Рішення № 123055359, 12.11.2024, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2202/24

Провадження № 2/621/891/24

Рішення

іменем України

12 листопада 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі головуючого суддіШахової В.В., за участі секретаря судового засідання Девятерикової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слобожанської територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

14.06.2024 ОСОБА_1 звернулась з позовом до Слобожанської територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 в якому просить: визнати дійсним договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , № Н6-79 від 17.02.1998 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Харківській товарній біржі; визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батько набув право приватної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ,згідно договору купівлі-продажу № Н6-79 від 17.02.1998 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Харківській товарній біржі. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно. На час відкриття спадщини разом з батьком за вищевказаною адресою була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, але відмовилась від прийняття спадщини, про що склала та подала нотаріусу відповідну заяву. Інших спадкоємців, які постійно проживали б разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або звернулися у встановлений законом строк з заявами про прийняття спадщини немає. Позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак згідно постанови приватного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу. Позивач зазначає, що зважаючи на відмову нотаріуса в оформлені права на спадщину, вона може захистити своє право та реалізувати його тільки шляхом звернення до суду за захистом своїх спадкових прав.

17 червня 2024 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились. Позивач надала до суду заяву, в якій просила позов задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача Слобожанська територіальна громада в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, у судове засідання не з`явився, надав заяву до суду з проханням проводити розгляд справи за його відсутності. При ухваленні рішення, покладаються на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилась, повідомлялась належним чином про час, дату та місце розгляду справи, причину неявки до суду не повідомила.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 та її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с.9)

15 вересня 2012 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . (а.с.10)

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 . (а.с.11)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 . Нна підставі договору купівлі-продажу № Н6-79 від 17.02.1998 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Харківській товарній біржі. (а.с.14)

24 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М. (а.с.45)

ОСОБА_7 так само звернулась з заявою до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М., в якій відмовилась від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_1 (а.с.45 зворотна сторона)

12 червня 2024 року згідно постанови приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М., ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений. (а.с.13)

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зіст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та б ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме на час укладення вказаного договору купівлі продажу, щодо якого позивачем заявлено вимогу про визнання його дійсним, діяв Цивільний кодекс Української PCP в редакції 1963 року.

Отже, до спірних правовідносин, враховуючи положення дії актів цивільного законодавства у часі, повинні застосовуватися норми саме Цивільний кодекс Української PCP в редакції 1963 року.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про товарну біржу" біржовою операцією визнається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю - продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі; якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за укладеною угодою дня.

За змістом статей 128,153 Цивільного кодексу Української PCP (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу Української PCP (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 Цивільного кодексу Української PCP (в редакції 1963 року) передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 статті 47 Цивільного кодексу Української PCP (в редакції 1963 року) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Право позивача, як власника майна, на звернення до суду за захистом своїх майнових прав пов`язаних з правом володіння власністю не може бути обмежено позовною давністю.

Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакиії станом на день укладення спірного договору) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі не підлягали нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 cm. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визначається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі, якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

На підставі ч. 4 cm. 15 Закону України «Про товарну біржу» угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Отже, при укладанні договору купівлі-продажу покупець та продавець, як сторони договору, керувались ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а тому вважали, що договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

В Законі України "Про товарну біржу", у редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу будинку, не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України "Про товарну біржу", не визнавався.

Однак,цей Закон містив неузгодженість із чинною на час укладення договору купівлі-продажу нормою цивільного законодавства, а саме частиною першою ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами укладався, то до таких правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК України й редакції 1963 року.

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК України 1963 року, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В иьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 220 ЦК України (в редакції 2003 року, який набравчинності з1січня 2004року),а саме,якщо сторонидомовилися щодоусіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійснім. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Так, ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року та ч. 2 ст. 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, він був підписаний покупцем та продавцем, як сторонами правочину. а також зареєстрований на біржі, підписаний президентом біржі та посвідчений її печаткою.

Крім того, договір купівлі-продажу зареєстрований в органі технічної інвентаризації.

Реєстрація прававласності воргані бюротехнічної інвентаризаціїна підставідоговору купівлі-продажу,посвідченого біржею,станом налютий 1998року несуперечила чиному законодавству. Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 за №31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п.п. 2.1. Реєстрація поділяється на первинну та поточну. Первинна реєстрація, це така, коли об`єкту, що реєструється, надається порядковий реєстровий номер вперше. При поточній реєстрації окремий реєстровий номер не надається, а використовується реєстровий номер, встановлений при первинній реєстрації.

Отже,спірний договіркупівлі-продажунерухомості укладенийу відповідностідо вимогст.15Закону України«Про товарнубіржу»,зареєстрований набіржі, в подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, а підлягав реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Сторони вищевказаногодоговору прийого укладенніна біржідосягли згодипо усімсуттєвим умовам. Так, по взаємній домовленості сторін (п. 4 договору) товар продано за 13 536,00 грн, які покупцем було сплачено. При цьому продавець будинку засвідчила своїм підписом, що відчужувана нею нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться (п. 2 договору).

Відповідно до п. 1.4 цього договору правовстановлюючими документами на житловий будинок у продавця було свідоцтво про право власності, видане виконкомом Лиманської с/ради 22.01.1998, зареєстрованого в БТІ м. Зміїв 23.01.1998, реєстраційний номер 13-1745.

Таким чином, право власності спадкодавця на житловий будинок виникло на підставі договору купівлі-продажу на не заборонених законом підставах, та відповідно до положень діючого на той час законодавства. Його право власності на вказаний будинок з моменту придбання й до часу смерті ніким не оспорювалося, а отже позивач як єдиний спадкоємець за законом, який в установленому законом порядку заявив про прийняття спадщини після померлого батька, має право на спадкування будинку.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

. Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У відповідності зі ст.ст. 1268,1269,1270 ЦК України для прийняття спадщини спадкоємцеві необхідно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини до шести місяців після смерті спадкодавця або проживати зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно п. 24 вказаної постанови відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до Розділу II глави 10 пунктів 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставин суд приходить до висновку, що є достатні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

З урахуванням позиції позивача, який не заявляв вимогу щодо стягнення на свою користь судових витрат, відповідно до статті 141 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат при ухваленні судового рішення не вирішувалось.

Керуючись ст. ст.2,19,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273,352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Слобожанської територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати дійсним договір №Н6-79 купівлі-продажу нерухомості житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 17 лютого 1998 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Харківській товарній біржі.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 18.11.2024 року.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 )

Відповідач- Слобожанська територіальнагромади вособі Слобожанськоїселищної радиЧугуївського районуХарківської області (ідентифікаційний код 04397508, адреса: 63460, Харківська область, Чугуївський район, смт Слобожанське, вул. Миру, буд. 7)

Відповідач- ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Чугуївським РОУМВДУ в Харківській області 12.01.1998, адреса останнього відомого місця проживання АДРЕСА_3 )

Суддя В.В. Шахова