Ухвала суду № 123008407, 01.11.2024, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6807/24

Провадження № 1-кп/496/627/24

У Х В А Л А

повний текст

01 листопада 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

Судді ОСОБА_1 ,

заучастю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024162250000621 від 06.09.2024 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст.263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду розглядається вказане кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у зазначеному кримінальному провадженні, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Злочини у яких обвинувачується ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України, є тяжкими, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років та від 3 до 7 років, що свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 відомі анкетні данні свідків, тому перебуваючи на волі, він може здійснити вплив на них, з метою зміни показів. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов?язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні у разі обрання йому більш м?якого виду запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_4 проходить військову службу і не має постійного визначеного місця дислокації, не зможе своєчасно з`являтись в судові засідання, що може призвести до невиправданого затягування судового розгляду. Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов?язана з тим, що до органу досудового розслідування та/або суду не надходило звернення із письмовим зобов?язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов?язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, з підстав визначених у клопотанні, посилаючись на наявність достатньої кількості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні не заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений підтримав захисника.

Від потерпілої надійшла заява про слухання кримінального провадження за її відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи, клопотання прокурора, заслухавши захисника та обвинуваченого, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років та від 3 до 7 років.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Беручи до уваги позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміновані дії підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Доцільність продовження строку перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, визначає вірогідність переховування від суду і цей ризик не змінився. Крім того, сам характер злочинних дій, за які ОСОБА_4 обвинувачується, вказує на той факт, що він може вчиняти дії спрямовані на зміну свідками їх свідчень, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів, а також ризики, які на даний час не перестали існувати, враховуючи, що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання до 7 та 8 років позбавлення волі, відповідно, а також наявний суспільний інтерес, пов`язаний з характером злочину, вчиненого в період збройного конфлікту проти України, що на думку суду є важливим аргументом, слід вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від правосуддя, тому враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали вважаю клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню, без зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Суд при цьому констатує, що нові ризики не з`явились, та старі, які стали підставою для обрання та в подальшому для продовження тримання під вартою не змінились та не відпали.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, у відповідності, ч. 4 ст. 182 КПК України, враховуючи обставин кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, який є неоружним, на момент вчинення кримінального злочину проходив військову службу, суд вважає достатнім визначити розмір застави у сумі 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять гривень 00 коп.) гривень, що становить 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 23,177,178,184,376, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із утриманням на гауптвахті Південного територіального управлення військової служби правопорядку Збройних сил України, строком на 60 діб, а саме з 01 листопада 2024 року до 30 грудня 2024 року, включно.

Визначити суму застави у розмірі 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять гривень 00 коп.) гривень, що становить 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покласти обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться до суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26302945

Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) - 820172

Рахунок отримувача - UA418201720355249001000005435

Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 01.11.2024 у справі № 496/6807/24 (провадження № 1-кп/496/627/24), суддя ОСОБА_1 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та уповноваженій службовій особі - Південного територіального управлення військової служби правопорядку Збройних сил України.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 15:00 год 07 листопада 2024 року у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області, в залі судових засідань № 13.

Суддя ОСОБА_1