Рішення № 123044117, 12.11.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/8620/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 12 липня 2024 року №033050009167.

Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 15 липня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998 та з 17.08.1999 по 12.02.2000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на що ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивача про прийняття рішення від 12 липня 2024 року №033050009167 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998, у зв`язку із тим, що спірні записи завірені печаткою підприємства, яка не придатна для сприйняття змісту, на титульному аркуші трудової книжки виправлено дату народження. Також, до трудового стажу не зараховано період перебування на обліку в центрі зайнятості та період отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 у зв`язку із тим, що не зазначена підстав надання матеріальної допомоги.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо не зарахування вищевказаних періодів роботи та отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу протиправними, оскільки періоди його роботи підтверджуються відомостями з трудової книжки, яка заповнена у відповідності до Інструкції №162 та всі записи відповідають вимогам заповнення трудової книжки.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що за документами позивача не підтверджено достатнього страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 12 років 00 місяці 05 днів. Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998 зазначає, що такий не зараховано, у зв`язку із тим, що спірні записи завірені печаткою підприємства, яка не придатна для сприйняття змісту, на титульному аркуші трудової книжки виправлено дату народження. Також, до трудового стажу не зараховано період перебування на обліку в центрі зайнятості та період отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 у зв`язку із тим, що не зазначена підстав надання матеріальної допомоги.

У зв`язку із чим, просять відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

12.07.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №033050009167 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998, у зв`язку із тим, що спірні записи завірені печаткою підприємства, яка не придатна для сприйняття змісту, на титульному аркуші трудової книжки виправлено дату народження. Також, до трудового стажу не зараховано період перебування на обліку в центрі зайнятості та період отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 у зв`язку із тим, що не зазначена підстав надання матеріальної допомоги.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2024 року мали особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 31 року.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою Пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998, у зв`язку із тим, що спірні записи завірені печаткою підприємства, яка не придатна для сприйняття змісту, на титульному аркуші трудової книжки виправлено дату народження та періоду отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 у зв`язку із тим, що не зазначена підстав надання матеріальної допомоги.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 вбачається, зокрема, що позивач з 25.07.1979 по 27.11.1986 працювала стропальником цеху №31 Ковельського заводу сільськогосподарських машин імені 50-річчя СССР, з 02.12.1991 по 30.11.1998 працювала техпрацівником в АТ Ковельсільмаш.

Отже, записами трудової книжки підтверджується факт роботи позивача з 25.07.1979 по 27.11.1986 в Ковельському заводі сільськогосподарських машин імені 50-річчя СССР, з 02.12.1991 по 30.11.1998 в АТ Ковельсільмаш.

Крім того, факт роботи позивача на вищевказаних підприємствах підтверджується архівними довідками №947/2.13 від 05.07.2024 та №948/2.13 від 05.07.2024ю

Разом з тим, вказані періоди роботи позивача з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998 не зараховані відповідачем до страхового стажу у зв`язку із тим, що спірні записи завірені печаткою підприємства, яка не придатна для сприйняття змісту, на титульному аркуші трудової книжки виправлено дату народження.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу позивача, оскільки в даному випадку записи, внесені до трудової книжки позивача, між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.

Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на зарахування періодів роботи позивача з 25.07.1979 по 27.11.1986 в Ковельському заводі сільськогосподарських машин імені 50-річчя СССР, з 02.12.1991 по 30.11.1998 в АТ Ковельсільмаш до її страхового стажу.

Крім того, для підтвердження періоду отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 в Ковельському міськрайонному центрі зайнятості позивачем надано довідку Ковельського міськрайонного центру зайнятості від 18.06.2024 №644/01-17, якою підтверджується період отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Однак, ГУ ПФУ у Донецькій області таким правом не скористалося.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору, прийняте відповідачем рішення як суб`єктом владних повноважень, перевірялося судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу для обчислення пенсії за віком періодів роботи з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу для обчислення пенсії за віком періоди роботи з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000.

При цьому, зобов`язання ГУ ПФУ у Донецькій області зарахувати до стажу вищевказані періоди роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії, на думку суду, є достатнім способом захисту порушеного права позивача.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу для обчислення пенсії за віком періодів роботи з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 12 липня 2024 року №033050009167 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для обчислення пенсії за віком періоди роботи з 25.07.1979 по 27.11.1986, з 02.12.1991 по 30.11.1998 та період отримання допомоги по безробіттю з 17.08.1999 по 12.02.2000 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя Ю.Ю. Сорока