Ухвала суду № 123026609, 12.11.2024, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа №694/1536/24

провадження № 2-п/694/1/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Сакун Д.І.,

за участю секретаря Літвін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Звенигородка Черкаської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2024 року у цивільній справі №694/1536/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м.Київ, 01133, тел.. 0800200221, електронна адреса esud@creditkasa.ua), представник позивача Горшкодер Валентин Олегович, адреса для листування: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м.Київ, 01133, електронна адреса vgorshkoder@creditkasa.com.ua) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Заочним рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.08.2024 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором №1182-5231 від 03.04.2024 у розмірі 50500,00 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10100,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 40400,00 гривень та витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн..

06.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення та посилаючись на те, що зазначене рішення було ухвалено без її участі, копії позову вона не отримувала, хоча і зверталася з клопотаннями про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи, правом на відзив у зв`язку з цим скористатися не змогла, у зв`язку з чим клопотала про відкладення судового розгляду. Також вказувала на докази, які б на її думку мали суттєве значення для справи, проте не були досліджені судом.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, прийшов до наступного висновку.

Щодо доводів відповідачки про відсутність доказів про перерахування їй грошових коштів за кредитним договором оскільки довідка про перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 10100 грн. не є первинними бухгалтерськими документом та не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти, тому вважає, що позивачем не було доведено факту виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, слід зазначити наступне.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України) (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Встановлено, що 03.04.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_2 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють, як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1182-5231. Так, відповідачка електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А9198 підписала Паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1182-5231.

Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього Договору та надіслання позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні Кредиту (п. 4.2 Договору).

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту №1182-5231 від 03.04.2023 за допомогою системи LiqPay здійснено платіж НОМЕР_4 від 03.04.2023 на платіжну картку НОМЕР_3 з призначенням платежу «видача кредитних коштів за договором №1182-5231 від 03.04.2023» на суму 10100 грн (а.с. 20).

Відповідно до листа АТ КБ «Приват Банк» від 11.04.2024 від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPayна підставі договору № 4010 від 02.12.2019 03.04.2023 було перераховано 10 100 грн. на картку НОМЕР_3 , ID платежу НОМЕР_4 (а.с. 21-24).

Суд зазначає, що саме вказаний номер картки було вказано відповідачкою у кредитному договорі підписаному останньою. Також факт отримання кредитних коштів було підтверджено нею і в судовому засіданні

Також не може бути підставою для відмови у позові те, що подані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» докази на підтвердження суми боргу не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Щодо доводів відповідачки про нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування слід зазначити наступне.

Судом у справі встановлено, що 03.04.2023 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1182-5231в електронній формі шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А9198.

Підписанням Договору відповідач підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», на веб-сайті http//:creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 11.3.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 цього договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.4. договору).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (п. 4.3 Договору).

Базовий період складає 18 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору (п. 4.4 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою) (п. 4.6 Договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 27.01.2024. Строк Договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника (п. 4.8 Договору).

Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.8. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця (п. 5.1 Договору).

Пільгова процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця. Якщо вказаний в цьому абзаці п.10.1 Договору розмір Пільгової процентної ставки дорівнює 0,01%, зазначене означає, що позичальнику протягом першого Базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням кредитом за пільговою процентною ставкою. Якщо при цьому позичальнику також надано право протягом певного періоду сплачувати проценти за користування кредитом за Промо-ставкою, зазначене означає, що проценти за користування кредитом за Пільговою процентною ставкою нараховуються позичальнику з наступного для після завершення періоду сплати процентів за Промо-ставкою. Якщо вказаний в цьому абзаці п.10.1 Договору розмір Пільгової процентної ставки дорівнює 2,5%, зазначене означає, що можливість сплати процентів за користуванням кредитом за пільговою процентною ставкою цим Договором не передбачена (не була надана позичальнику).

Знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Якщо вказаний в цьому абзаці п.10.1 Договору розмір Зниженої процентної ставки дорівнює 0,01%, зазначене означає, що розмір Зниженої процентної ставки дорівнює розміру Пільгової процентної ставки, тобто можливість сплати процентів за Пільговою процентною ставкою фактично надається впродовж усього строку кредитування (п. 10.1 Договору).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У кредитному договорі сторони обумовили, що розмір процентів за користування кредитом становить 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом; протягом базового періоду, що становить 18 календарних днів, може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або заниженою процентною ставкою у розмірі 2,5%; строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.

Як вбачається з інформації за укладеним договором (а.с. 18-19):

- у період з 03.04.2023 по 20.04.2023 (включно) відповідачці нараховувалась пільгова процентна ставка 2,5 %;

- у період з 21.04.2023 по 27.01.2024 (включно) відповідачці нараховувалась стандартна процентна ставка 3,0 %;

- з 28.01.2024 проценти не нараховувались.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, який неспростований відповідачкою, заборгованість за нарахованими процентами станом нарахована позивачем в межах дії кредитного договору до 27.01.2024.

Таким чином з відповідачки підлягає стягненню прострочена заборгованість за нарахованими процентами у заявленому позивачем розмірі.

При цьому суд вважає помилковими посилання відповідачки на ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів», яким встановлено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором, а також на рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, в якому зазначено, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

За будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату відсотків, які встановлені в договорі та які відповідачка при його підписанні добровільно погодилася сплатити. Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України. У даному випадку ТОВ «Укр кредит фінанси» нараховано відсотки за користування кредитом протягом 300 календарних днів, тобто у строки передбачені договором, що є звичайною платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством умовах.

Скаржником також помилково застосовано до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16).

Так у даній справі ВП ВС вказала:

114. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

115. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

116. Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

117. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

118. Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

119. Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

120. Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

121. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто у цій справі суд передбачив можливість зменшення розміру неустойки, штрафу і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

У даній справі, що переглядається позивачем стягуються проценти за користування кредитом які охоплені строком кредитування. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України позивачем не здійснювалося.

Відтак, заявлені позивачем вимоги щодо суми процентів у даній справі це є плата позичальника за правомірне користування кредитними коштами у межах загального строку кредитування, тобто процентами у розумінні ст.1048, ст.1054, ст.1056-1 ЦК України (п.4.10 договору).

У відповідності з ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз ст. 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про поважність причин неявки в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб докази, на які посилається відповідач, мали істотне значення для правильного вирішення справи. Лише наявність одночасної сукупності цих двох умов може потягти за собою скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання відповідачем не надано, неотримання позову не свідчить про поважність причин неявки до суду, оскільки справа розглядалася з викликом сторін.

Про час та місце слухання справи відповідач була належним чином повідомлена, копія заочного рішення була нею отримана в установлений законом строк в електронному кабінеті, посилання на докази, які б мали суттєве значення для справи, з боку відповідача не надійшло, а посилання на те, що позивачем не правильно нараховані проценти за користування кредитом, носить суто декларативний характер.

До доводів відповідачки щодо ненадходження до її електронного кабінету в ЄСІТС позовної заяви з додатками суд ставиться критично з огляду на скрін-шот з програми КП «Д3»з якого вбачається, що позовна заява з додатками була прикріплена в систему 24.06.2024 року о 09.30 год. Саме з цих підстав суд не може визнати поважною причини неявки в судове засідання 12.08.2024 року, як про те вказувала відповідачка

Таким чином, враховуючи викладене, суд не вбачає законних підстав для скасування заочного рішення, відповідно, у задоволенні заяви про скасування заочного рішення слід відмовити.

Керуючись ст. 228 ЦПК України в редакції від 12.02.2015, ст.ст. 284, 287 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2024 року у цивільній справі №694/1536/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м.Київ, 01133, тел.. 0800200221, електронна адреса esud@creditkasa.ua), представник позивача Горшкодер Валентин Олегович, адреса для листування: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м.Київ, 01133, електронна адреса vgorshkoder@creditkasa.com.ua) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.І. Сакун