Ухвала суду № 123041638, 14.11.2024, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/10982/24

Провадження № 2/361/5782/24

14.11.2024

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 листопада 2024 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Бражник Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Другої Броварської державної нотаріальної контори Київської області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.

Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, який укладений між нею та ОСОБА_2 , скасувавши його державну реєстрацію, визнавши за нею право власності на нерухоме майно.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Бражник Н. М.

Перевіривши матеріали позовної заяви та долучених до неї документів, суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не повинен суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст. 215 ЦК України недійсні правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні правочини - якщо їх недійсність установлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорювані правочини - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує їх дійсність на підставах, визначених законом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Тобто, підставами для визнання договору недійсним є недотримання в момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог, установлених ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Порядок визнання договору недійсним залежить від того, до якої категорії правочинів його можна віднести: нікчемних чи оспорюваних.

Заінтересована сторона подає до суду позов про визнання договору недійсним, посилаючись на конкретну норму законодавства, що передбачає можливість такого визнання залежно від конкретної ситуації.

Одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним позивач має право заявити вимогу про застосування наслідків її недійсності (стягнення сум, повернення майна і т. д.).

ОСОБА_1 звертаючись до суду позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, не зазначила, не обґрунтувала та не надала доказів, які свідчать про недійсність договору з огляду на ст. 203 та ст. 215 ЦК України. З урахуванням наведеного потребує і уточнення ОСОБА_1 її позовних вимог, з метою визначення ефективного способу захисту її прав у судовому порядку.

Щодо оплати судового збору

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць в розмірі, зокрема, з 01 січня - 3 028 грн.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Суддя зауважує, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну.

Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Якщо в позові об`єднано дві і більше немайнові вимоги, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.

Так, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 докази сплати судового збору у визначеному законом розмірі не надала, також не зазначила та не надала документів, які підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином судом визначається спосіб усунення недоліків, а саме: подання позовної заяви у новій редакції із усуненням недоліків передбачених п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, надання доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі з урахуванням кількості пред`явлених вимог або надання документів, які підтверджують підстави звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами Броварського міськрайонного суду Київської області: Отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Броварська міс/22030101; Код отримувача (код за ЄДПРОУ) 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримання МФО: 899998; Рахунок отримувача: UA 088999980313151206000010784; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, Броварський міськрайонний суд Київської області.

Крім того, уточнена позовна заява має бути поданою у відповідній кількості копій до кількості відповідачів.

Дані недоліки мають бути усунені у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 185, 260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Другої Броварської державної нотаріальної контори Київської області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним - залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Бражник