Рішення № 123044068, 12.11.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/13181/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Керівника Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської обласної прокуратури, Керівника Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу від 06.10.2021 №2222к про звільнення з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII) з 07.10.2021, поновлення на посаді прокурора в органах Одеської обласної прокуратури з 08.10.2021, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.10.2021 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 пропрацював в органах прокуратури більше 20 років, з яких 15 років на керівних посадах.

Наказом Генерального прокурора від 11.09.2020 №1812к позивач був призначений на посаду першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в порядку переведення з прокуратури Одеської області.

На підставі рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 12.08.2021 №152дп-21, Генеральний прокурор винесла наказ від 17.08.2021 №276к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури з 18.08.2021 у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII).

Наказом в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з його відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону №1697-VII з 07.10.2021.

Позивач вказує, що наказ Генерального прокурора від 17.08.2021 №276к був оскаржений ним в судовому порядку. Проте, до установлення судом незаконності зазначеного наказу, в. о. керівника обласної прокуратури застосовано до позивача наслідки його видання, передбачені частиною п`ятою статті 41 Закону №1697-VII, та в порушення вимог закону запропоновано не всі вакантні посади, наявні в Одеській обласній прокуратурі, і у зв`язку із відмовою їх зайняття позивача незаконно звільнено з органів прокуратури.

Наказ в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к є протиправним, оскільки виданий внаслідок незаконного застосування до позивача процедури, передбаченої частиною п`ятою статті 41 Закону №1697-VII.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т.1, а.с.182).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 197-205) відповідач Одеська обласна прокуратура позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні, оскільки оскаржуваний наказ від 06.10.2021 № 2222к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора та органів прокуратури прийнято в. о. керівника Одеської обласної прокуратури у межах повноважень, наданих Законом №1697-VII, підстави для його скасування відсутні, як і відсутні підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

31.12.2021 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Мигаль Х.О. про зміну підстав позову (т.2, а.с. 8-10), яка ухвалою суду від 11.01.2022 прийнята до розгляду, та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням підстави позову, викладеній у зазначеній заяві (т.2, а.с. 36).

В поданих до суду письмових поясненнях щодо заяви про зміну підстави позову (т.2, а. с. 47-50) відповідач Одеська обласна прокуратура позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви також не визнала та просить відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду від 16.03.2022 провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/26505/21 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді (т.2, а.с. 57-58).

01.11.2024 суд постанов ухвалу про поновлення провадження у цій справі (т.2, а.с. 77).

В поданих до суду 06.11.2024 додаткових поясненнях (т.2, а. с.103-105) представник відповідача Одеської обласної прокуратури Домущей І.В. зазначив, що визнання в судовому порядку протиправними та скасування рішення кадрової комісії від 12.08.2021 №152дп-21 та наказу Генерального прокурора від 17.08.2021 №276к про звільнення з адміністративної посади не вказують на протиправність оскаржуваного наказу №2222к від 06.10.2021, оскільки обласною прокуратурою порядок його видання не порушувався.

Інших заяв по суті справи учасники справи не подали.

Крім того, ухвалою суду від 24.12.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання керівника Одеської обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1, а. с.247-248).

Стосовно розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження суд зазначає також про таке.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №640/594/20 дійшов таких висновків: у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України); якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України; за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження; скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами загального позовного провадження.

Тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).

Аналіз частини другої статті 12 та частини другої статті 257 КАС України дає підстави для висновку, що крім малозначних справ у порядку спрощеного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, за винятком справ, які обов`язково мають бути розглянуті в порядку загального позовного провадження. Перелік справ, що не можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, визначено у частині четвертій статті 12 та частині четвертій статті 257 КАС України.

Отже, оскільки ця справа не належить до справ незначної складності у значенні пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, однак заборони для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження відсутні, тому враховуючи також передбачені частиною третьою статті 257 КАС України обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження (вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 27.01.2022 у справі №640/15957/20, від 30.06.2022 у справі №640/27145/20, від 28.02.2023 у справі №480/7097/20 та ін.).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 14.07.2000 працював в органах прокуратури на різних посадах, наказом Генерального прокурора від 11.09.2020 №1812к був призначений на посаду першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в порядку переведення з прокуратури Одеської області, що підтверджується записами у трудовій книжці (т.1, а.с.166-178).

На підставі рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 12.08.2021 №152дп-21 «Про наявність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади» (т.1, а.с. 30-40), Генеральний прокурор винесла наказ від 17.08.2021 №276к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури з 18.08.2021 у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII) (т.1, а.с. 29).

Наказом в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з його відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону №1697-VII з 07.10.2021 (т.1, а.с. 206).

Судом також встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024, у справі №640/26505/21 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора ОСОБА_2 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 12.08.2021 за №152дп-21 щодо ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №276к від 17.08.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади з 18.08.2021; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури з 19.08.2021; звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури з 19.08.2021 (т.2, а.с. 89-100).

Згідно із довідками Одеської обласної прокуратури від 01.11.2021 №21-285 (т.2, а.с.4) та від 26.11.2021 №21-331 (т.1, а.с.238) середньомісячна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням складала 80737,66грн, а середньоденний заробіток 3755,24грн, з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Отже, спір у цій справі виник щодо правомірності звільнення позивача з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури відповідно до наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к, який, з урахуванням заяви представника позивача - адвоката Мигаль Х.О. від 31.12.2021 про зміну підстав позову (т.2, а.с. 8-10), оскаржений з тієї підстави, що наказ видано внаслідок незаконного застосування до позивача процедури, передбаченої частиною п`ятою статті 41 Закону №1697-VII, та визнання протиправним первинного наказу матиме наслідком визнання похідного наказу, що є предметом спору у цій справі.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону №1697-VII передбачено, що Генеральний прокурор: призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 11 Закону №1697-VII керівник обласної прокуратури: призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур, прокурорів - стажистів окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 16 цього ж Закону незалежність прокурора забезпечується: особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 39 Закону №1697-VII адміністративними посадами в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (крім посад, зазначених у частині третій цієї статті) є посади: першого заступника керівника обласної прокуратури.

Пунктом 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII визначено, що звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з таких підстав: неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення (частина третя статті 41 Закону №1697-VII).

За приписами частини п`ятої статті 41 Закону №1697-VII після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.

У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.

До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.

З оскаржуваного наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к вбачається, що позивача ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з його відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону №1697-VII з 07.10.2021 (т.1, а.с.206).

При цьому, звільненню позивача з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури (відповідно до наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к) передувало звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури з 18.08.2021 у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII (відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.08.2021 №276к) (т.1, а.с.29), прийнятого на підставі рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 12.08.2021 №152дп-21 «Про наявність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади» (т.1, а.с. 30-40).

Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024, у справі №640/26505/21 визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 12.08.2021 за №152дп-21 щодо ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №276к від 17.08.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади з 18.08.2021 (т.2, а.с. 89-100).

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що звільнення позивача з адміністративної посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, а в подальшому з посади прокурора (відповідно до оскаржуваного наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к) відбувалося в рамках процедури звільнення прокурора з адміністративної посади, регламентованої статтею 41 Закону №1697-VII.

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На думку суду, оскільки у справі №640/26505/21 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №276к від 17.08.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, і вказана обставина щодо протиправності звільнення позивача з адміністративної посади не доказується при розгляді цієї справи, а звільнення позивача відповідно до оскаржуваного у цій справі наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури відбулося на підставі частини п`ятої статті 41 Закону №1697-VII, та цьому звільненню з посади прокурора передувало незаконне звільнення позивача з адміністративної посади першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, тому визнання в судовому порядку протиправним наказу Генерального прокурора №276к від 17.08.2021 про звільнення позивача з адміністративної посади має безумовним правовим наслідком і визнання протиправним наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к щодо звільнення позивача з посади прокурора в рамках процедури звільнення з адміністративної посади, регламентованої статтею 41 Закону №1697-VII.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, оскільки (з огляду на визнання в судовому порядку протиправним наказу Генерального прокурора №276к від 17.08.2021 про звільнення позивача з адміністративної посади) суд дійшов висновку про протиправність звільнення позивача з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури відповідно до наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к, тому з цих підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу та про поновлення на посаді належить задовольнити.

Приписами частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, законодавець встановив обов`язок для органу, який розглядає трудовий спір, в т.ч. для суду, поновити працівника у разі його звільнення без законної підстави. Тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання судом протиправним та скасування наказу в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06.10.2021 №2222к з поновленням на посаді, незважаючи на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №640/26505/21 позивача було поновлено на адміністративній посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За приписами абзаців першого четвертого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятогопункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У постанові від 15.03.2023 у справі № 340/1916/22 Верховний Суд зазначив, що:

- середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення якого передбачено статтею 236 КЗпП України, має обчислюватися виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац третій пункту 2 Порядку № 100);

- для цілей застосування статті 236 КЗпП України (в аспекті порушених у касаційній скарзі питань) подією, з якою пов`язується визначення розрахункової величини для відповідної виплати, є звільнення працівника, яке суд, який його поновив, визнав таким, що відбулося без законної підстави (є неправомірне), відтак визначив період вимушеного прогулу і суму середнього заробітку для стягнення (відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України);

- застосування положень абзаців третього, четвертого, сьомого пункту 2 у поєднані з абзацами третім, п`ятим пункту 4 Порядку №100 для обчислення середнього заробітку можливе тоді, коли у працівника відсутній розрахунковий період (перед подією, з якою пов`язана його виплата, якою в контексті цієї справи є звільнення без законної підстави). Проте період вимушеного прогулу, який є наслідком видання неправомірного наказу про звільнення (що встановлено судовим рішенням), не може трактуватися як відсутність розрахункового періоду (у значенні абзаців шостого, сьомого пункту 2 Порядку № 100), відтак і визначати правила обчислення середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на підставі статті 236 КЗпП України; розрахунковим періодом, за яким обчислюється середня заробітна плата - для застосування статті 236 КЗпП України - є останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося (неправомірне) звільнення, а не ухвалення судового рішення про поновлення.

Норма пункту 2 Порядку № 100 чітко визначає, у якому випадку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, - якщо особа не працювала протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. З цього слідує висновок, що перехід до попереднього періоду можливий лише тоді коли особа не працювала жодного дня протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Порядок №100 не передбачає можливості врахування попередніх двох календарних місяців, якщо особа протягом останніх двох календарних місяців роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія (звільнення), відпрацювала хоча б один робочий день (аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 640/23266/19, від 12.09.2024 у справі № 200/9093/20-а).

При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд приймає подані сторонами довідки Одеської обласної прокуратури від 01.11.2021 №21-285 (т.2, а.с.4) та від 26.11.2021 №21-331 (т.1, а.с.238), з яких убачається, що середньомісячна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням складала 80737,66грн, а середньоденний заробіток 3755,24грн, з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

При цьому, на думку суду, наведений у зазначених довідках розрахунок розміру середньомісячної заробітної плати та середньоденного заробітку, а також розрахунковий період відповідає вказаним вище нормам Порядку №100 та судовій практиці.

Крім того, суд вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 07.10.2021 до 17.07.2024 день ухвалення рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №640/26505/21, яким позивача було поновлено на посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури з 19.08.2021, та це рішення суду в частині поновлення на посаді було звернуто до негайного виконання. На думку суду, якщо ж рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №640/26505/21 не було негайно виконано (тобто, не пізніше 18.07.2024) в частині поновлення позивача на посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури з 19.08.2021, то це є підставою для звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України.

Суд при визначенні періоду вимушеного прогулу (кількості робочих днів) враховує також листи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» та Міністерства економіки України від 12.08.2021 №47-03/520 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік», приписи статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX. Суд також звертає увагу, що у межах справи №640/26505/21 позивач ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, беручи до уваги час вимушеного прогулу тривалістю 720 робочих днів, середньоденний заробіток в сумі 3755,24грн та відсутність вини позивача у розгляді спору про поновлення на роботі більше одного року, тому на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2703772,80грн (3755,24грн х 720 роб.дн.), з урахуванням обов`язкових податків та зборів

В решті вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме по день прийняття рішення у цій справі належить відмовити з огляду на те, що за змістом частини другої статті 235 КЗпП України поновленому на роботі працівнику підлягає до виплати середній заробіток саме за час вимушеного прогулу, та період вимушеного прогулу у спірних правовідносинах завершився не днем ухвалення цього рішення, а 17.07.2024 у день ухвалення рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №640/26505/21 про поновлення позивача на посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, що було звернуто до негайного виконання.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, підлягає до негайного виконання рішення суду в частині: 1) поновлення позивача на посаді прокурора в органах Одеської обласної прокуратури з 07.10.2021; 2) стягнення з Одеської обласної прокуратури заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 80737,66 грн, з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Враховуючи, що у тексті позовної заяви позивач зазначив, що детальний опис наданих адвокатським об`єднанням послуг позивачу та інші докази для стягнення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду в строк, встановлений частиною сьомою статті 139 КАС України (т.1, а. с. 22), тому на момент ухвалення цього рішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішує.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ в. о. керівника Одеської обласної прокуратури від 06 жовтня 2021 року №2222к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з його відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII з 07 жовтня 2021 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора в органах Одеської обласної прокуратури з 07 жовтня 2021 року.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2703772 гривень 80копійок (два мільйони сімсот три тисячі сімсот сімдесят дві гривні вісімдесят копійок), з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора в органах Одеської обласної прокуратури з 07 жовтня 2021 року підлягає до негайного виконання.

Рішення суду в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 80737 гривень 66 копійок (вісімдесят тисяч сімсот тридцять сім гривень шістдесят шість копійок), з урахуванням обов`язкових податків та зборів підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх