Рішення № 123032296, 04.11.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/76/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 Справа № 908/899/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А. розглянув матеріали справи

За позовом: Фізичної особи-підприємця Роговської Анни Ігорівни (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Ульянова Сергія Олександровича (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )

про стягнення 254 977,45 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Малюк Є.Є. (в режимі відеоконференції) - ордер серії ВЕ №1076156 від 28.03.2024;

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ

29.03.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Роговської Анни Ігорівни до Фізичної особи-підприємця Ульянова Сергія Олександровича про стягнення 254 977,45 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 справу №908/899/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 03.04.2024 вказану позовну заяву на підставі ч. 6 ст. 6, п. 2 ч. 3 ст.162, ч. 2 ст. 164, абз. 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху

12.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/899/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 16.05.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

05.06.2024 від фізичної особи-підприємця Роговської Анни Ігорівни до суду надійшла заява № б/н від 04.06.2024 (вх. № 11769/08-08/24 від 05.06.2024) про стягнення з фізичної особи-підприємця Ульянова Сергія Олександровича витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.06.2024 розгляд справи № 908/899/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрите провадження у справі № 908/899/24 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.07.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

26.06.2024 від фізичної особи-підприємця Роговської А.І. до суду надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Також, 26.06.2024 від ФОП Роговської А.І. до суду надійшло клопотання про проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою від 26.06.2024.

Ухвалою суду від 10.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 04.09.2024 на 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.09.2024 розгляд справи у підготовчому провадженні перенесено на 12.09.2024 на 10 год. 30 хв., яке вирішено проводити в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.10.2024 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.10.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 04.11.2024 об 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

В судовому засіданні 04.11.2024р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 04.11.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди транспортного засобу від 07.12.2023 в сумі 6 500 доларів США, що еквівалентно 254 977,45 грн. посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Вказує, що 09.12.2023 ФОП Роговська А.І. (Продавець) та ФОП Ульянов С.О. (Покупець) погодили купівлю - продажу причепу з розтермінуванням платежу (далі - договір, розписка), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався прийняти, а саме: загальний напівпричіп бортовий тентовий Schmitz SPR державний номер НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 . Продаж майна напівпричепа Schmitz SPR державний номер НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 вчинено за ціною узгодженою сторонами у розмірі 7 200 доларів США. Покупець у день складання розписки сплатив Продавцю аванс у розмірі 700 дол. США. На залишок суми у розмірі 6 500 дол. США сторони домовились укласти договір позики від 09.12.2023 та оплата буде проводитись згідно з графіком платежів. На виконання умов договору Продавець передав Покупцю напівпричіп бортовий тентовий Schmitz SPR державний номер НОМЕР_3 , а Покупець прийняв та між сторонами підписано Акт прийняття-передання від 09.12.2023. Сторони оформили купівлю причепа не одним договором, а кількома, а саме: - договір позики від 09.12.2023 за умовами якого ФОП Роговська А.І. передає ФОП Ульянову С.О. (на договорі проставлені печатки ФОПів) у борг 6500 дол. США з графіком повернення; - договір оренди транспортного засобу від 07.09.2023 за умовами якого ФОП Роговська А.І. передала ФОП Ульянову С.О. у користування транспортний засіб напівпричіп Schmitz SPR державний номер НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 . У зв`язку з порушенням відповідачем умов вищевказаних договорів в частині здійснення щомісячних оплат, ФОП Роговська А.І. просить суд стягнути з ФОП Ульянова С.О. заборгованість на загальну суму 6 500 доларів США, що еквівалентно 254 977,45 грн.

Представник Відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду на його поштову адресу. В електронному кабінеті підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС відповідач не зареєстрований. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

13.05.2024 до суду повернулась ухвала від 17.04.2024 про відкриття провадження у справі № 908/899/24 яка надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_5, без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Станом на 04.11.2024 письмового відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ

09.12.2023р. між громадянкою Роговською Анною Ігорівною , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Суворовським РВ ГУДМС України у Одесі, Одеській області, 15 червня 2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , далі «Позикодавець», з однієї сторони, та громадянином Ульяновим Сергієм Олександровичем , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Шевченковским РВ УДМС України у Запорізькій області, 20.11.2015 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , далі «Позичальник», з другої сторони, разом «Сторони», які попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, укладено Договір ПОЗИКИ про наступне:

І. Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 6500, 00 (шість тисяч п`ятсот) доларів США 00 центів, що на день укладення цього договору в еквіваленті національної грошової одиниці України гривні, становить 247 000 (двісті сорок сім тисяч) гривень, які Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю не пізніше п`ятнадцятого квітня дві тисячі двадцять четвертого року .

2. Повернення позиченої суми грошових коштів повинне проходити в готівковій формі у місті Одеса у доларах США, або у гривневому еквіваленті на банківську карту НОМЕР_7 в такому порядку:

01 січня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів,

15 січня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів,

01 лютого 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США, 00 центів,

15 лютого 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів,

01 березня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів,

15 березня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів,

01 квітня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів,

15 квітня 2024 року - 900 (дев`ятсот) доларів США 00 центів.

3. Позичальник засвідчує, що на момент укладення даного Договору ним отримано грошові кошти у повному розмірі згідно п. 1 даного Договору.

4. Сторони домовились, що Позичальником буде надана окрема розписка про передання йому визначеної суми грошових коштів за даним Договором.

5. Позичальник має право повернути, а Позикодавець зобов`язаний прийняти позичену суму грошових коштів до закінчення вказаного у п. І даного Договору терміну.

6. Позикодавець має право вимагати повернення позиченої суми грошових коштів до закінчення вказаного у п. 1 даного Договору терміну.

7. При неповерненні суми позики, в т.ч. її частини згідно зазначеного графіку своєчасно, а саме прострочення чергової виплати більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Позикодавець вправі вимагати нарахування та виплати Позичальником пені у розмірі 5% (п`ять відсотків) за кожні 30 днів від простроченої суми.

8. За взаємною згодою Сторін, Договір може бути продовжений шляхом укладання договору про внесення змін та доповнень до цього Договору.

9. Сторони стверджують, що не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору, а також підтверджують, що договір не є укладеним під впливом тяжких обставин або на вкрай невигідних умовах, укладення цього договору відповідає інтересам сторін, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не маг характеру фіктивного та удаваного правочину, у тексті цього договору зафіксовано усі його істотні умови.

10. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України цей договір вважається укладеним з моменту передання грошей.

Договір підписаний обома сторонами, на підписи яких накладено печатки фізичної особи-підприємця Роговської А.І, (код НОМЕР_1 ) та фізичної особи-підприємця Ульянова С.О. (код НОМЕР_2 ). Також зазначено дату підписання 07.12.2023р. , та місце - м. Одеса, Україна.

Також 09.12.2023р. у м. Одеса було складено розписку наступного змісту (мовою документу):

«Я, Ульянов Сергій Олександрович , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_6 виданий Шевченківським РВ УДМС України в г. Запорожье Запорожской обл., 20.11.2015. АДРЕСА_2 , фактически прожив. АДРЕСА_3 , беру в розстрочку у Роговської Анни Ігорівни паспорт НОМЕР_8 вид. Суворовскім РВ у м. ОдессіоговРыдвалпоыупшдотывалдп

УДМС в Одеській обл. 15.06.2015, прож. по адресу АДРЕСА_4 Напівпричіп марки Шмітс № ВН5235 XF VIN НОМЕР_9 на 4 місяця за 7200 (сім тисяч двісті доларів США). На момент підписання передається аванс у розмірі 700 дол. (сімсот дол. США). Розписка написана в присутності свідка.

ОСОБА_3 09.12.2023 (підпис)

Ульянов Сергій Олександрович 09.12.2023 (підпис)»

Повноваження ОСОБА_3 підтверджуються довіреністю від 08.12.2023р., виданої до 08.06.2024р., за підписом фізичної особи-підприємця Роговської А.І., яка не завірена нотаріально, а лише її підписом та печаткою .

Крім цього, Позивачем надано Договір оренди транспортного засобу від 07.12.2023р. укладений між ФОП Роговською Анною Ігорівною , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Суворовським РВ ГУДМС України у Одесі, Одеській області, 15 червня 2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (надалі іменується «Орендодавець»), з однієї сторони, та ФОП Ульяновим Сергієм Олександровичем , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Шевченковским РІВ УДМС України у Запорізькій області, 20.11.2015 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (надалі іменується «Орендар»), за умовами якого:

1.1. Орендодавець передає в тимчасове платне користування (оренду) транспортний засіб, а Орендар приймає транспортний засіб та зобов`язується використовувати його за призначенням і сплачувати платежі, що передбачені цим договором. Транспортний засіб буде використовуватись у господарській діяльності Орендаря виключно за його цільовим призначенням.

1.2. Відомості про транспортний засіб, що передається в оренду за цим Договором:

1.2.1. марки Schmitz

модель SPR 24

тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ НАПІВПРИЧІП БОРТОВИЙ ТЕНТОВИЙ

рік випуску 2003

колір СІРИЙ

номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4

реєстраційний номер НОМЕР_10

що зареєстрований ТСЦ 5142 МВС України 30.06.2022 року.

Вартість транспортного засобу на дату укладення цього Договору, за домовленістю Сторін, становить 247 000,00 грн. (двісті сорок сім тисяч) гривень 00 копійок. Транспортний засіб належить Орендодавцю yа праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , що видане ТСЦ 5142 МВС України 30.06.2022 року.

3.1. Орендна плата за користування транспортним засобом становить 1 000,00 (одна тисяча гривень) 00 копійок на місяць.

3.3. Орендна плата за кожний місяць сплачується Орендарем Орендодавцю в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту передбаченого п. 3.2. цього Договору.

3.4. Орендна плата може бути скасована, відтермінована або закрита за взаєморозрахунками за письмовою згодою сторін.

4.1. Сторони домовилися, що передача в орендне користування транспортного засобу. Орендарю оформлюється актом приймання передачі, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

4.2. Повернення транспортного засобу після закінчення строку дії цього Договору Орендарем здійснюється на першу письмову вимогу Орендодавця, та оформлюється актом приймання-передачі. Якщо Орендар затримав повернення транспортного засобу після заявленої йому вимоги, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження транспортного засобу.

4.3. Повернення транспортного засобу може бути здійснено до закінчення строку дії цього Договору, якщо Сторони взаємно домовляться про це.

6.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення.

6.2. Термін оренди за цим договором становить 5 (п`ять) років з моменту його підписання та нотаріального посвідчення.

7.6. Нотаріусом доведено до відома Орендаря зміст заяви Орендодавця, про те, що на момент набуття права власності на транспортний засіб, який передається в оренду та на момент укладання і підписання цього договору, Орендодавець в зареєстрованому шлюбі не перебувала і не перебуває та не проживала і не проживає однією сім`єю з чоловіком без реєстрації шлюбу, а також про те що транспортний засіб, який є предметом цього договору оренди, не є спільною сумісною власністю, а є особистою приватною власністю Орендодавця.

7.7. Для цілей оподаткування цей Договір вважається договором оперативної оренди відповідно до підпункту 14.1.97 статті 14 Податкового кодексу України. Зміст ст.ст. 190, 212 Кримінального кодексу України, ст.ст. 2223, 227, 640, 653, 759786, 798805 Цивільного кодексу України, ст. ст. 57, 62, 63, 65 Сімейного кодексу України, п.п 164.2, 167.1, 168.1, 168.4 Податкового кодексу України сторонам нотаріусом роз`яснено.

7,8. Усі витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням та оформленням цього Договору сплачує Орендар.

7.9. Цей Договір складено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один з примірників залишається у справах приватного нотаріуса, а інші видаються сторонам.

Згідно доданого Позивачем Акту приймання-передачі транспортного засобу (додаток до договору оренди) від 09.12.2023р. ФОП Ульянов С.О. прийняв від ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності № 15 від 08.12.23) транспортний засіб, що зареєстрований ТСЦ 5142 МВС України 30.06.2022 року. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 .

марки Schmitz

модель SPR 24

тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ НАПІВПРИЧІП БОРТОВИЙ ТЕНТОВИЙ

рік випуску 2003

колір СІРИЙ

номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4

реєстраційний номер НОМЕР_10

стан ТЗ робочий, задовільний.

Позивач стверджує, що на підставі вказаних договорів та розписки ФОП Роговська А.І. (Продавець) та ФОП Ульянов С.О. (Покупець) погодили купівлю - продажу причепу з розтермінуванням платежу, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався прийняти, а саме: загальний напівпричіп бортовий тентовий Schmitz SPR державний номер НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 . Продаж вказаного напівпричепа вчинено за ціною узгодженою сторонами у розмірі 7200 доларів США. Покупець у день складання розписки сплатив Продавцю аванс у розмірі 700 дол. США.

На залишок суми у розмірі 6500 дол. США сторони домовились укласти договір позики від 09.12.2023 р. за яким оплата буде проводитись згідно з графіком:

№ ПП Дата платежу Сума платежу

1. 1 січня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

2. 15 січня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

3. 1 лютого 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

4. 15 лютого 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

5. 1 березня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

6. 15 березня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

7. 1 квітня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

8. 15 квітня 2024 року - 800 (вісімсот) доларів США 00 центів

За твердженням Позивача еа виконання умов договору Продавець передав Покупцю напівпричіп, а Покупець прийняв його на підставі Акту прийняття-передання від 09.12.2023 р. Отже, сторони оформили купівлю причепа не одним договором, а кількома, а саме: Договір позики від 09.12.2023 р. за умовами якого ФОП Роговська передає ФОП Ульянову (на договорі проставлені печатки ФОПів) у борг 6500 дол. США з графіком повернення. Договір оренди транспортного засобу від 07.09.2023 р. за умовами якого ФОП Роговська передала ФОП Ульянову у користування транспортний засіб напівпричіп Schmitz SPR.

Позивач вказує, що дійсно у договорі позики є описка в даті його укладення. Вірна дата вказана - 09.12.2023 р. Натомість дата, яка в кінці договору біля підписів та печаток сторін (07.12.2023 р.) - помилкова та є фактично опискою. Зокрема розписка про отримання в розстрочку причепа також складена 09.12.2023 р.

Також позивач стверджує, що оформлення купівлі-продажу хоч і відбулось через підписання договору оренди та позики, але справжній зміст договорів - продаж причепа з розстроченням, оскільки покупець Ульянов фактично отримав причеп у власність з оплатою його вартості частинами. Ульянов не оплачував орендних платежів, оскільки уся оплата здійснювалась відповідно до договору позики. Роговська фактично не передавала кошти у борг Ульянову (Ульянов не складав розписки про отримання коштів у борг), а договір позики - форма оплати за продаж причепа в розстрочку. Більше того, Ульянов склав розписку не про отримання коштів у борг, а саме про отримання причепа під виплату в розстрочку. Основа правовідносин між сторонами - договір позики від 09.12.2023 р. який укладений між Роговською Анною Іванівною та Ульяновим Сергієм Олександровичем та скріплений печатками зазначених осіб та договір оренди від 07.12.2023 р., який складений між ФОП Роговською та ФОП Ульяновим, причеп Ульянов також придбав для використання в господарській діяльності. Тому між сторонами склалися господарські правовідносини, а справа належить до юрисдикції саме господарському суду відповідно до ст. 20 ГПК України. Договір позики складений пізніше, 09.12.2023 р. як доповнення до домовленостей про продаж причепа саме для закріплення умов оплати причепа в розстрочку та фактично укладений між ФОПами, що підтверджується скріпленими печатками сторін, що не змінює сутності господарських правовідносин купівлі - продажу причепа.

Також Позивач 02.09.2024р. надав до суду додаткові пояснення, в яких додатково вказав,що оформлення купівлі-продажу хоч і відбулось через підписання договору оренди та позики, але справжній зміст договорів - продаж причепа з розстроченням. Заборгованість з оплати причепа сторони оформили у вигляді розписки, тим самим фактично змінили правовідносини які виникли з договору оренди на боргові (позикові). Між сторонами спочатку виникли правовідносини оренди транспортного засобу, оскільки договір оренди був укладений раніше - 07.12.2023 р. Але пізніше, 09.12.2023 р. сторони фактично замінили правовідносини з оренди на боргові. Посилаючись на судову практику Верховного Суду та ст. 1047, ст. 1053 ЦК України стверджує, що Ульянов отримав напівпричіп у власність з умовами виплати з оформленням відповідної розписки в якій вказувалась заборгованість за отриманий напівпричіп. В цій розписці Ульянов прямо написав про те, що бере в розстрочку напівпричіп. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосувати в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В обґрунтування своїх доводів Позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 483/1953/16-ц .

Втім у цій справі судами було встановлено, що 06 червня 2014 року ОСОБА_3 на підставі довіреності від імені ОСОБА_6 передав риболовне судно ЯМК 0008 у власність ОСОБА_4, який в свою чергу написав розписку, згідно якої зобов`язався виплатити ОСОБА_3 до 31 грудня 2015 року 4 000,00 доларів США частинами. 14 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 4 000,00 доларів США., в якому з посиланням на вимоги статей 1046, 1047, 1049 ЦК України просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики.

Здійснюючи оцінку спірних правовідносин у цій справі Верховний суд, зокрема, виснував про наступне.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

У відповідності до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Проте, суд зазначає, що правовідносини між сторонами у справі 908/899/24 не є подібними до вказаної постанови Верховного суду.

Так, зі змісту Договору позики від 09.12.2023р., укладеного між Позикодавцем Роговською А.І. та Позичальником Ульяновим С.О. , вбачається що Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 6500, 00 (шість тисяч п`ятсот) доларів США 00 центів, що на день укладення цього договору в еквіваленті національної грошової одиниці України гривні, становить 247 000 (двісті сорок сім тисяч) гривень, які Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю не пізніше 15.04.2024р. з розстроченням платежу. Позичальник засвідчив, що на момент укладення даного Договору ним отримано грошові кошти у повному розмірі згідно п. 1 даного Договору. Сторони домовились, що Позичальником буде надана окрема розписка про передання йому визначеної суми грошових коштів за даним Договором.

Тобто предметом вказаного договору Позики є виключно грошові кошти в сумі 6500 дол. США, які отримані Ульяновим С.О. від Роговської А.І. у повному обсязі. Проте, окремої розписки від Ульянова про отримання вказаних коштів, як вказано у договорі, Позивач суду не надав.

Натомість ним надана Розписка від 09.12.2023р., за змістом якої фізична особа Ульянов С. О. взяв (за буквальним змістом - «беру») в розстрочку у фізичної особи Роговської А. І. напівпричіп марки Шмітс № ВН5235 XF VIN НОМЕР_9 на 4 місяця за 7200 доларів США. На момент підписання передається аванс у розмірі 700 дол. (сімсот дол. США). Розписка написана в присутності свідка ОСОБА_3 .

Отже, вказана розписка є одностороннім правочином, а тому не може бути розцінена судом у якості договору купівлі-продажу транспортного засобу (напівпричіпу) оскільки за визначенням договір купівлі-продажу є двостороннім правочином: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Зазначена у розписці від 09.12.2023р. ОСОБА_3 є лише свідком, а не стороною договору купівлі-продажу, яка б діяла від імені Роговської А.І. на підставі довіреності № 15 від 08.12.2023р.

Крім цього використаний Ульяновим у розписці вираз «беру в розстрочку у Роговської …напівпричіп.. на 4 місяці за 7200 дол. США» за таких умов фактично є лише наміром придбати вказаний транспортний засіб, а сама розписка посвідчує лише факт передання Ульяновим авансу у розмірі 700 дол. США.

Також суд дійшов висновку, що наданий Позивачем Договір оренди транспортного засобу від 07.12.2023р. є нікчемним, оскільки сторони домовилися про нотаріальну форму його посвідчення (пункти 4.1, 6.1, 6.2, 7.6, 7.7, 7.8, 7.9, 7.10), але жодних доказів такого посвідчення суду не надали.

Так, вчинені в письмовій формі правочини підлягають нотаріальному посвідченню у випадках, установлених законом, або за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на виконання такої дії. Відбувається це шляхом проставляння на договорі посвідчувального напису (ст. 209 Цивільного кодексу ЦК).

Тобто, якщо договір не підлягає нотаріальному посвідченню згідно із законом, за бажанням фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю все одно можна посвідчити нотаріально.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Хоча ФОП Ульянов згідно додатку до договору оренди - Акту приймання-передачі від 09.12.2023р., і прийняв спірний напівпричіп у ФОП Роговської, але доказів того, що хоча б одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення сторонами суду не надано, а сам Позивач не просить суд про визнання цього договору дійсним.

Отже, недодержання сторонами нотаріальної форми договору Оренди транспортного засобу від 07.12.2023р. тягне його нікчемність, він не породжує тих прав та обов`язків, яких бажали сторони. Позивач може вимагати застосування двосторонньої реституції, проте такої вимоги Позивачем у позові в цій справі не заявлялося.

Таким чином, суд констатує, що на підставі договору позики, укладеного як фізичними особами без статусу суб`єктів підприємницької діяльності (ФОП), гр. Ульянов С.О. отримав від гр. Роговської А.І. 6500 дол. США.(п. 3 Договору), які мав повернути до 15.04.2024р., доказів чого на дату прийняття цього рішення суду не надано.

Цей договір не містить будь яких положень, що вказана сума має якесь відношення до Розписки гр. Ульянова С.О. (виданої також не в статусі ФОП) від 09.12.2023р., в якій навпаки йдеться про те, що гр. Ульянов С.О. передав аванс Роговській А.І. , у сумі 700 дол. США. на підтвердження свого наміру «взяти» у неї спірний напівпричіп за 7200 дол. США. на 4 місяці.

Лише з різниці (7200 -700) можна встановити, що сума 6500 дол., про яку йдеться в Договорі позики, корелює з Розпискою.

Вказане спростовує твердження представника Позивача, що Роговська фактично не передавала кошти у борг Ульянову (Ульянов не складав розписки про отримання коштів у борг), а договір позики - форма оплати за продаж причепа в розстрочку, а Ульянов склав розписку не про отримання коштів у борг, а саме про отримання причепа під виплату в розстрочку. Втім доказів складання Акту приймання-передачі спірного напівпричіпу як предмету договору купівлі-продажу Позивачем суду не надано.

Отже, як стверджує сам Позивач вказані Договір позики та розписка є удаваними правочинами, оскільки сторони мали на меті саме купівлю-продажу спірного напівпричіпу.

Суд в цій частині зазначає, що замість того, щоб однозначно та прямо викласти умови такої угоди в договорі купівлі-продажу сторони з невстановлених причин вдалися до оформлення своїх правовідносин шляхом укладання Договору оренди транспортного засобу, Договору позики та розписки.

Приймаючи рішення суд також бере до уваги наступні положення ЦК України:

Стаття 235 ЦК України визначає правові наслідки удаваного правочину: 1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. 2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі та з договорів

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма кореспондується, також зі ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, за своєю цивільно-правовою природою удавані сторонами правочини приховують на твердженням Позивача укладений між сторонами договір купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Стаття 662. Обов`язок продавця передати товар покупцеві

1. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

2. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 663. Строк виконання обов`язку передати товар

1. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 664. Момент виконання обов`язку продавця передати товар

1. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши відносини сторін за прихованим договором купівлі-продажу спірного напівпричіпу суд зазначає, що Позивачем взагалі не надано до суду доказів належності Роговській А.І. спірного напівпричіпу, зокрема технічного паспорту на ЗАГАЛЬНИЙ НАПІВПРИЧІП БОРТОВИЙ ТЕНТОВИЙ, марки Schmitz, модель SPR 24 , 2003р. випуску, колір СІРИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , що зареєстрований ТСЦ 5142 МВС України 30.06.2022 року.

Оскільки відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, то предметом доказування у цій справі є в тому числі і доведення факту належності спірного напівпричіпу продавцю - Роговській А.І. , належними та допустимими доказами чого є виключно реєстраційні документи на вказаний транспортний засіб, належним чином засвідчених копій яких Позивачем до суду не надано.

Також ані Розписка Ульянова С.О. від 09.12.2023р., ані Договір Позики від 09.12.2023р. не встановлюють момент переходу права власності до покупця на спірний транспортний засіб. При цьому Позивачем не надано суду доказів реєстрації його за новим власником Ульяновим С.О. , що свідчить про відсутність підтвердження факту переходу права власності на нього до Ульянова С.О .

За нікчемним Договором оренди від 07.12.2023р. Позивач (ФОП Роговська А.І,) має право лише вимагати від ФОП Ульянова С.О. здійснення належних орендних платежів у розмірі 1000 грн. на місяць або повернення предмета оренди внаслідок порушень умов договору. Також він має право вимагати повернення ФОП Ульяновим С.О. напівпричепу внаслідок встановленої судом нікчемності цього Договору.

Приймаючи рішення суд також враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц:

6.29. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

6.30. Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

6.31. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

6.32. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

6.33. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

6.34. Набуття статусу фізичної особи - підприємця не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

6.35. Водночас лише та обставина, що фізична особа - підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов`язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності.

Судом встановлено, що Договір позики 6500 дол. США укладений Роговською А.І. та Ульяновим С.О. не в якості фізичних осіб-підприємців, оскільки з його змісту не вбачається, що він вчинений в межах здійснення їх господарської діяльності як зареєстрованих суб`єктів господарювання.

Частинами 1, 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Таким чином використання печатки є правом, а не обов`язком суб`єкта господарювання.

Отже, сам по собі факт скріплення підписів Роговської та Ульянова на договорі позики від 09.12.2023р. належними їм печатками фізичних осіб-підприємців не змінює суті їх правовідносин за цим договором, який укладений ними саме як фізичними особами.

При цьому, розписка від 09.12.2023р. про передання авансу 700 дол. від Ульянова Роговській також складена Ульяновим як фізичної особою, а не підприємцем, та не містить відбитку його печатки.

При цьому використана в ній фраза «беру в розстрочку … напівпричіп» не свідчить ані про укладення договору купівлі-продажу, ані про мету використання спірного напівпричіпу Ульяновим у своїй господарській діяльності як суб`єктом господарювання.

Зазначення у договорі оренди від 07.12.2023р. цього напівпричепу про те, що транспортний засіб буде використовуватися Ульяновим у його господарській діяльності (п. 1.1) судом до уваги не приймаються з огляду на встановлену судом нікчемність вказаного правочину.

Інших належних, допустимих та достовірних доказів використання Ульяновим спірного напівпричіпу у своїй господарській діяльності Позивачем суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спір про повернення отриманих у позику гр. Ульяновим від гр. Роговської 6500 дол. США не належить до юрисдикції господарських судів України (п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України), а тому з огляду на встановлені обставини суд вважає недоведеними Позивачем порушення Відповідачем її прав як фізичної особи-підприємця, що є підставою для відмови у позові.

Інші доводи Позивача судом не приймаються в силу викладеного.

Підсумовуючи наведене, суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено та підписано 14.11.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.