Ухвала суду № 123008548, 14.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

_____________________

Справа № 520/5814/13-ц

Провадження № 6/947/567/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого суддіСкриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», боржник ОСОБА_1 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

03.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист № 520/5814/13-ц, виданий 06.02.2014 Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № OD01АЕ00000051 від 01.10.2008 у розмірі 13092,43 долларів США, що еквівалентно 104647 гривень 79 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Заяву мотивує тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2013 позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № № OD01АЕ00000051 від 01.10.2008 у розмірі 13092,43 долларів США, що еквівалентно 104647 гривень 79 копійок.

У період з 20.02.2014 по 08.09.2014 на примусовому виконанні у Другому Київському відділі держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебував виконавчий лист № 520/5814/13-ц, виданий 06.02.2014 Київським районним судом м. Одеси про стягнення коштів з ОСОБА_1

08.09.2014 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, оригінал виконавчого листа був направлений до АТ КБ «ІІриватБанк», стягувачу надано роз`яснення про можливість повторного звернення виконавчого документа до примусового виконання, що підтверджується листом Другого Київського ВДВС у місті Одесі № 19376 від 20.07.2022. Проте, станом на 23 серпня 2024 Стягувач таким правом не скористався та не пред`явив виконавчий лист до виконання, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заявник посилається наст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження»(в редакції, що була чинна на момент проведення виконавчих дій), де зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом року, а також на висновок Верховного Суду від 16.01.2018 у справі 755/15479/14-ц.

З урахуванням цього заявник вважає, що виконавчий лист 520/5814/13-ц, виданий 06.02.2014 Київським райсудом на примусове виконання вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягувачем пропущено строки звернення до виконання виконавчого документа.

У судові засідання призначені на 14.10.2024, 30.10.2024 та 14.11.2024 заявник ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час і місце його проведення повідомлялась належним чином. 15.10.2024 надала суду заяву, відповідно до якої просить проводити засідання без її участі, проти винесення рішення без її участі не заперечує.

Представник стягувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 30.10.2024 надав суду заперечення, відповідно до яких стягувач виклав свої заперечення проти задоволення заявлених вимог, та просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Відповідно до наданих заперечень, стягувач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявником не надано жодних доказів наявності матеріальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме: доказів погашення заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк". Не надано доказів, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого документа. Твердження заявника щодо пропущення Банком строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не можуть бути підставою для визнання листа таким, що не підлягає виконанню. Натомість правові наслідки пред`явлення виконавчого листа до виконання поза межами встановленого строку виконання, в силу п.7 ч.І ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", для закриття виконавчого провадження чи повернення виконавчого документу. Стягувач також зауважує, що заявником доказів пред`явлення Банком спірного виконавчого документу до виконання не надано. Фактично підставою звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою є небажання останньої виконувати свої зобов`язання перед Банком, при цьому метою подачі даної заяви, на думку Банку, є скасування арешту на майно боржника, про який йдеться мова у листі ДВС від 2022 року.

Заявник ОСОБА_1 та представник стягувача АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» у судове засідання 14.11.2024 засідання не з`явились, повідомлені належним чином. Представник АТ КБ "ПРИВАТ БАНК"14.11.2024 надав суду заяву, віддповідно до якої просив розглядати справу без його участі, проти задоволення заяви заперечуєю та просить відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, на примусовому виконанні у Другому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебував виконавчий лист № 520/5814/13-ц, виданий 06.02.2014 Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошової суми 13092,43 долларів США, що еквівалентно 104647 гривень 79 копійок.

09.11.2012 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, сторони повідомлені про відкриття виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Під час проведення виконавчих дій з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа постановою державного виконавця від 09.11.2012 накладений арешт на все належне ОСОБА_1 , 1959 р.н., ІПН НОМЕР_1 , майно, встановлена заборона на його відчуження. Відомості внесені до відповідних ресурсів.

31.03.2013 стягувачу було запропоновано провести авансування проведення виконавчих дій, пов`язаних з отриманням інформації щодо реєстрації за боржником нерухомого майна та виготовленням технічної документації.

У зв`язку з відсутністю відповіді стягувача щодо авансування, 11.10.2013 державним виконавцем Відділу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону станом на 11.10.2013) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану, оригінал виконавчого листа направлений до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», стягувачу надано роз`яснення про можливість повторного звернення виконавчого документа до примусового виконання у встановлений чинним законодавством термін.

Крім того, на примусовому виконанні у Другому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконавчого листа №520/5814/13-ц виданого 06.02.2014 Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 , на користь ПАТ КБ «Приват Банк» грошової суми 104647,79 грн. (АСВП№ 42452108).

20.02.2014 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, сторони повідомленні про відкриття виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому документі. Під час проведення виконавчих дій боржником було сплачено 125,00 грн, з яких 68,18 грн, боргу на користь стягувана, 50,00 грн - витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій, 6,82 грн - виконавчого збору за примусове виконання рішення суду. Іншого майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення для сплати боргу, виявлено не було.

08.09.2014державним виконавцем Відділу па підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону станом на 11.10.2013) винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, оригінал виконавчого листа направлений до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», стягувачу надано роз`яснення про можливість повторного звернення виконавчого документа до примусового виконання у встановлений чинним законодавством термін.

Матеріали виконавчого провадження № 42452108 передані для подальшого зберігання до архіву, а в подальшому, на виконання наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботу з документами в органах державної виконавчої служби», Положень порядку з діловодства в органах державної виконавчої служби та з метою забезпечення належного обліку передачі до архіву завершених проваджень, знищені через закінчення трирічного терміну їх зберігання.

Чинним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна, викладений у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За даними Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що міститься в матеріалах справи, інформація про виконання перелічених рішень суду, їх скасування (визнання виконавчих листів № 2-5058/11 виданого 18.04.2012 та № 520/5814/13-ц виданого 06.02.2014 Київським районним судом м. Одеси, такими, що не підлягають виконанню) або зняття арешту з с майна ОСОБА_1 за рішенням суду до відділу виконавчої служби не надходила.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі ст.1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до положень ст. 129 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

-видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

-коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

-видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

-помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

-пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Матеріалами справи не підтверджується, що боржник (заявниця) виконала зобов`язання за кредитним договором; виконавчий лист був виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2013, яке не скасовано в апеляційному чи касаційному порядку; доказів дублювання виконавчого листа суду не надано, а також відсутні докази, підтверджуючи факт пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, а навпаки за даними Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та згідно з наданими стягувачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечень, відомо, що виконавчий лист у період з жовтня 2013 року по теперішній час до примусового виконання повторно не пред`являвся.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03.09.2013 задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з ОСОБА_1 стягнута заборгованість за кредитним договором у розмірі 13092,43 доларів США, що на день ухвалення рішення становить 104647,79 гривень.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2013 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03.09.2013 відхилено, рішення залишено без змін, рішення Київського районного суду міста Одеси від 03.09.2013 набрало законної сили. 06.02.2014 видано виконавчий лист № 520/5814/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, з викладених заявником обставин та наданих документів, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі №755/15479/14-ц зазначає: «Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV«Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Отже, навіть в разі виконання своїх зобов`язань боржником перед кредитором (позивачем, стягувачем), виконавче провадження повинно бути закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а не шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 260, 261, 431, 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № № 520/5814/13, виданого 06.02.2014 Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № OD01АЕ00000051 від 01.10.2008 у розмірі 104 647,79 гривень, таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено та підписано 14.11.2024.

Суддя Ю. А. Скриль