Рішення № 123034635, 14.11.2024, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1547/24

Провадження № 2/542/460/24

З АО ЧН Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20.08.2024 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 66840,53 грн.

В позовнійзаяві посилавсяна те,що 23.05.2020року міжAT«ОТП Банк»та ОСОБА_1 було укладенокредитний договір№2030725293,відповідно доякого відповідачотримала кредитна придбаннятовару. Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за Заявою-анкетою про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» №2030725293_CARD від 23.05.2020 року укладеними між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за Заявою анкетою про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» №2030725293_CARD від 23.05.2020 року виконав в повному обсязі. У порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання не виконала. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 66840,53 грн., з яких 38000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 28840,53 грн. - заборгованість за відсотками.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.56).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання (а.с.58, 87), у наданій суду заяві просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.63-64).

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання і не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надавала.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

23.05.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2030725293, який за правовою природою є змішаним договором: кредитним договором та Договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (а.с.12).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на таких умовах:

- розмір, валюта та цільове використання: 8069,00 грн. на придбання товарів і послуг у продавця, 390 грн. на сплату додаткових послуг банку, а саме: послуга «смс+інформування». Загальний розмір кредиту: 8459,00 грн.; дата остаточного повернення кредиту: 23 травня 2022 року.

Вовідно до Кредитного договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися: фіксована процента ставка у розмірі 0,01% річних.

Відповідно до розділу 2 Кредитного договору, відповідач, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, виявив бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Відповідно до умов договору, АТ «ОТП Банк» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використання картки.

На картковий рахунок відкритий за заявою відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою наявною в матеріалах справи (а.с.30- 45).

З наданого позивачем звіту-рахунку (а.с.30-45) вбачається, що за вищевказанимкартковим рахункомвідповідачем проводилисяоперації зізняття готівковихкоштів тавнесення коштівна повернення отриманого кредиту.

Таким чином, даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України, є різновидом кредитного договору, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст. 1069 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановленні договором.

На підтвердження укладання договору позивачем надано заява - анкета про наданнябанківських послугАТ «ОТПБанк», на підставі якої банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб відповідачці (а.с. 12), а також паспорт споживчого кредиту (а.с.13), звіт рахунок (а.с.30-45).

Також підтвердженням визнання ОСОБА_1 договірних відносин з АТ «ОТП Банк» є наявність факту виконання нею кредитного договору, що підтверджується звітом рахунком за період з 23.05.2020 по 24.03.2023 (а.с.30-45), з якої вбачається активне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, отриманими від АТ «ОТП Банк», зокрема шляхом зняття готівки в банкоматах відділень банку, повернення кредитних коштів.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №153/1334/16-ц та від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.

Так, відповідачка в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Відповідно до частини 1статті 76 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України)доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннямистатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій суміабо речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наявних у справі доказів вбачається, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надавав відповідачу кредитні кошти.

Відповідачем кредитні кошти були отримані, деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості, однак, в подальшому в порушення умов кредитного договору відповідач припинила належним чином виконувати свої зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Так, згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.03.2023 року становить 66840,53 грн., з яких 38000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 28840,53 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідачка заперечень щодо правильності наданого розрахунку сум заборгованості не заявляла; належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, не надала; власний розрахунок не надавала.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» та Акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено Договір факторингу №24/03/23, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (а.с.5-9).

Як вбачається із Витягу з додатку №1 до договору факторингу №24/03/23, укладеного 24 березня 2023 року, до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2030725293 від 23.05.2020 року в сумі 66840,53 грн., яка складається з: 38000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28840,53 грн - заборгованість за відсотками (а.с.10).

20 травня 2024 року за вих. №0520/24-0520/25 ТОВ «Брайт Інвестмент» направило на адресу відповідачки досудову вимогу про погашення нею кредитної заборгованості за кредитним договором №2030725293 від 23.05.2020 року в розмірі 66840,53 грн з вказівкою про реквізити для сплати (а.с.46).

Надіслання відповідачу досудової вимоги підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, списком згрупованих поштових відправлень (а.с.46 на звороті, 47-49).

Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 66840,53 грн, яка складається з: 38000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28840,53 грн - заборгованість за відсотками.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року (а.с.70-71), додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2023 року (а.с.72-73), акт про надання правової допомоги №231 до договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05-23 від 01.05.2023 року (а.с.74).

Відповідно до п. 3.2 розліду 3 Договору №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 30-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Так, суд враховує, що представником позивача адвокатом Чміль Ю.В., виходячи з наданого акту про надання правової допомоги №231 від 16.09.2024 року (а.с. 74), вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі предстаника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 7000 грн. до 3000 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому судові витрати покладаються на відповідача в повному розмірі. З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, заборгованість за кредитним договором №2030725293 від 23.05.2020 в розмірі 66840 (шістдесят шість тисяч вісімсот сорок) грн 53 коп., що складається із суми заборгованості за тілом кредиту 38000,00 грн. та суми заборгованості за відсотками 28840,53 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», місцезнаходження: 49019, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 54, офіс 402, код ЄДРПОУ 43115064;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 14 листопада 2024 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва