Ухвала суду № 123038146, 15.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/23778/24

Провадження № 2/947/4911/24

УХВАЛА

про залишення без розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

15.11.2024

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в клопотання позивача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні її представника ОСОБА_4 в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області та ОСОБА_5 , третя особа Національна поліція України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів суму завданої позивачці моральної шкоди у розмірі 150000 гривень через надання сприяння відповідачами (у тому числі через дії та бездіяльність посадових осіб відповідача - у тому числі ОСОБА_5 ) у використанні підроблених документів на ім`я ОСОБА_6 (у тому числі так званого «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015 року) у формі легітимізації вказаних підроблених документів за наслідками дій, вказаних у мотивувальній частині позовної заяви.

Ухвалою судді від 09.08.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд даноїсправи увідкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14.11.2024 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_3 надіслала до суду клопотання, в якому просила суд проводити судові засідання по цій справі в режимі відеоконференції з її представником ОСОБА_4 . Вказане клопотання було передано судді 15.11.2024 року.

Судове засідання в цій справі призначено на 10 год. 00 хв. на 15.11.2024 року.

Дослідивши матеріали зазначеної заяви, суд вважає, що вона підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3ст. 212 ЦПК Україниучасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з ч. 2 ст.212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Враховуючи те, що судове засідання по вищевказаній цивільній справі призначене на 15.11.2024 року, а клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції сформовано позивачем в системі «Електронний суд» 14.11.2024 року, передано судді 15.11.2024 року, воно подано з порушення строку, передбаченогост.212 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, подане клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не відповідає вимогам, передбаченим діючим законодавством, а саме не додано доказів надсилання зазначеного клопотання іншим учасникам справи.

Відповідно до ч.5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Суд звертає увагу, що клопотання подано позивачем ОСОБА_3 , однак, забезпечити участь у судовому засіданні в режимі відео конференції вона просить свого представника ОСОБА_4 . В той час як ОСОБА_4 до суду з відповідним клопотанням не звертався.

Таким чином, суду не відомо чи є взагалі у представника позивача ОСОБА_4 технічна можливість участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (даліСуд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Тому, залишення без розгляду заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного та не позбавляє позивача та її представника права взяти участь у судовому засіданні шляхом особистої явки чи шляхом подання заяви про розглялд справи у їх відсутність.

На підставі викладеного, керуючись ст.212, 260, 263, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні її представника ОСОБА_4 в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 доГоловного управлінняНаціональної поліціїв Одеськійобласті та ОСОБА_5 ,третя особа Національнаполіція Українипро відшкодуванняморальної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Куриленко