Рішення № 123015285, 24.04.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26746/21 2/760/4074/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 листопада 2011 року ОСОБА_4 підписана заява без номера, за умовами якої він мав намір отримати банківські послуги. При підписанні анкети-заяви останній підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг, що укладений між сторонами. Позивач зазначає, що за бажанням ОСОБА_4 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 2 000 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак позичальник не виконав зобов`язання за договором про надання банківських послуг.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_4 , помер.

Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

24 листопада 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія кредитора до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори та 02 грудня 2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Враховуючи викладене, вважає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

08 червня 2021 року до спадкоємців було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на день смерті ОСОБА_4 виникла кредитна заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 листопада 2011 року на загальну суму 271 909,54 грн, з яких: 2 016,87 грн - заборгованість за тілом кредиту в тому числі 2 016,87 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 796,14 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 266 096,53 грн - нарахована пеня.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідачів вказану заборгованість.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

25 липня 2022 року до суду надійшли належним чином завірені копії матеріалів витребуваної спадкової справи.

10 серпня 2022 року до суду надійшов відзив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому вони заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що вони постійно не проживали з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки через напружені стосунки з 18 липня 2017 року проживали окремо та не вели з померлим спільного господарства.

Крім того, позивач не входить до кола спадкоємців, правовідносини яких регламентує стаття 1268 ЦК України, тому посилання на її зміст є некоректним. Правовідносини між банком та померлим регламентуються, на думку сторони позивача, статтями 207, 526, 527, 530, 634, 638, 639, 1054, 1066, 1069, однак вказані статті не поширюють свою дію на спадкоємців, а за визначенням регламентують відносини між банківською установою та позичальником, який є живим. Натомість, правовідносини між банком та спадкоємцями регламентуються виключно приписами статей 1281-1282 ЦК України.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у вищевказаний строк позбавляється права вимоги.

Так, позивачу стало відомо про смерть позичальника ще 23 березня 2020 року з ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 23 березня 2020 року у справі № 760/34497/19 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, однак з позовом до спадкоємців, які на його думку прийняли спадщину, звернувся лише 07 вересня 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого чинним законодавством, що є окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності на день смерті у боржника спадкового майна, яке в подальшому прийнято відповідачами у спадщину, що унеможливлює стягнення заборгованості з останніх, оскільки задоволення вимог кредитора має відбуватись у межах вартості отриманого у спадщину майна.

Також, до позову долучені Умови та Правила, затверджені наказом від 06 березня 2010 року, що не містять підпису ОСОБА_4 про ознайомлення з ними, тому їх не можна вважати належним доказом укладення між сторонами кредитного договору. Банком не доведено факт отримання ОСОБА_4 кредитних коштів, їх кількість та умови кредитування.

Враховуючи вищевикладене підстави для задоволення позову відсутні, тому просили відмовити в задоволенні позову.

02 вересня 2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій представник зазначила, що місце реєстрації особи за однією адресою із спадкодавцем дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття. У матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачі подавали заяви нотаріусу про відмову від спадщини.

Крім того, документ стосовно смерті позичальника був доданий у систему банку 13 липня 2020 року та на виконання вимог закону 24 листопада 2020 року банком була направлена претензія кредитора до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори, тобто вимога до спадкоємців була пред`явлена через нотаріуса, тому позивачем строк пред`явлення кредиторських вимог не пропущений.

Що стосується вартості спадкового майна, то з урахуванням предмету спору, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна, таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Щодо ознайомлення позичальником з умовами кредитування, то позичальником було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписавши яку, він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг. Долучені до позову документи підтверджують чинність редакції Умов та Правил надання банківських послуг.

Також, до позову долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з яких чітко вбачається, що позичальнику встановлено поточну процентну ставку в розмірі 3% (36% річних), вказано розміри комісій та штрафів. Отже, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Окрім того, банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що позичальнику було встановлено кредитний ліміт та він користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за договором.

Враховуючи вищевикладене, просила позов задовольнити в повному обсязі.

22 грудня 2022 року до суду надійшли заперечення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на відзив, в яких зазначили, що позивачем належним чином не спростовано доводи відповідачів, наведені у відзиві.

09 січня 2023 року позивачем подано до суду пояснення на заперечення, в яких викладені обставини аналогічні тим, що наведені у відповіді на відзив.

23 січня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17 травня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , а також, що спадкодавцю на правІ власності належало рухоме та нерухоме майно. Не надано доказів вартості зазначеного майна, яке належить кожному із спадкоємців, а тому у відповідачів відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора.

Крім того, позивачем не надано доказів, що відповідачі на час відкриття спадщини постійно проживали із спадкодавцем ОСОБА_4 , а державна реєстрація відповідачів за тією ж адресою, що і спадкодавця, сама по собі не є беззаперечним доказом їх постійного спільного проживання.

Зазначив, що він тривалий час проживає разом з сім`єю за іншою адресою та більше 10 років не проживав разом із спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

08 червня 2023 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому зазначила, що місце реєстрації особи за однією адресою із спадкодавцем дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття. У матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачі подавали заяви нотаріусу про відмову від спадщини.

Крім того, документ стосовно смерті позичальника був доданий у систему банку 13 липня 2020 року та на виконання вимог закону 24 листопада 2020 року банком була направлена претензія кредитора до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори, тобто вимога до спадкоємців була пред`явлена через нотаріуса, тому позивачем строк пред`явлення кредиторських вимог не пропущений.

Враховуючи вищевикладене, просила позов задовольнити в повному обсязі.

31 липня 2023 року ухвалою суду задоволено частково клопотання сторони позивача про витребування доказів від 19 серпня 2022 року.

Судом отримано витребувану інформацію.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, однак матеріали справи містять їхні заяви про розгляд справи у їх відсутність.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Суд установив, що 07 листопада 2011 року ОСОБА_4 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, тому підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_4 згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

У даній анкеті-заяві вказано, що ОСОБА_4 було оформлено платіжну картку кредитка «Універсальна» та зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна»/Gold в розмірі 1 500 грн.

Як вбачається з анкети-заяви, підписаної ОСОБА_4 , він погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, зобов`язався їх виконувати та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Крім того, до зазначеної Анкети-заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Також, позивачем надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_4 , з якої вбачається, що 07 листопада 2011 року було встановлено кредитний ліміт 300 грн, який в подальшому змінювався.

Крім того, наявна виписка з рахунку за договором б/н за період з 07 листопада 2011 року по 28 серпня 2021 року, клієнт ОСОБА_4 , баланс на кінець періоду становить від`ємну суму -271 909,54 грн.

Відповідно до розрахунку наданого банком, заборгованість за вищевказаним кредитним договором становить 271 909,54 грн і складається з:

- заборгованості за тілом кредиту - 2 016,87 грн, в т. ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2 016,87 грн;

- заборгованості за простроченими відсотками - 3 796,14 грн;

- нарахованої пені - 266 096,53 грн.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00028694310 від 27 листопада 2020 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з викладеним, 05 травня 2020 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/34497/19 закрито провадження за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

У подальшому, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори з претензією кредитора за вих. № SAMDN50000052652993 від 12 листопада 2020 року за кредитним договором № б/н від 07 листопада 2011 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 , в порядку статті 1281 ЦК України про включення кредиторської вимоги по заборгованості у розмірі 271 909,54 грн до спадкової маси після смерті останнього, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ. Крім того, у вказаній претензії позивач просив повідомити: чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини, повідомити про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, повідомити про видані свідоцтва про право на спадщину, та про осіб, які такі свідоцтва отримали.

Листом від 27 листопада 2020 року Дев`ята київська державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ «Приватбанк», що спадкова справа за № 789/2020, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була заведена на підставі вимоги кредитора - АТ КБ «Приватбанк».

08 червня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено листи-претензії від 19 травня 2021 відповідачам: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з вимогою сплати заборгованості в розмірі 271 909,54 грн за кредитним договором від 07 листопада 2011 року на підставі статей 1281, 1282 ЦК України та попередженням, що у випадку відмови указана сума буде стягнута з них в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом установлено, що 07 листопада 2011 року ОСОБА_4 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір про надання банківських послуг, який за своєю юридичною природою є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання клієнта до запропонованого договору в цілому.

Станом на день смерті ОСОБА_4 , відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором від 07 листопада 2011 року, становила 271 909,54 грн.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, які допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників у зобов`язанні.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Судом установлено, що згідно з листом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори від 27 листопада 2020 року, ніхто із спадкоємців після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора.

Позивач звертаючись до суду, зазначив, що відповідачі прийняли спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки є спадкоємцями, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів з однаковою адресою реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з тим, суд вважає вищевикладені доводи позивача необґрунтованими, з огляду на те, що реєстрація місця проживання відповідачів за адресою місця проживання позичальника не є безумовним підтвердженням того, що вони є його спадкоємцями, постійно проживали за місцем реєстрації на момент відкриття спадщини та фактично прийняли спадщину після його смерті.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 572/1497/22 (провадження № 61-12653св22).

При цьому, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були надані суду Акти про проживання від 21 липня 2022 року та довідки Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 26 липня 2022 року про те, що вони, будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , з 18 липня 2017 року фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 18 липня 2017 року.

Відповідачем ОСОБА_1 було надано договір оренди житлового приміщення від 29 жовтня 2005 року, відповідно до якого ним орендується квартира за адресою: АДРЕСА_3 . За умовами договору, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про розірвання договору договір вважається пролонгованим на той же самий строк на тих же самих умовах.

Доказів того, що вказаний договір оренди було розірвано матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позивачем не надано доказів на спростування доводів відповідачів, зокрема, що вони постійно проживали за місцем реєстрації на момент відкриття спадщини та фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Крім того, суд звертає увагу, що положення частини третьої статті 1268 ЦК України про прийняття спадщини за відсутності заяв, поданих у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, про відмову від спадщини, підлягають застосуванню лише в тому разі, якщо разом із спадкодавцем постійно проживала не будь-яка особа, а саме спадкоємець.

Разом із тим, доказів того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями до майна померлого ОСОБА_4 або за заповітом, або за законом будь-якої черги, АТ КБ «ПриватБанк» не надано.

Враховуючи наведене, твердження позивача про те, що сама реєстрація спадкоємців за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцями спадщини, і оскільки в строк з 18 квітня 2019 року по 18 жовтня 2019 року відповідачі не подали заяву про відмову від прийняття спадщини, то вважаються такими, що фактично прийняли спадщину, є помилковими та відхиляються судом.

Доводи позивача про те, що до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна, є необгрунтованими, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Так, на виконання свого процесуального обов`язку доведення відсутності спадкового майна відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 була надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо належного їм майна, відповідно до якої у них відсутнє будь-яке майно, яке б було набуто ними у порядку спадкування.

Крім того, в матеріалах спадкової справи № 789/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відсутня інформація щодо наявності будь-якого майна, яке могло бути успадковане після його смерті.

Також, згідно з відповіддю № 463743 від 27 лютого 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої на запит суду, відсутня інформація щодо наявності будь-якого майна у померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_4 спадкового майна, за рахунок якого спадкоємці мають задовольнити вимоги кредитора, обсяг такого майна судом також не встановлений.

Що стосується доводів відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо того, що позивачем не доведено факт отримання кредитних коштів, їх кількість та умови кредитування, то вони оцінюються судом критично, оскільки позивачем було надано виписку по рахунку ОСОБА_4 та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_4 , з яких вбачається, що 07 листопада 2011 року йому був встановлений кредитний ліміт в розмірі 300 грн, який у подальшому збільшувався, та яким він користувався і частково виконував грошові зобов`язання щодо повернення коштів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з пунктом 62 положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості ОСОБА_4 за тілом кредиту.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду по справі № 205/4176/18 від 11 листопада 2020 року.

Щодо посилань відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що долучені до позовної заяви Умови та Правила не були підписані ОСОБА_1 , а тому не можуть доводити укладення між сторонами кредитного договору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 , він погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, зобов`язався їх виконувати та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Проте, у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді нарахування відсотків, пені.

Отже надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Твердження відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що позивачем було пропущено шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки документ про смерть позичальника надійшов до банку 13 липня 2020 року, що підтверджується скріншотом з банківського комплексу Єдина клієнтська база та 24 листопада 2020 року банк звернувся до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори з претензією кредитора, тобто вимога про погашення заборгованості була пред`явлена через нотаріуса у встановлений чинним законодавством строк.

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, підстави заявленого позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі статей 509, 525, 526, 530, 536, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1268, 1281, 1282 ЦК України, та керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна