили лише відповіді на подані ним клопотання. Засобами мобільного зв`язку, а також месенджерами ОСОБА_5 не користується та не отримував жодних повідомлень від сторони обвинувачення. Очевидно, що зазначені повідомлення не направлялись. Відомості щодо відсутності можливості отримання повідомлень за допомогою засобів мобільного зв`язку та месенджерів підозрюваним повідомлено стороною обвинувачення шляхом подання відповідного клопотання, яке отримано стороною обвинувачення 15.03.2023 року. В матеріалах кримінального провадження наявні скріншоти листування та дзвінків старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 та особою, номер телефону (0985866279), який у старшого слідчого записаний як « ОСОБА_5 », зазначаю, що номер телефону НОМЕР_2 йому не належить та ніколи ним не користувався. Секретар судового засідання складала довідку про повідомлення ОСОБА_5 . Ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження №12021211040000201 після 21.08.2022 року у матеріалах даного кримінального провадження - відсутні. Попередня Ухвала про продовження строку досудового розслідування прийнята за клопотанням не уповноваженого суб`єкта (слідчого, який не входив до складу групи слідчих, був працівником іншого органу досудового розслідування). Зазначає, що двомісячний строк з моменту оголошення підозри ОСОБА_5 закінчився 03.04.2023 року. Тобто, строк досудового розслідування кримінального провадження №12021211040000201 закінчився 03.04.2023 року, тому обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не може бути направлений до суду у встановлений законом строк досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 290 КПК досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч. 1 ст. 291 та ст. 293 КПК (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту та направлення до суду), є формою завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні і не є підставою для зупинення процесуальних строків після ознайомлення сторонами з матеріалами кримінального провадження (постанова ВС від 01.07.2021 року у справі №752/3218/20). Процесуальний строк досудового розслідування є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний. Застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку як строк досудового розслідування навіть на один або кілька днів не є зайвим формалізмом або "правовим пуризмом", оскільки: (1) строки досудового розслідування є граничними, (2) положення ч. 5 ст. 294 КПК виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився. Наведена позиція міститься в ухвалі ВАКС від 24.09.2020 та постанові ВС від 21.04.2021 року по справі № 991/6516/20. Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 295 КПК України продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення, у випадку, визначеному пунктом 1 частини третьої статті 294 цього Кодексу, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування. Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування. Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови. Відповідно до ч. 1 ст. 295-1 КПК України у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого. В матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року відсутні постанови прокурора, ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування після 21.08.2022 року. Оскільки установлено наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду, суд згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК. приймає рішення про закриття кримінального провадження. За наведеного захисник просить кримінальне провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України - закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Також, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмове клопотання про зупинення кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року на підставі ч. 1 ст. 335 КПК України до видужання обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування якого зазначає про те, що станом на момент подання даного клопотання в обвинуваченого ОСОБА_5 діагностовано перелом ноги, у зв`язку із чим він не може пересуватись, що підтверджується доданими до клопотання документами. За наведеного захисник просить зупинити судове провадження у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року до видужання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Окрім цього, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмову заяву про відвід слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від участі у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, в обґрунтування якої зазначено про те, що постановою про призначення слідчої групи у кримінальному провадженні №1202121104000020 призначено слідчу групу, до складу якої входять слідчі СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , однак як слідує з матеріалів вказаного кримінального провадження, зазначені слідчі не здійснювали жодних слідчих (розшукових) та процесуальних дій для здійснення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та встановлення фактичних обставин справи, за яких ОСОБА_5 нібито пропонував працівникам УПП в Тернопільській області неправомірну вигоду. Вказані обставини, на переконання захисника, в розумінні ст. 77 КПК України свідчать про існування інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості вказаних слідчих. Таким чином, враховуючи принципи та засади кримінального судочинства, які визначені КПК України, вважає, що заявлений ним відвід слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є підставним, а тому вказані слідчі підлягають відводу.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмові клопотання про витребування доказів у Міністерства Юстиції України та Тернопільського відділення КНДІСЕ.

Так, в обґрунтування клопотання про витребування в Міністерства Юстиції України копій зареєстрованих методик проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення, зазначено про те, що стороною обвинувачення в якості доказу у даному провадженні надано висновок експерта від 03.01.2023 року №285/22-22, а тому з метою з`ясування всіх обставин, які мали місце 21.02.2021 року, виникла необхідність ознайомитись із методиками проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення. 13 лютого 2023 року адвокатом ОСОБА_4 подано адвокатський запит в Міністерство Юстиції України з проханням надати інформацію про те, чи наявні зареєстровані методики проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення, а якщо дані методики зареєстровані, надати їх копії, у відповідь на який було відмовлено у наданні копій методик проведення зазначених експертиз. Також, 22.03.2023 року ОСОБА_5 звертався із запитом до Міністерства Юстиції України з проханням надати інформацію про те, чи наявні зареєстровані методики проведення лінгвістичної експертизи усного мовлення в частині виявлення в мовленні ознак пропозиції чи провокації неправомірної вигоди, а якщо дані методики зареєстровані, надати їх копії, відповіді на який отримано не було. За наведеного, та у зв`язку з тим, що під час підготовки до судового засідання у сторони захисту виникла необхідність ознайомитись із зареєстрованими методиками проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення, а Міністерство Юстиції України не надало вищезазначені матеріали в добровільному порядку, просить вказане клопотання задовольнити.

В обґрунтування клопотання про витребування у Тернопільського відділення КНДІСЕ інформації про те, чи проводились експертизи в межах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України, яка вартість даних експертиз та хто здійснював оплату; копії об`єктів дослідження, методик та літератури, зазначено про те, що стороною обвинувачення в якості доказу у даному провадженні надано висновок експерта від 03.01.2023 року №285/22-22, а тому з метою з`ясування всіх обставин, які мали місце 21.02.2021 року, у сторони захисту виникла необхідність ознайомитись із інформацією про вартість вказаної експертизи та її замовника. 13 лютого 2023 року адвокат ОСОБА_4 подав адвокатський запит в Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням надати інформацію про те, чи проводились експертизи в межах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України, яка вартість даних експертиз та хто здійснював оплату, відповіді на який отримано не було. Крім того, 19 квітня 2023 року ОСОБА_5 подав запит в Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням надати інформацію про те, чи проводились експертизи в межах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України, яка вартість даних експертиз та хто здійснював оплату, відповіді на який також отримано не було. За наведеного та у зв`язку з тим, що під час підготовки до судового засідання у сторони захисту виникла необхідність ознайомитись з інформацією про те, чи проводились експертизи в межах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України, яка вартість даних експертиз та хто здійснював оплату; копіями об`єктів дослідження, а Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не надало вищезазначені матеріали в добровільному порядку, просить вказане клопотання задовольнити.

Також, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмове клопотання про витребування відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 369 КК України, про рух даного кримінального провадження та вчинені процесуальні дії, відповідно до Додатку №6 до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, з моменту внесення відомостей до ЄРДР, яка перебуває в Офісі Генерального прокурора. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено про те, що відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч.3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні. 07.03.2023 року адвокат ОСОБА_4 подав адвокатський запит в Офіс Генерального прокурора з проханням надати інформацію з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 369 КК України, про рух дано провадження та вчинені процесуальні дії, відповідно до Додатку № 6 до положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, з моменту внесення відомостей до ЄРДР, відповіді на який отримано не було. За наведеного та у зв`язку з тим, що під час підготовки до судового засідання виникла необхідність ознайомитись із інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 369 КК України, про рух даного кримінального провадження та усіма вчиненими процесуальними діями, а Офіс Генерального прокурора не надав вищезазначені матеріали в добровільному порядку, захисник просить вказане клопотання задовольнити.

Окрім того, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмові скарги щодо визнання недопустимими усіх доказів у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, на дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , на дії (бездіяльність) слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 , на дії (бездіяльність) начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 , на дії (бездіяльність) начальника СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 , на дії (бездіяльність) заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 , на дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_17 , на дії (бездіяльність) керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_18 та на дії (бездіяльність) прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

В обґрунтування скарги щодо визнання недопустимими усіх доказів у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року на підставі ст. 87 КПК України зазначено про те, що у вказаному кримінальному провадженні діями органів досудового розслідування, які виражалися у перешкоджанні ОСОБА_5 отримувати вторинну правову допомогу при проведенні слідчих (розшукових) дій та необґрунтованих відмовах у задоволенні численних клопотань сторони захисту було порушено право обвинуваченого на ефективний захист, у зв`язку з чим усі докази, які здобуті у кримінальному провадженні стороною обвинувачення, є недопустимими, так як такі отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України.

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 в частині направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 до СУ ГУНП в Тернопільській області зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України наявний супровідний лист в.о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 про направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 начальнику відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_19 . Зазначає, що на момент направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 начальнику відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_20 досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області, тобто в.о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_21 самостійно передав матеріали кримінального провадження №12021211040000201 іншому органу досудового розслідування всупереч вимогам ст. 218 КПК. Окрім того, як вбачається зі змісту супровідного листа до нього додано додатки на 8 (восьми) аркушах, однак фактично в матеріалах справи супровідних лист наявний із додатками на 6 (шести) аркушах. Відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під мас підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч.1 ст.290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити - підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 в частині направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 до СУ ГУНП в Тернопільській області -протиправними та зобов`язати в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 в частині видачі доручення про проведення досудового розслідування від 21.02.2021 року зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст.369 КК України наявне доручення про проведення досудового розслідування від 21.02.2021 року, видане в. о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_22 . Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (пункти 8,17), За приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування. Статтею 110 КПК установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу. Об`єднана палата в контексті застосування приписів ст. 110 КПК виходить з того, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону (постанова ОП ККС ВС від 4 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20). Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла. Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення слідчих (розшукових) дій означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед органом досудового розслідування на певному етапі кримінального провадження. Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечується дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язане з дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження і можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів. Дотримання належної правової процедури здійснення слідчих дій, крім іншого, означає їх виконання спеціально уповноваженою в конкретному провадженні особою, що має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні та публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань. Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні (постанова ОП ККС ВС від 4 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20). Однак, з матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України не вбачається, що у ОСОБА_13 були повноваження на видання доручення про проведення досудового розслідування, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про склад чергових оперативних працівників та слідчих у день вчинення кримінального правопорушення 21.02.2021 року, також, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про, те у який спосіб ОСОБА_23 стало відомо про вчинення кримінального правопорушення, тому вважаємо, що у ОСОБА_13 не було повноважень надавати доручення про проведення досудового розслідування. Окрім того, дане доручення адресоване саме слідчому СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_24 , що свідчить про те, що даним дорученням ОСОБА_21 визначив слідчого в кримінальному провадженні, оскільки постанов про призначення слідчого чи групи слідчих у кримінальному провадженні станом на 21.02.2021 року у матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 відсутня, що свідчить про те, що дане доручення не відповідає вимогам КПК. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 в частині видачі доручення про проведення досудового розслідування від 21.02.2021 року - протиправними та зобов`язати в.о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 в частині складення повідомлення про початок досудового розслідування всупереч вимогам ст. 214 КПК та не направлення даного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції, зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України наявне повідомлення про початок досудового розслідування, подане слідчим СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_25 . Відповідно до ст. 214 КПК до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Слідчий, Дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Зазначає, що дане повідомлення не відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 КПК зокрема у повідомленні не зазначені відомості про: дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, та не вірно зазначена попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, оскільки як вбачається з повідомлення кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 1 ст. 201КК України. Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази направлення даного повідомлення в Тернопільську місцеву прокуратуру. Також, відсутній вихідний та вхідних номери даного повідомлення. Дане повідомлення направлене всупереч ч. 6 ст. 214 КПК, оскільки відомості про кримінальне правопорушення було внесено в ЄРДР 21.02.2021 року, а саме повідомлення нібито направлене 22.02.2021 року. Дане повідомлення всупереч ч. 9 ст. 214 КПК не було направлено Національному агентству з питань запобігання корупції. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосуванням примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) слідчого СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 в частині складення повідомлення про початок досудового розслідування всупереч вимогам ст. 214 КПК та не направлення даного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції - протиправними та зобов`язати слідчого СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_26 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 в частині нанесення рукописного тексту на супровідний лист про направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 до СУ ГУНП в Тернопільській області та здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12021211040000201 без вмотивованої постанови прокурора про визначення підслідності зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України наявний супровідний лист від в.о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 про направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 начальнику відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_19 . Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (пункти 8, 17). За приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування. Статтею 110 КПК установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора - приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу. Об`єднана палата в контексті застосування приписів ст. 110 КПК виходить з того, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону (постанова ОП ККС ВС від 4 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20). Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла. Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення слідчих (розшукових) дій означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед органом досудового розслідування на певному етапі кримінального провадження. Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечується дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язане з дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження і можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів. Дотримання належної правової процедури здійснення слідчих дій, крім іншого, означає їх виконання спеціально уповноваженою в конкретному провадженні особою, що має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні та публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань. Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні (постанова ОП ККС ВС від 4 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20). Відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Як вбачається зі змісту супровідного листа на нього нанесено ОСОБА_27 рукописний текст наступного змісту; « ОСОБА_28 - ст., ОСОБА_29 до виконання ОСОБА_30 23.02.2021 року», тобто фактично даним рукописним текстом ОСОБА_31 визначив групу слідчих у кримінальному провадженні у складі слідчих ОСОБА_16 та ОСОБА_32 , всупереч вище значеним вимогам КПК. Окрім того, начальник СУ ГУПН в Тернопільській області ОСОБА_31 прийняв до розгляду та надавав вказівки вчиняти слідчі дії у кримінальному провадженні, яке не було передано до СУ ГУНП в Тернопільській області з іншого органу досудового розслідування відповідно до вимог ч. 2 ст. 218 КПК України. Таким чином, досудове розслідування кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України тривалий здійснювалось без визначеного в порядку КПК слідчого (групи слідчих). Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 в частині нанесення рукописного тексту на супровідний лист про направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 до СУ ГУНП в Тернопільській області та здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12021211040000201 без вмотивованої постанови прокурора про визначення підслідності - протиправними та зобов`язати начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) начальника СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 в частині прийняття постанови про призначення слідчої групи від 01.03.2021 року, зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст.369 КК України наявні постанова начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 про призначення слідчої групи від 01.03.2021 року, доручення про проведення досудового розслідування від 21.02.2021 року, видане в.о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_33 та супровідний лист від в. о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 про направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 начальнику відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_19 . Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (пункти 8,17). За приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих належить до компетенції керівника органу досудового розслідування. Статтею 110 КПК установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу. Об`єднана палата в контексті застосування приписів ст. 110 КПК виходить з того, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону (постанова ОП ККС ВС від 4 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20). Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла. Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення слідчих (розшукових) дій означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед органом досудового розслідування на певному етапі кримінального провадження. Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечується дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язане з дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження і можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів. Дотримання належної правової процедури здійснення слідчих дій, крім іншого, означає їх виконання спеціально уповноваженою в конкретному провадженні особою, що Має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні та публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань. Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні (постанова ОП ККС ВС від 4 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20). З матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України не вбачається, що у ОСОБА_13 були повноваження на видання доручення про проведення досудового розслідування, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про склад чергових оперативних працівників та слідчих у день вчинення кримінального правопорушення 21.02.2021 року, також, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про, те у який спосіб ОСОБА_34 стало відомо про вчинення кримінального правопорушення, тому вважаємо, що у ОСОБА_13 не було повноважень надавати доручення про проведення досудового розслідування. Окрім того, дане доручення адресоване саме слідчому СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_24 , що свідчить про те, що даним дорученням ОСОБА_21 визначив слідчого у кримінальному провадженні, оскільки постанови про призначення слідчого чи групи слідчих у кримінальному провадженні станом на 21.02.2021 року у матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 відсутня, що свідчить про те, що дане доручення не відповідає вимогам КПК. На момент направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 начальнику відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_35 , досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області, тобто в. о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_36 самостійно передав матеріали кримінального провадження №12021211040000201 іншому органу досудового розслідування всупереч вимогам ст. 218 КПК. Як вбачається зі змісту супровідного листа на нього нанесено ОСОБА_27 рукописний текст наступного змісту: « ОСОБА_28 - ст., ОСОБА_29 до виконання ОСОБА_30 23.02.2021 року», тобто фактично даним рукописним текстом ОСОБА_31 визначив групу слідчих у кримінальному провадженні у складі слідчих ОСОБА_16 та ОСОБА_32 , всупереч вище зазначеним вимогам КПК. Окрім того, начальник СУ ГУПН в Тернопільській області ОСОБА_31 прийняв до розгляду та надавав вказівки вчиняти слідчі дії у кримінальному провадженні, яке не було передано до СУ ГУНП в Тернопільській області з іншого органу досудового розслідування відповідно до вимог ч. 2 ст. 218 КПК України. Таким чином, досудове розслідування кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України тривалий здійснювалось без визначеного в порядку КПК слідчого (групи слідчих). Враховуючи вище наведене, ОСОБА_16 не мала повноважень призначити групу слідчих у кримінальному провадженні, оскільки у даному кримінальному провадженні вже була призначена слідча ОСОБА_37 , хоча й всупереч порядку, встановленому КПК України, тому ОСОБА_16 мала право лише змінювати групу слідчих у кримінальному провадженні. Окрім того, відповідно до вимог КПК України ОСОБА_16 не наділена повноваження призначати себе у групу слідчих в межах кримінального провадження. Також, зазначає, що ОСОБА_16 є працівником Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, в той час як матеріали кримінального провадження станом на 01.03.2021 року вже перебували у СУ ГУНП в Тернопільській області. Відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) начальника СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 в частині прийняття постанови про призначення слідчої групи від 01.03.2021 року - протиправними. та зобов`язати начальника СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 в частині прийняття постанови про призначення групи прокурорів від 03.01.2022 року зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України наявна постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 03.01.2022 року. Відповідно до ст. 3 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування. Статтею 37 КПК закріплено вичерпний перелік підстав для зміни прокурора у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали, встанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369,371-374 цього Кодексу. Рішення слідчого, Дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор гзнає це за необхідне. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2} мотивувальної частини, яка повинна містити- відомості про: вміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, її обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача) прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. У разі необхідності постанова слідчого, прокурора виготовляється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, або створюється з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування відповідно до статті 106-1 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК, оскільки у ній відсутня мотивувальна частина. Також, чинним КПК не передбачено повторне призначення прокурора чи групи прокурорів у кримінальному провадженні при наявні в межах даного кримінального, провадження постанови про визнання прокурора (групи прокурорів), тому прийняття даної постанови є неправомірним. Окрім того, як вбачається зі змісту постанови, дану постанову прийнято в межах кримінального провадження №12021211040000201 від 21 січня 2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України, а дане кримінальне провадження розпочато 21 лютого 2021 року. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів Медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_17 в частині прийняття постанови про призначення групи прокурорів від 03.01.2022 року - протиправними та зобов`язати заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_38 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_17 в частині прийняття постанови про зміну групи прокурорів від 22.03.2022 року зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст.369 КК України наявна постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22.03.2022 року. Відповідно до ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в тому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування. Статтею 37 КПК закріплено вичерпний перелік підстав для зміни прокурора у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної- частини, яка - повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. У разі необхідності постанова слідчого, прокурора виготовляється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, або створюється з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування відповідно до статті 106-1 цього Кодексу; Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК, оскільки у ній відсутня мотивувальна частина, зокрема не зазначено підстав для зміни групи прокурорів у кримінальному провадження. Враховуючи те, що постанови про призначення групи прокурорів від 22.02.2021 року, про призначення групи прокурорів від 26.03.2021 року, про призначення групи прокурорів від 03.01.2022 року є незаконними, то й постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22.03.2022 року є незаконною, оскільки в межах даного кримінального провадження необхідно було прийняти постанову про призначення групи прокурорів. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми Для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_17 в частині прийняття постанови про зміну групи прокурорів від 22.03.2022 року - протиправними та зобов`язати заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_38 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 в частині прийняття постанови про призначення групи прокурорів від 22.02.2021 року зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст.369 КК України наявні постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22.01.2021 року, повідомлення про початок досудового розслідування, подане слідчим СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_39 , та супровідний лист від в. о. начальника відділення СВ ТРУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 про направлення матеріалів кримінального провадження №12021211040000201 начальнику відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_35 з додатками. Відповідно до ст. 214 КПК до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Слідчий, дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Зазначає, що дане повідомлення не відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 КПК зокрема у повідомленні не зазначені відомості про: дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, та не вірно зазначена попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, оскільки як вбачається з повідомлення кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 1 ст. 201КК України. Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази направлення даного повідомлення в Тернопільську місцеву прокуратуру. Також, відсутній вихідний та вхідних номери даного повідомлення. Як вбачається зі змісту супровідного листа на ньому наявна відмітка СУ ГУНП в Тернопільській області, відповідно до якої даний лист зареєстрований під вхідним номером 1344 від 22.02.2021 року. Отже, з вище наведеного вбачається, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що матеріали даного кримінального провадження перебували в Тернопільській місцевій прокуратурі, тому постанова про призначення групи прокурорів від 22.02.2021 року є незаконною. Відповідно до ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. У разі необхідності постанова слідчого, прокурора виготовляється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, або створюється з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування відповідно до статті 106-1 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК, оскільки у ній відсутня мотивувальна частина. Відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Однак, у матеріалах даного кримінального провадження відсутня постанова про визначення місця здійснення досудового розслідування та постанова про визначення органу досудового розслідування. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 в частині прийняття постанови про призначення групи прокурорів від 22.02.2021 року - протиправними та зобов`язати заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_38 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_18 в частині прийняття постанови про призначення групи прокурорів від 26.03.2021 року зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України наявна постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 26.03.2021 року. Відповідно до ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування. Статтею 37 КПК закріплено вичерпний перелік підстав для зміни прокурора у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369,371-374 цього Кодексу. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. У разі необхідності постанова слідчого, прокурора виготовляється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, або створюється з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи Досудового розслідування відповідно до статті 106-1 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК, оскільки у ній відсутня мотивувальна частина. Також, чинним КПК не передбачено повторне призначення прокурора чи групи прокурорів у кримінальному провадженні при наявні в межах даного кримінального провадження постанови про визнання прокурора (групи прокурорів), тому прийняття даної постанови є неправомірним. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_18 в частині прийняття постанови про призначення групи прокурорів від 26.03.2021 року - протиправними та зобов`язати керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_18 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої в порядку ст. 303 КПК України скарги на дії (бездіяльність) прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в частині прийняття постанови про призначення судової семантико-текстуальної експертизи від 19.04.2022 року зазначено про те, що в матеріалах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст.369 КК України наявна постанова про призначення судової семантико-текстуальної експертизи від 19.04.2022 року. Зі змісту даної постанови вбачається, що на момент її подання досудове розслідування кримінального провадження №12021211040000201 здійснюється СВ Тернопільського РУП ГУНГІ в Тернопільській області, однак відповідно до інших процесуальних документів, які прийняті в межах даного кримінального провадження, вбачається, що досудове розслідування здійснюється СУ ГУНП в Тернопільській області, оскільки дані документи прийняті слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області.

Також, у постанові зазначено: «Встановлено, що 21.02.2021 року надійшов рапорт заступника командира роти 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_40 , що ОСОБА_5 неодноразово пропонував працівникам поліції неправомірну вигоду у кількості половини заробітної плати працівника поліції за непритягнення його до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП». Тобто, дана постанова прийнята із обвинувальним ухилом, оскільки у ній зазначено, що ОСОБА_5 саме пропонував неправомірну вигоду, а не підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, чим порушено презумпцію невинуватості. В ст. 62 Конституції закріплено презумпцію невинуватості - одне з найважливіших положень демократичної, правової держави. Така гарантія знайшла своє відображення в п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, § 2 ст. 6 вищезазначеної конвенції, § 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув`язненню в будь-якій формі. Згідно зі ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено Н порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав Законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального Правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості такої особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Згідно п. 22 Рішення ЄСПЛ по справі «Надточій проти України» (Заява N 7460/03), п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України», статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Презумпція невинуватості - об`єктивне правове положення, звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до громадської думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.95 у справі «А проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, а й для всіх інших органів держави. Також, постанова суперечить клопотанню про продовження строку досудового розслідування від 15.02.2022 року, відповідно до якого станом на 15.02.2022 року прокурором у кримінальному провадженні вже було призначено судову семантико- текстуальну експертизу. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КП К скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Враховуючи те, що відповідно до норм ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, то можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у невідкритті у повному обсязі стороні захисту матеріалів досудового розслідування та позбавлення слідчим можливості обвинуваченого належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження є неможливою під час досудового розслідування тому, що воно на даному етапі вважається завершеним, тому дана скарга підлягає розгляду у порядку ст. 314-316 КПК. За наведеного просить визнати дії (бездіяльність) прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_41 в частині прийняття постанови про призначення судової семантико-текстуальної експертизи від 19.04.2022 року - протиправними та зобов`язати прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_41 припинити вчиняти дії, спрямовані на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_5 .

Крім того, в підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду письмові заперечення на ухвали слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2022 року у справі №607/2707/22 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року на шість місяців, тобто до 21.08.2022 року, а також від 31.03.2023 року у справі №607/5618/23 про відмову у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_5 про проведення лінгвістичної та відео - технічної експертизи у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, у яких просить вказані ухвали слідчих суддів скасувати.

В обґрунтування поданих заперечень (у тому числі доповненої редакції цих заперечень) на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2022 року у справі №607/2707/22 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року на шість місяців, зазначено про невідповідність вказаного рішення вимогам ст. 370 КПК України, оскільки в ньому належним чином не вмотивовано підстав задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року. Також, на переконання захисника, клопотання сторони обвинувачення не відповідає вимогам ст. 295-1 КПК, зокрема не зазначено всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведені під час кримінального провадження; обставини, що перешкоджали здійснити інші необхідні процесуальні дії раніше; строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій. Крім того, зазначає про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про те, що закінчити досудове розслідування кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року щодо ОСОБА_5 не можливо у встановлений законом строк. Також, стороною обвинувачення не було надано суду постанови про обчислення строку досудового розслідування кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року. Крім того, ОСОБА_5 не було надіслано клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_42 , яке погоджене з прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_43 .. Окрім того, на момент подання клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні було визначено групу слідчих із числі слідчих Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, а ОСОБА_44 перебував на посаді старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області, тобто дане клопотання подане неуповноваженою на те особою, тому дане клопотання, відповідно до норм КПК, повинно бути повернено особі, яка його подала. Як вбачається зі змісту такої ухвали, клопотання про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року вмотивовано тим, що існує необхідність у проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме: отримати висновок судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення у Тернопільському відділенні КНІДСЕ; провести допити працівників УПП в Тернопільській області ДПП, яким нібито висловлювалася пропозиція неправомірної вигоди; встановити інших свідків події, які підтверджують чи спростовують факт висловлювання пропозиції неправомірної вигоди працівникам УПП в Тернопільській області ДПП зі сторони ОСОБА_5 . При цьому захисник зазначає, що постанова про призначення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення прийнята лише 19.04.2022 року, а огляд вказаних відеозаписів, експертизу яких необхідно було провести, також проводився 19.04.2022 року, тобто майже через 2 місяці після прийняття вказаної ухвали. Також, стороною обвинувачення не обґрунтовано чому допити працівників УПП в Тернопільській області ДПП та встановлення інших свідків події кримінального правопорушення не могли бути проведені раніше. Крім того, стороною захисту було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, однак постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_45 від 27.02.2023 року було відмовлено у задоволенні даного клопотання, чим порушено право підзахисного на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Отже, дана ухвала, на переконання захисника, була прийнята із порушенням ст. ст. 370, 295-1 КПК, а саме в ухвалі належним чином не вмотивовано чому вищезгадане клопотання підлягає задоволенню, у суду були відсутні докази того, що кримінальне провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року щодо ОСОБА_5 неможливо закінчити у встановлений строк, суд не переконався у тому, що клопотання затверджено особами, яким надано законом такі повноваження, а відтак вказана ухвала підлягає скасуванню.

В обґрунтування поданих заперечень на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.03.2023 року у справі №607/5618/23 про відмову у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_5 про проведення лінгвістичної та відео - технічної експертизи у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року зазначено про те, що однією із підстав відмови у задоволенні клопотання про проведення експертиз є те, що слідчим жодного разу ані підозрюваному ОСОБА_5 , ані його захиснику - адвокату ОСОБА_4 в рамках досудового розслідування не надавались для ознайомлення та перегляду вищевказані відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, а тому слідчий суддя вважав, що твердження підозрюваного ОСОБА_5 щодо низької якості відеоматеріалів та сумніви сторони захисту щодо достовірності зафіксованих на них обставин є необґрунтованими. Крім того, у вказаній ухвалі зазначено, що слідством не здобуто, а стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про можливість стороннього втручання до вказаного матеріального носія інформації чи його зміни, однак, слідчим суддею при прийнятті ухвали не було взято до уваги те, що зазначені відеозаписи також були наявні в матеріалах справи №607/3820/21 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при ознайомленні з якими ОСОБА_5 ознайомився із вказаними відеозаписами. Окрім того, при прийнятті ухвали не було допитано ОСОБА_5 щодо того, чи ознайомлений останній із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Також, в ухвалі слідчим суддею зазначено, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів для направлення обвинувального акту до суду, що свідчить про те, що розгляд даного клопотання проводився із обвинувальним ухилом. Таким чином, у вказаній ухвалі, на переконання сторони захисту, не наведено достатніх та належних мотивів і підстав її ухвалення, а відтак зазначена ухвала підлягає скасуванню.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні подані ним клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України підтримав та на полягав на поверненні обвинувального акта прокурору. Також підтримав подані ним на стадії підготовчого судового провадження клопотання, заяви, заперечення і скарги та просив такі задовольнити з наведених у них підстав та мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника - адвоката ОСОБА_4 .

В підготовчому судовому засіданні прокурор Тернпільської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження. Посилаючись на відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, зазначив, що підстави для його повернення прокурору відсутні, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору. Також зазначив про передчасність та необґрунтованість поданих захисником клопотань, заперечень, заяв та скарг, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні таких.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження та дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021, суд дійшов таких висновків.

За змістом п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

При цьому суд може повернути обвинувальний акт прокурору виключно з підстав невідповідності форми чи змісту такого обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України.

Таким чином, Закон надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26.06.2018, справа №520/8135/15-к, провадження №51-203 км 17).

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема найменування кримінального провадження, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акту, що обумовлює його повернення, норма п.3 ч.3 ст.314 КПК відсилає до ст.291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акту (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; не долучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо) (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №161/7092/20).

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Як убачається зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України, в ньому зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в частині 2 статті 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам зазначеної статті Кримінального процесуального кодексу України, оскільки прокурор з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею.

З обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення дотримано. Обставини, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, викладено чітко і конкретно.

При цьому, визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

На переконання суду, посилання захисника ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_5 належним чином не сформульоване обвинувачення, а також те, що прокурор не виклав або взагалі не встановив всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, і у такий спосіб дезорієнтує обвинуваченого щодо розуміння фактичних обставин кримінального правопорушення, суті і обсягу обвинувачення, є хибним і спростовується очевидними фактами, наведеними в обвинувальному акті.

Суд вважає, що фактичні обставини кримінального правопорушення, які наведені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, а особистий стилістичний виклад в ньому окремих речень не впливає на зміст та правильність формулювання обвинувачення.

За наведених обставин, аналіз обвинувального акта відносно ОСОБА_5 дає підстави для висновку, що органом досудового слідства дотримано вимог положень ст.291 КПК України, яка регламентує вимоги до обвинувального акту, що направляється до суду.

Посилання захисника на порушення права обвинуваченого на захист у зв`язку з некоректно сформульованим обвинуваченням - позбавлене правових підстав, оскільки вказані стороною захисту недоліки обвинувального акта, на думку суду, не перешкоджають якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, та не порушують право особи на захист, а тому не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

Таким чином, судом не встановлено передбачених КПК України підстав для повернення прокурору обвинувального акта через його невідповідність вимогам цього Кодексу, відтак у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору, слід відмовити.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Отже, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, суд доходить висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено. За підсудністю даний обвинувальний акт підлягає розгляду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження.

За наслідками розгляду судом клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, суд дійшов такого висновку.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

В обґрунтування твердження про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21 лютого 2021 року захисник посилається на неправильний підрахунок стороною обвинувачення строку досудового розслідування зокрема через неправильне застосування положень статті 615 КПК України. При цьому, для оцінки цих доводів суду необхідно досліджувати матеріали, на підставі яких здійснювалось продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, однак дослідження матеріалів кримінального провадження на даній стадії судового провадження є неможливим.

Так, до клопотання про закриття кримінального провадження стороною захисту додано відповідні документи, однак для повного та об`єктивного встановлення на засадах змагальності обставин, викладених у такому клопотанні, на переконання суду, необхідно дослідити увесь обсяг процесуальних документів, які стосуються зазначених питань, у тому числі наданих стороною обвинувачення.

З огляду на викладене, враховуючи, що наразі відсутні очевидні (які можна встановити шляхом математичного підрахунку незалежно від правових підходів до оцінки дій сторони обвинувачення) підстави вважати, що строк досудового розслідування після повідомлення особі про підозру у даному кримінальному провадженні закінчився, беручи до уваги, що при встановленні обставин, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд може закрити кримінальне провадження на будь-якій стадії судового провадження, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження на стадії підготовчого провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене, перешкод для призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту судом не встановлено; підстави для прийняття рішення в порядку, передбаченому п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні, як і підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України.

Вирішуючи подане захисником клопотання про зупинення кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року на підставі ч. 1 ст. 335 КПК України до видужання обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування якого зазначено про те, що станом на момент подання даного клопотання в обвинуваченого ОСОБА_5 діагностовано перелом ноги, у зв`язку із чим він не може пересуватись, суд враховує таке.

За приписами ч. 1 ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.

Поряд з цим, при вирішенні вказаного клопотання суд враховує відомості наданої на запит суду довідки директора КНП «ТКМЛ №2» ОСОБА_46 від 07.07.2023 за №4.2.3-06/970, зі змісту якої вбачається у тому числі те, що згідно з медичною картою амбулаторного хворого №525461 пацієнту ОСОБА_5 рекомендовано пересуватися з допомогою милиць з дозованим навантаженням на праву ногу, однак жодних заборон чи обмежень щодо пересування останнього у рекомендаціях лікаря немає.

За наведеного, визначених положеннями частини першої статті 335 КПК України підстав для зупинення судового провадження у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року на даний час суд не знаходить, а тому клопотання захисника про зупинення кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року задоволенню не підлягає.

При вирішенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від участі у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, суд зважає на такі обставини.

Правове регулювання відводу слідчого визначається статтею 77 КПК України, в якій наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий безумовно підлягає відводу.

За змістом ч.1 ст.77 КПК України слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

У відповідності до частини 3-5 статті 80 КПК України заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Отже, для відводу слідчого необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Разом з тим, заявлений захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 відвід не містить жодних належних та підтверджених даних, які б викликали обґрунтовані сумніви в тому, що слідчі СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є упередженими та свідчили б про наявність підстав для відводу слідчих, що визначені положеннями ст.77 КПК України.

Надаючи оцінку доводам захисника про те, що слідчі СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на стадії досудового розслідування кримінального провадження, на думку сторони захисту, не здійснювали жодних слідчих (розшукових) та процесуальних дій для здійснення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та встановлення фактичних обставин справи, за яких ОСОБА_5 нібито пропонував працівникам УПП в Тернопільській області неправомірну вигоду, суд враховує, що відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а тому указане не свідчить про наявність передбачених ч.1 ст.77 КПК України підстав для відводу слідчих.

На переконання суду, заява захисника про відвід слідчих ґрунтується, зокрема на його незгоді з порядком проведення слідчими досудового розслідування і обраною позицією сторони обвинувачення, що не може слугувати в розумінні положень ст.77 КПК України підставою для відводу слідчих від участі у кримінальному провадженні, оскільки не свідчить про їхню упередженість.

Таким чином, перевіривши підстави, якими обґрунтована заява захисника про відвід слідчих, враховуючи зміст ст. 77 КПК України, в якій передбачено підстави для відводу слідчого, суд вважає, що на даний час відсутні будь-які дані, які б свідчили про особисту заінтересованість слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в результатах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року або викликали б обґрунтовані сумніви щодо упередженості слідчих, а тому заява захисника про відвід слідчих задоволенню не підлягає.

При вирішенні клопотань захисника ОСОБА_4 про витребування доказів у Міністерства Юстиції України, а саме копій зареєстрованих методик проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення, а також витребування у Тернопільського відділення КНДІСЕ інформації про те, чи проводились експертизи в межах кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року за ч. 1 ст. 369 КК України, яка вартість даних експертиз та хто здійснював оплату за їх проведення, а також витребування копій об`єктів дослідження, методик та літератури, суд враховує таке.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження у тому числі про витребування певних речей чи документів.

Водночас згідно з відповіддю на адвокатський запит від 13.02.2023 №13-01 захиснику повідомлено, що відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, визначено основні види (підвиди) експертизи, згідно з якою почеркознавча та лінгвістична експертизи відносяться до криміналістичного виду експертиз.

Так, у відповідності до п. 1 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2017 №1277/5, методики, методичні посібники та рекомендації для експертів з криміналістичних видів експертиз є службовою інформацією.

В той же час захисником не доведено доцільності витребування судом службової інформації щодо зареєстрованих методик проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення, а також її значення для розгляду даного кримінального провадження, як і не доведено необхідності витребування інформації у Тернопільського відділення КНДІСЕ, у зв`язку з чим клопотання захисника про витребування доказів у Міністерства Юстиції України та Тернопільського відділення КНДІСЕ задоволенню не підлягають.

Вирішуючи подане захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 клопотання про витребування з Офісу Генерального прокурора відомостей з електронної інформаційної системи ЄРДР, суд враховує наступне.

Пунктом 4 глави 1 «Загальні положення» розділу І «Основні засади ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 - держателем Єдиного реєстру досудових розслідувань є Офіс Генерального прокурора.

07.03.2023 року адвокат ОСОБА_4 звернувся з адвокатським запитом до Офісу Генерального прокурора України щодо отримання інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 369 КК України, про рух даного кримінального провадження та вчинені процесуальні дії з моменту внесення відомостей до ЄРДР, однак вищевказане відомство не надало адвокату запитуваної інформації.

Відповідно до ч.2 ст.22 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно з Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом ГП №298 від 30 червня 2020 року Держателем Реєстру є Офіс Генерального прокурора і саме Держатель, тобто, ОГП, надає відомості з Реєстру з додержанням вимог КПК України та Закону України «Про захист персональних даних».

На переконання суду, витребування зазначеної інформації має безпосереднє значення для розгляду кримінального провадження та є необхідною з метою перевірки фактів дотримання вимог КПК України при реалізації своїх повноважень органами прокуратури при проведенні досудового розслідування та оцінки доказів з точки зору належності, допустимості і достовірності, а отримати самостійно зазначену інформацію сторона захисту позбавлена можливості.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи позицію сторони захисту з приводу надання відомостей, які необхідні для повного та об`єктивного судового розгляду, суд доходить переконання про необхідність витребування у Держателя ЄРДР - ОГП вичерпних відомостей з ЄРДР у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, із використанням необхідної техніки володільця, а саме належним чином завірених копій інформації про рух вказаного кримінального провадження.

При оцінці письмових заперечень захисника ОСОБА_4 , в яких останній порушує питання про скасування ухвал слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2022 року у справі №607/2707/22 та від 31.03.2023 року та у справі №607/5618/23, суд враховує те, що під час підготовчого судового засідання суд не вправі оцінювати процесуальні рішення, винесені в рамках досудового розслідування кримінального провадження слідчим суддею, оскільки відповідно до ст.ст.314 - 316 КПК України з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження, такі обставини можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Отже, викладені у вищевказаних запереченнях факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового засідання.

Так, суть заперечень, поданих стороною захисту, стосується законності винесення слідчими суддями процесуальних рішень, які було прийнято ними в ході досудового розслідування даного кримінального провадження. При цьому слід зазначити, що вирішення указаних питань прямо впливає на допустимість зібраних доказів, проте, оцінка доказів на етапі підготовчого судового засідання є непритаманною суду функцією на цій стадії. Порушуючи у поданих запереченнях вказані питання захисник не врахував, що здійснення такого аналізу у підготовчому провадженні є неможливим, оскільки суд обмежений обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування як єдиними документами, які можуть надаватись суду до початку судового розгляду, тому надання оцінки вказаним рішенням слідчих суддів буде свідчити про надання оцінки доказам, а отже може бути здійснено виключно в порядку ст.89 КПК України.

Надаючи оцінку поданим захисником ОСОБА_4 скаргам щодо визнання недопустимими усіх доказів у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, на дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , на дії (бездіяльність) начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 , на дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 та на дії (бездіяльність) керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_18 , суд враховує таке.

Положеннями ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. При цьому ч. 2 ст. 303 КПК України закріпила право на стадії підготовчого провадження подавати скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не могли бути предметом оскарження під час досудового розслідування.

Разом з тим, з аналізу вказаної норми вбачається, що на стадії підготовчого провадження оскарженню підлягають не усі рішення, які були прийняті представниками органів досудового розслідування чи прокурором, а лише ті, які приймалися тим слідчим, яким здійснювалось досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні та прокурором, яким здійснювалося процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим скарги сторони захисту щодо визнання недопустимими усіх доказів у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, на дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , на дії (бездіяльність) начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 , на дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 та на дії (бездіяльність) керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_18 , задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку поданим захисником ОСОБА_4 скаргам на дії (бездіяльність) слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 , на дії (бездіяльність) начальника СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 та на дії (бездіяльність) прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , суд враховує таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Водночас, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17.

Згідно з ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

При цьому, ані ч. 2 ст. 303, ані статті 314-316 КПК не передбачають, що суд в підготовчому судовому засіданні має право ухвалити за результатом розгляду таких скарг одне з рішень, які передбачені ч. 2 ст. 307 КПК України під час досудового розслідування, а саме скасовувати рішення слідчого чи прокурора, зобов`язувати припинити дію чи, навпаки, вчинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги.

Натомість, за змістом ст. 314-316 КПК України, підготовче судове засідання є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якої є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

З огляду на вказану специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а також робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

Водночас, зі змісту поданих стороною захисту скарг вбачається, що викладені у них доводи зводяться до необхідності надання судом оцінки діям та рішенням представників сторони обвинувачення, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв`язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства, які, на думку захисту, були допущенні при їх прийнятті.

На переконання суду, викладені у скаргах аргументи потребують аналізу законності низки взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень у кримінальному провадженні, а також дослідження оригіналів відповідних процесуальних документів, які на стадії підготовчого судового засіданні відсутні у розпорядженні суду, а відтак, твердження захисника ОСОБА_4 щодо допущених порушень під час досудового розслідування підлягають дослідженню вже під час судового розгляду у ході дослідження доказів, оскільки це матиме значення для оцінки їх допустимості та належності.

Крім цього, суд звертає увагу, що положеннями ч. 4 ст. 291 КПК України прокурору заборонено при зверненні до суду з обвинувальним актом подавати будь-які інші документи, ніж ті, що прямо визначені процесуальним законодавством. Вказаний нормативний припис підкреслює специфіку та завдання підготовчого судового засідання, оскільки під час нього предмет судового розгляду обмежується питаннями можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду чи необхідності прийняття інших рішень, визначених у ч. 3 ст. 314 КПК України.

У контексті цього суд нагадує, що ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом..

Вищевикладене свідчить про те, що розгляд поданих захисником ОСОБА_4 скарг потребує не тільки оцінки прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішень та вчинених процесуальних дій, а відповідно і оцінки доказів, що були зібрані під час досудового розслідування, але і з метою забезпечення змагальності судового процесу передбачає необхідність надання можливості стороні обвинувачення висловити свою позицію щодо поданих скарг. Однак сформувати вказану позицію, як і обґрунтувати її відповідними доказами, вбачається для сторони обвинувачення як неможливе з огляду на заборону подавати до суду будь-які інші документи, ніж ті, що визначені у ч. 4 ст. 291 КПК України. Тому розгляд поданих стороною захисту скарг позбавляє сторону обвинувачення належної правової можливості реалізувати свої процесуальні права та в межах змагальної процедури висловити свою позицію.

Таким чином, розгляд по суті вказаних скарг під час підготовчого судового засідання є неможливим з огляду на завдання та специфіку підготовчого судового провадження, а тому суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні скарг адвоката ОСОБА_4 на дії (бездіяльність) слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 , на дії (бездіяльність) начальника СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 та на дії (бездіяльність) прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 284, 303, 314-316 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від участі у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України - відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зупинення кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року - відмовити.

У задоволенні скарг обвинуваченого ОСОБА_5 щодо визнання недопустимими усіх доказів у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, на дії (бездіяльність) в.о. начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , на дії (бездіяльність) слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 , на дії (бездіяльність) начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 , на дії (бездіяльність) начальника СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 , на дії (бездіяльність) заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 , на дії (бездіяльність) першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_17 , на дії (бездіяльність) керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_18 , на дії (бездіяльність) прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 - відмовити.

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про витребування доказів у Міністерства Юстиції України та Тернопільського відділення КНДІСЕ - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про витребування відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити.

Витребувати у Держателя ЄРДР - Офісу Генерального прокурора відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021211040000201 від 21.02.2021 року, із використанням необхідної техніки володільця, а саме належним чином завірені копії інформації про рух вказаного кримінального провадження.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12021211040000201 від 21.02.2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, у відкритому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 09 травня 2024 року у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 34 (2-ий поверх, зал с/з №3).

Про час судового розгляду повідомити прокурора, обвинуваченого та його захисника.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1