Рішення № 123044175, 13.11.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/12592/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ України у Волинській області, позивач) звернулось до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ, відповідач) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні №70320659.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою на ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф в розмірі 5100 грн за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №140/4982/21.

Позивач не погоджується із вказаною постановою та зазначає, що рішення суду після набрання ним законної сили було виконано в добровільному порядку шляхом нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

Сума нарахувань на виконання рішення суду за період з 13.11.2020 по 31.03.2023 становить 120 234,40 грн.

З огляду на вище наведене, просить скасувати постанову відповідача про накладення на ГУ ПФУ у Волинській області штрафу.

Ухвалою суду від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи, у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просить відмовити у його задоволенні, оскільки Державним виконавцем, керуючись статтями 3. 4. 24, 25. 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 17.11.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70320659. Копії постанови надіслано для відома та виконання сторонам виконавчого провадження 17.11.2022 за вих. №38353.

Зі значним запізненням повідомлено ГУ ПФУ у Волинській області від 28.06.2023 №0300-0306-5/360370, по «з 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 проведено нарахування підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Також стягувачем, ОСОБА_1 у звернені від 10.10.2024 повідомлено про заниження йому розміру надбавки до пенсії та додано розрахунок з його особистого електронного кабінету пенсійної справи.

Згідно цього розрахунку видно - з 01.01.2024 йому виплачується 3200 гривень підвищення до пенсії - не від прожиткового мінімуму, а від мінімальної заробітної плати.

Тому головним державним виконавцем відділу Турчинським В.С. за вих. 20619 14.10.2024 винесено постанову про накладення штрафу на боржника за не невиконання рішення суду та направлено боржнику для відома та можливості оскарження.

З урахуванням наведеного, просив відмовити у задоволені адміністративного позову повністю.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №140/4982/21 позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) задоволено повністю, зокрема, проведено ОСОБА_1 з 13.11.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

29.09.2022 для виконання вказаного судового рішення в зобов`язальній частині Волинський окружний адміністративний суд видав стягувачу виконавчий лист №12659/2022.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від відкрито виконавче провадження №70320659 з виконання виконавчого листа №12659/2022.

Листом від 04.10.2024 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило Волинський окружний адміністративний суд, що станом на 01.10.2024, з урахуванням виділених бюджетних асигнувань, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 20.09.2020.

Враховуючи вищенаведене, заборгованість з виплат за рішеннями судів існує з об`єктивних причин (відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України) та її погашення не залежить від управлінських рішень керівника чи інших посадових осіб ГУ ПФУ у Волинській області.

14.10.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турчинським Володимиром Євгенійовичем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн за невиконання рішення суду.

Позивач вважає постанову про накладення штрафу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд застосовує наступні нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За правилами частин першої третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як установлено пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За правилами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 14.10.2024 у виконавчому провадженні №70320659, відповідач з матеріалів виконавчого провадження, а також проведеною перевіркою державного виконавця встановив, що рішення суду залишається невиконаним. Згідно заяви стягувача перерахунок та виплата ГУ ПФУ у Волинській області згідно рішення суду не проведено.

Позивач зауважує, що в ході виконавчого провадження №70320659, в рамках якого винесено оскаржувану постанову про накладення на боржника ГУ ПФУ у Волинській області штрафу за невиконання рішення суду, постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходила.

Твердження позивача заперечується відзивом на позову заяву з якого вбачається, що 17.11.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70320659. Копії постанови надіслано для відома та виконання сторонам виконавчого провадження 17.11.2022 за вих. №38353.

Однак, 28.06.2023 №0300-0306-5/360370 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило відповідача, що «з 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 проведено нарахування підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статує і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Із розпорядження про перерахунок пенсії (видрукувано з підсистеми ПФУ 19.07.2021 час розрахунку о 14:17) вбачається, що нарахування та виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-ХІ із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 01 січня 2020 року - 4204 грн, а не станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.

З матеріалів справи, а саме із відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_1 10.10.2024 у зверненні до відповідача повідомлено про заниження йому розміру надбавки до пенсії та додано розрахунок з його особистого електронного кабінету пенсійної справи.

Згідно розрахунку від 29.10.2024 вбачається - з 01.01.2024 йому виплачується 3200 гривень підвищення до пенсії - не від прожиткового мінімуму, а від мінімальної заробітної плати.

Тому головним державним виконавцем відділу Турчинським В.С. за вих. 20619 14.10.2024 винесено постанову про накладення штрафу на боржника за не невиконання рішення суду та направлено боржнику для відома та можливості оскарження.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України"

Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.

Велика Палата Верховного Суду у межах зразкової справи №240/4937/18, розглядаючи заяву пенсійного органу про роз`яснення питання можливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для забезпечення розміру підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 39 Закону №796-XII з постановлених питань: яка розрахункова величина повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII, а саме мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; чи необхідно здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв`язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік; відмовила заявнику у роз`ясненні судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовні вимоги у справі №240/4937/18 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-ХІІ, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз`яснення немає.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Тобто надаючи оцінку діям державного виконавця, вчиненим у межах виконавчого провадження №70320659, слід з`ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України,Законом №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону №1404-VIII, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цьогоЗакону №1404-VIIIпідлягали примусовому виконанню.

Враховуючи викладене, слід зауважити, що на виконання судового рішення боржник з 01.01.2024 зобов`язаний здійснити нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у такому ж порядку, тобто у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір якої установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3200,00 грн (1600 грн х 2).

Як свідчать матеріали справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі 140/4982/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 13.11.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

При цьому, враховуючи, що дане підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, тому у резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік".

Тобто, розмірпідвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленийстаттею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»залежить від розміру заробітної плати визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, слід зауважити, що враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2024, боржник має обов`язок здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії, встановлену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У свою чергу,ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку постанова від 14.10.2024 про накладення штрафу з підстав, зазначених у ній, прийнята протиправно та підлягає скасуванню, позаяк розрахунковою величиною при обрахунку підвищення до пенсії стягувачу є застосуванням двох мінімальних заробітних плат, що відповідає резолютивній частині рішення суду.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність спірної постанови, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.10.2024 у виконавчому провадженні №70320659 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок).

Суддя В.В. Дмитрук