Вирок № 123018877, 15.11.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1098/24

Провадження № 1-кп/302/150/24

93

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2024 рокуселище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в селищі Міжгір`я кримінальне провадження, відомості про яке внесені 15 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071110000140 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Міжгір`я, Міжгірського району Закарпатської області, мешканцю буд. АДРЕСА_1 , одруженого, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера по віку, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2024 року о 15.07 години, ОСОБА_4 , знаходячись біля входу до магазину «Рукавичка», що по АДРЕСА_2 , з метою викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю володільця, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, в умовах воєнного стану викрав поясну сумку «бананку», яку перед цим залишив на мурі біля сходинок, що ведуть в приміщення зазначеного магазину, малолітній ОСОБА_6 та ринкова вартість якої, згідно висновку експерта №СЕ-19-107-24/7853-ТВ від 23.07.2024 становить 104 гривні 00 копійок в якій знаходились матеріальні цінності, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» ринкова вартість якого, відповідно до висновку експерта №СЕ-19-107-24/7855-ТВ від 23.07.2024, становить 5000 гривень 00 копійок; сім-картка оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» ринкова вартість якої, згідно довідки ПрАТ «Київстар», становить 150 гривень 00 копійок; зарядний пристрій марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ білого кольору ринкова вартість якого, згідно висновку експерта №СЕ-19-107-24/7855-ТВ від 23.07.2024, становить 485 гривень 00 копійок. Після викрадення чужого майна, маючи можливість ним вільно розпоряджатись, взяв поясну сумку з речами та попрямував в напрямку свого місця проживання не повідомивши будь-кого із сторонніх осіб, аж до проведення обшуку житла та іншого володіння, за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого предмети посягання у кримінальному провадженні були виявлені та вилучені. Такими діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 5739 гривень 00 копійок.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в учиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав. Після роз`яснення про право не говорити нічого з приводу обвинувачення й відповідати на питання висловив добровільне бажання надавати показання й відповідати на поставлені питання. Пояснив суду, що дійсно 12 липня 2024 року біля 15 год. він вийшов із магазину «Рукавичка» і побачив на мурі біля сходів, які ведуть до входу в заклад, поясну сумку «бананку». Оскільки нікого поряд не було - ОСОБА_4 взяв сумку в руки й відкрив щоб побачити її вміст. Обвинувачений побачив, що в сумці є мобільний телефон, після чого оглянувся кругом чи нема поряд власника. Нікого, хто міг бути власником сумки, поряд не було, а тому ОСОБА_4 попрямував з сумкою до свого автомобіля, який був припаркований поряд та дочікував у ньому дружину. За декілька хвилини прийшла дружина й вони поїхали додому. Приїхавши додому вони разом з дружиною спробували розблокувати логічний захист екрана телефону, проте їм це не вдалось. В подальшому вони спробували замінити сім-картку оператора мобільного зв`язку, припускаючи, що в такий спосіб можна буде розблокувати логічний захист пристрою і знайти його власника. Заміна сім-картки не дала можливості розблокувати мобільний телефон і ОСОБА_4 з дружиною вирішили, що власник пристрою сам їх знайде й вони повернуть засіб зв`язку за винагороду. Впродовж усього часу, з моменту заволодіння ОСОБА_4 мобільним телефоном й до його вилучення працівниками поліції телефон був заряджений. ОСОБА_4 добровільно видав мобільний телефон працівникам поліції, які прибули для проведення обшуку, ніяких активних дій для відшукування й отримання телефону, сумки та зарядного пристрою поліцейські не вживали. ОСОБА_4 своїми показаннями підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, водночас не погодився з правовою кваліфікацією його дій. Так ОСОБА_4 стверджував, що він не викрадав сумку «бананку» з мобільним телефоном і зарядним пристроєм, а знайшов їх і, на його думку, мав право на отримання винагороди від власника за повернення знайденого.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд виправдати ОСОБА_4 , посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Стверджував, що діяння ОСОБА_4 є знахідкою, а не крадіжкою та про недоведеність корисливого мотиву в діях ОСОБА_4 . Просив урахувати правові висновки, викладені постанові Верховного Суду від 25.01.2020 в справі № 234/1145/19.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого та розцінює їх як спробу уникнути кримінальної відповідальності, виходячи з наступного.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 12 липня 2024 року її неповнолітній син ОСОБА_6 катався з друзями на велосипеді. Близько 15 години, будучи біля входу до магазину «Рукавичка» він присів на бетоні та зняв із себе, поклавши поряд, сумку «бананку» в якій був належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» та зарядний пристрій. Через якийсь час ОСОБА_6 поїхав з друзями купатися в річці на околиці селища Міжгір`я, забувши сумку на мурі біля магазину. Приїхавши до річки ОСОБА_6 помітив відсутність сумочки й телефону та повернувся за ними до магазину, проте їх там уже не було. Неповнолітній зразу повідомив про це ОСОБА_7 , яка звернулась до адміністрації магазину «Рукавичка» з проханням оглянути відео з камер спостереження. На відеозаписах з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка» вони побачили, що невідомий їм чоловік, в якому потерпіла впізнала присутнього в залі судових засідань обвинуваченого ОСОБА_4 , вийшовши з магазину, присів на мурі біля сумочки «бананки», яка належала ОСОБА_6 . Після цього зазначений чоловік взяв сумочку в руки, відкрив сумочку, побачивши її вміст оглянувся кругом, та в подальшому закрив сумку й пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_7 намагалась додзвонитись на номер телефону ОСОБА_6 , проте безуспішно, тому що пристрій був вимкнений. Не маючи можливостей повернути мобільний телефон неповнолітнього сина ОСОБА_6 - потерпіла ОСОБА_7 звернулась до правоохоронних органів. Потерпіла ОСОБА_7 підтвердила, що вилучені в обвинуваченого ОСОБА_4 працівниками поліції речі - сумка «бананка», мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» та зарядний пристрій належали її неповнолітньому сину ОСОБА_6 . Потерпіла заявила, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, просила, у випадку визнання останнього винним, суворого його не карати.

Неповнолітній свідок ОСОБА_6 , в присутності законного представника - матері ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні з дотриманням правил ст. 354 КПК України, надав показання, що 12 липня 2024 року він залишив сумочку «бананку», в якій був мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» та зарядний пристрій на мурі біля магазину «Рукавичка» та повернувшись через деякий час не знайшов їх там. ОСОБА_6 одразу повідомив про це свою матір ОСОБА_7 , яка спробувала зателефонувати на його телефон, проте їй не вдалось додзвонитись, тому що він був вимкнений.

Свідок ОСОБА_8 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , після роз`яснення права не давати показань щодо ОСОБА_4 , який є її чоловіком, висловила бажання надавати показання. Допитана в судовому засіданні, під присягою, попереджена про кримінальну відповідальністю за дачу завідомо неправдивих показань, надала показання, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 Пояснила, що 12 липня 2024 року біля 15 год. вона разом з чоловіком була в центрі с-ща Міжгір`я, куди приїхали своїм автомобілем. ОСОБА_9 пішла за покупками, в той час як обвинувачений дочікував її в транспортному засобі. Коли свідок повернулась до автомобіля - ОСОБА_4 показав їй, що знайшов сумку, в якій є мобільний телефон, після чого вони поїхали додому. Вдома спробували розблокувати телефон і замінити в ньому сім-карту. Оскільки телефон розблокувати не вдалось - вирішили тримати його зарядженим і повернути власнику за винагороду, у випадку, якщо такий знайдеться. Показала, що телефон вони видали поліцейським добровільно й фактично обшук за їх місцем проживання не проводився. Стверджувала, що її чоловік не викрадав сумку з мобільним телефоном, сім-картою та зарядним пристроєм, а знайшов їх і був готовий повернути за винагороду власнику, у випадку його звернення.

Свідок ОСОБА_10 , надала в судовому засіданні показання, що працює в магазині «Рукавичка». 12 липня 2024 року до неї звернулась ОСОБА_7 з проханням подивитись відеозаписи з камер відеоспостереження для того, щоб побачити хто заволодів телефоном її сина ОСОБА_6 , залишеним на мурі біля входу в магазин. Вони переглянули записи з камер відеоспостережень, на яких побачили, як невідомий чоловік, в якому свідок впізнала присутнього в залі судових засідань обвинуваченого ОСОБА_4 забирає з муру сумочку «бананку» та, подивившись її вміст, йде з нею в невідомому напрямку.

При цьому, в ході судового розгляду даного кримінального провадження судом були досліджені у повному обсязі докази сторони обвинувачення та сторони захисту за пред`явленим ОСОБА_4 обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Та незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вина ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами, зокрема:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №12024071110000140 від 15.07.2024 року за правовою кваліфікацією ч.4 ст.185 КК України з викладенням обставин про вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_7 від 15.07.2024 року,

- рапортом оперуповноваженого СКП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 від 15.07.2024 року, з якого вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що до вчинення крадіжки причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-протоколом обшуку від 18.07.2024 року, з якого вбачається, що в ході проведення обшуку ОСОБА_4 добровільно видав вказані в ухвалі суді предмети, а саме: барсетку жовтого кольору, мобільний телефон марки «Redmi Note» моделі 125 чорного кольору з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфсел» НОМЕР_1 ;

- доданими відеоматеріалами на оптичному диску про проведення обшуку житла та іншого володіння особи за адресою АДРЕСА_1 проведений 18.07.2025 року;

- протоколом огляду предметів від 15.07.2024 року та доданим до нього відеоматеріалами на оптичному диску, з яких вбачається, як о 15-07 голині невідома особа. Похилого віку, одягнена в кепку білого кольору, картату сорочку синьо-рожевого кольору, бриджі бежевого кольору та білі черевики, не привертаючи уваги, сідає поблище бананки і переконавшись, що ніхто його не бачить бере в руки і оглянувшись покидає територію магазину разом з бананкою;

- протоколом огляду предметів від 19.07.2024 року та доданими відеоматеріалами на оптичному диску на якому міститься відоезапис з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка»;

- протоколом огляду предметів від 26.07.2024 року, з якого вбачається, фотознімки журналу відвідувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області в період часу з 12.07.2024 по 18.07.2024, в ході огляду яких встановлено, що ніхто з громадян до ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, в період часу з 12.07.2024 по 18.07.2024 3 повідомленням про знахідку, а саме: поясну сумку «бананку» жовтого кольору, в якій знаходились матеріальні цінності: мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi Note» моделі «125» з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» та зарядний пристрій марки «Хіаоті Мі» MDY-11-EZ білого кольору - не звертався;

- висновком експерта №СЕ-19/107-24/7853-ТВ від 23.07.2024, з якого вбачається, що ринкова вартість наданої на дослідження сумки поясної «бананки» бувшої у використанні, з врахуванням ознак зносу станом цін на 15.07.2024 року становить 104,00 гривень;

- висновком експерта №СЕ-19/107-24/7855-ТВ від 23.07.2024, з якого вбачається, що ринкова вартість наданої на дослідження мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi@ Note 12S (8/256 Гб), бувшого у використанні, з урахуванням ознак зносу, станом цін на 15.07.2024 становить 5000,00 гривень;

- висновком експерта №СЕ-19/107-24/7854-ТВ від 23.07.2024, з якого вбачається, що ринкова вартість наданого на дослідження зарядного пристрою марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ, бувшого у використанні, з урахуванням ознак зносу, станом цін на 15.07.2024 становить 485,00 гривень;

- протоколом огляду предметів від 24.07.2024 року, з якого вбачається, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12 Ѕ» чорного кольору ІМЕЙ: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_1 . Даний огляд проводиться за участю власниця телефону ОСОБА_7 . На момент огляду на телефоні зазначено 44 відсотки заряду акумулятора. Для розблокування телефону потрібно ввести PUK-код сім-карти, який є невідомий, тому під час огляду сім-карту телефону було вийнято, після чого телефон вдалось розблокувати після введення ключа, який надала власниця телефону ОСОБА_7 ;

- протоколом огляду предметів від 24.07.2024 року, з якого вбачається, п`ять знімків екрана з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7 марки «iPhone 11 pro», на яких зображено дзвінки з її телефону на мобільний телефон її сина ОСОБА_6 марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «125» з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_1 , який записаний в її контактах як «ОСОБА_12». Оглядом встановлено, що потерпіла здійснила сім викликів на мобільний телефон сина 12.07.2024, а саме о 15:41 годин, 15:42 годин, 15:43 годин, 16:01 годин, 16:02 годин, 16:05 годин, та о 16:08 годин.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст.ст.84-88 КПК України, суд вважає, що зібрані у кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні вищевикладені докази являються допустимими, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та підстав їм не довіряти, не має, як не має й підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на менш тяжкий склад злочину.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в статті 129 Конституції України.

Оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що стороною обвинувачення надано вичерпні пояснення та докази щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Натомість, стороною захисту та самим обвинуваченим, жодним чином не спростовано доказів прокурора в протилежному, такі доводи захисту, що досудове розслідування проведено неналежним чином.

Під час судового розгляду обвинуваченим, потерпілою, свідками були надані показання безпосередньо у судовому засіданні, які оцінені та перевірені судом як кожний окремо, так і в сукупності з іншими доказами у даному кримінальному провадженні.

Надаючи оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 щодо того, що діяння ОСОБА_4 не є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, натомість є знахідкою, що повинно мати наслідки, встановлені Цивільнім кодексом України, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду 18 липня 2019 року в справі № 761/31918/14-к (провадження № 51-795км19), відповідно до яких заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Суд констатує, що під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні встановлено, що поясна сумка «бананка», в якій перебували мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» та зарядний пристрій марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ, не вийшли з володіння неповнолітнього ОСОБА_6 позаяк не були загублені, натомість забуті неповнолітнім ОСОБА_6 на мурі біля сходинок магазину «Рукавичка» за короткий період час перед тим, як ними заволодів обвинувачений ОСОБА_4 , який не мав підстав уважати майно остаточно втраченим і мав можливість виявити законного власника майна проте не вживав до цього жодних заходів.

Надаючи оцінку доводам захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про недоведеність наявності в діях обвинуваченого корисливого мотиву з посиланням на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2020 в справі № 234/1145/19, суд зауважує про таке. Як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 заволодівши сумочкою та побачивши серед її вмісту мобільний телефон і зарядний пристрій розумів, що вказані предмети мають певну цінність, яка може мати грошовий вираз. За відсутності будь-яких дій, які б свідчили про намагання особи встановити особу власника чи повернути зазначене майно - натомість заволодіння вказаним майном, яке має матеріальну цінність свідчить про наявність у особи корисливого мотиву. Суд зауважує про відмінність обставин цього кримінального провадження з обставинами справи № 234/1145/19, у зв`язку з чим правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2020 в справі № 234/1145/19 не є релевантними до цієї справи.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 травня 2024 року №271/2024 продовжено до 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб та крайній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року № 740/2024.

Статтею 8 КПК України, яка кореспондується зі ст. 8 Конституції України, встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Принцип презумпції невинуватості закріплено в ст. 17 КПК України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до судової практии ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відтак дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, допитавши обвинуваченого, потерпілу та свідків, керуючись ст.129 Конституції України, ст. 17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведена поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення,яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, пенсіонер, є особою похилого віку, на обліку психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає - активне сприяння в розкритті злочину, яке виразилось в добровільній допомозі слідству шляхом видачі речових доказів та добровільне надання показань і в сприянні та невчиненні перешкод для з`ясування обставин, які підлягають встановленню в кримінальному провадженні. При цьому суд уважає, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в учиненні кримінального правопорушення не є обставиною, яка виключає активне сприяння, позаяк останнє виражається саме в сприянні встановлення фактичних обставин правопорушення, а не його правової кваліфікації.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

З досудової доповіді Хустського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області від 25.09.2024 щодо ОСОБА_4 вбачається, що ризик вчинення повторно кримінального правопорушення оцінюється як середній, рівень небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації уважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства можливе у випадку визнання ним вини, якщо суд дійде висновку, про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор ОСОБА_3 висловив думку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 у виді позбавлення волі строк на п`ять років із звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням, з установленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпіла ОСОБА_7 повідомила суд, що не має претензій до ОСОБА_4 та просила суворого його не карати.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид і міру покарання у межах, установлених у санкції частини 4 статті 185 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винуватого, фактичні обставини справи, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставини, які обтяжують покарання, з врахуванням загальних засад призначення покарання, регламентованих ст. 65 КК України, з врахуванням думки прокурора та потерпілої, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства й вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

Підстав для застосування положень статі 69 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_7 не заявлено.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення судово-товарознавчих експертиз в сумі 5 679,60 гривень.

Долю речових доказів, а саме: речових доказів які зберігаються в матеріалах кримінального провадження: фотознімки журналу відвідувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області в період часу з 12.07.2024 по 18.07.2024; п`ять знімків екрану з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування білого кольору, без надписів з серійним номером НОМЕР_4 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування ALERUS CD-R 700 MB, з серійним номером 202308000015827 та речових доказів, які зберігаються в потерпілої ОСОБА_7 : сумка поясна «бананка» жовтого кольору, в якій наявний сіліконовий чохол чорного кольору; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12 S» 8/256 Gb чорного кольору IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_5 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_1 , зарядний пристрій марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ білого кольору, вирішити в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробовування з установленням іспитового строку тривалістю один рік, зобов`язавши засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення судової товарознавчої експертизи за № СЕ-19/107-24/7853-ТВ від 23.07.2024 в сумі 1 893,20 грн, за №СЕ-19/107-24/7854-ТВ від 23.07.2024 в сумі 1 893,20 грн, №СЕ-19/107-24/7855-ТВ від 23.07.2024 в сумі 1 893,20 грн, які в загальній сумі становлять 5679 (п`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок (одержувач: ГУК у Закарпатській області, 24060300, код ЄДРПОУ 3797895, р/рахунок: НОМЕР_6 за товарознавчу експертизу).

Речові докази:

- які зберігаються в матеріалах кримінального провадження: фотознімки журналу відвідувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області в період часу з 12.07.2024 по 18.07.2024; п`ять знімків екрану з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування білого кольору, без надписів з серійним номером МАР626ВЕ1313013403 3; оптичний диск для лазерних систем зчитування ALERUS CD-R 700 MB, з серійним номером 202308000015827 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- які зберігаються в потерпілої ОСОБА_7 : сумка поясна «бананка» жовтого кольору, в якій наявний сіліконовий чохол чорного кольору; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12 S» 8/256 Gb чорного кольору IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_5 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_1 , зарядний пристрій марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ білого кольору - залишити потерпілій ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1