Рішення № 123016161, 04.11.2024, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/708/24

провадження № 2/136/138/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Вознюк М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ), через свого представника, звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

24.01.2017 приблизно о 14 год. 40 хв. в м. Жмеринка по вул. Короленка сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗИЛ» державний номерний знак « НОМЕР_1 » допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 (далі потерпіла). Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Відповідно до вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.10.2018 у справі №130/720/17 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відтак, представник потерпілої особи 20.07.2017 звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі 115200,00 грн. З метою досудового врегулювання спору, відповідачеві було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 115200,00 грн. та суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2024 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного висновку з огляду про таке.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.10.2018 ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки (а.с. 6-9), з огляду на наступне.

24.01.2017 о 14 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись вулицею Короленка у м. Жмеринка Вінницької області, неподалік домогосподарства №24/2, в напрямку будівлі місцевого суду, під час початку руху та подальшої зміни напрямку руху праворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не обрав безпечного бокового інтервалу з пішоходом ОСОБА_2 , яка рухалась в зустрічному напрямку праворуч від автомобіля по краю проїзної частини дороги, внаслідок чого допустив наїзд на вказаного пішохода. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №16 від 28.02.2017, ОСОБА_2 внаслідок наїзду отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, розповсюджених крововиливів у м`які тканини голови, розтрощення кісток лицевого та мозкового черепу, забиття та часткового видалення речовини мозку, закритого перелому лівого ліктьового суглобу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та перебувають у причинному зв`язку зі смертю останньої. Згідно висновку автотехнічної експертизи №166а від 15.03.2017 року, в ситуації яка склалася, в діях водія автомобіля «ЗиЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1, п.13.3 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_1 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.13.3 - «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху». Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 13.3 ПДР України знаходяться у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_2 . Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, і які не оспорює відповідач, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

В силу вимог ст. 82 ЦПК України вина відповідача у вчинені ДТП, яке відбулось 24.01.2017 о 14:40 год. по АДРЕСА_1 , неподалік домогосподарства №24/2, в напрямку будівлі місцевого суду, є встановленою та не підлягає доведенню. В результаті зазначеної ДТП пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди, що підтверджується свідоцтвом про смерть останньої (а.с. 12). На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень п. 41.1 а) ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону.

Суд встановив, що 20.07.2017 представник потерпілої особи звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди (а.с. 10).

Згідно платіжного доручення №1478474 від 07.05.2020 (а.с 18) позивачем здійснено виплату страхового відшкодування представник потерпілої ОСОБА_3 в розмірі 115 200,00 грн відповідно до Наказу МТСБУ №5177 від 06.05.2020 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4 (син, 2012 р.н.), ОСОБА_5 (дочка, 2014 р.н.). Крім того, позивач надає довідку №1 від 27.04.2020 (а.с. 18 на звороті) про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих. Також, позивач наводить розрахунок розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника (а.с. 17) з якого слідує, що розмір шкоди розподілено однаково між дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тобто по 57600,00 грн кожному, що складає 115200,00 грн. Відшкодування шкоди отримує представник потерпілої особи ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 ).

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Суд встановив, що 16.01.2024 позивачем було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було.

Отже, оскільки позивачем відповідно доЗакону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснило відшкодування шкоди ОСОБА_3 за відповідача як водія транспортного засобу, який скоїв ДТП, при цьому він не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і станом на час розгляду справи, відповідачем відшкодування шкоди не відбулося, будь-яких заперечень з приводу суми страхового відшкодування та її виплати відповідачем також не надано, а тому суд з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування шкоди в порядку регресу, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено, тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: бульв. Русанівський, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ - 21647131) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р: IBAN: НОМЕР_4 в Укрексімбанку м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 115 200 (сто п`ятнадцять тисяч двісті) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Д. Іванець