Рішення № 123002408, 13.11.2024, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5533/24

пр.№ 2/464/1743/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання - Шманько О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15520-02/2022 від 14.02.2022 в розмірі 31 860 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 14.02.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15520-02/2022, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» надає ОСОБА_1 фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. 08.12.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»укладено Договір факторингу №08122022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №08122022 від 08.12.2022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31 860 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 860 грн - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн - пеня. З моменту права вимоги до відповідача, а саме з 08.12.2022 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №15520-02/2022 у розмірі 31860 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задовольнити. Окрім цього до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з яким кредитний договір укладено з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору. Позивачем надано до суду всі наявні документи у кредитній справі, які передані ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в рамках укладеного договору факторингу №08122022. Однак, з метою надання вичерпної інформації у справі та у відповідності до умов договору факторингу, позивачем ініційовано запит до первісного кредитора щодо надання розрахунку заборгованості. Позивач отримав від первісного кредитора додаткові докази та які просить долучити до матеріалів справи, а саме: розрахунок заборгованості № 15520-02/2022 від 14.02.2022. Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості відсотки за кредитним договором нараховувалися відповідно до умов договору, а саме п.п. 1.3, а саме 1095.0% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3.00% (процентів) на добу. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави, тобто 300,00 грн. в день. 3 18.04.2022 відсотки за кредитним договором нараховуються відповідно до п.п. 2.3 договору, згідно з яким якщо відповідно до пункту 1.4. цього Договору, скориставшись промокодом, Клієнт прострочить виконання зобов`язання, або в разі пролонгації кредиту зі зниженою процентною ставкою, нараховані згідно умов договору проценти підлягають перерахуванню за процентною ставкою - 3,2 % на добу, тобто 320,00 грн. Відповідно до п.п. 4.3. договору у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев?яноста) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору. Позивачем до позовної заяви надано саме витяг договору факторингу та реєстр боржників за кредитним договором, оскільки реєстр боржників за кретини договором містить інформацію щодо заборгованості інших осіб, що є персональними даними та не підлягають розголошенню відповідно до законодавства. Водночас позивачем разом з позовною заявою надав суду належним чином завірені копії документів, що свідчать про належні правові підстави для перехову прав вимоги до відповідача. Обставини на які покликається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підставу для відмови у задоволенні позову є необґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій, викладених у постановах Верховного суду, а отже є таким, що не підлягають задоволенню та не повинні братись судом до уваги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності. Окрім цього до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги відповідно до договору факторингу №08122022 від 08.12.2022. Позивачем не підтверджено перерахування відповідачу коштів за кредитним договором, не надано належним доказів розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру) або виписки з банківського рахунку. Розрахунок заборгованості, надані позивачем в якості доказу виникнення такої заборгованості за кредитним договором, є суто внутрішнім документом фінансової установи, який не містить відомостей, що дозволили б суду пересвідчитись, чи передавались кошти позичальнику в кредит. Відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт отримання позивальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Наданий позивачем витяг з реєстру боржників, права вимоги за якими відступають та боржників за такими догорами, не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача, як боржника за вказаними кредитними договорами. Вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку не довело факту перерахування кредитних коштів за договором. Надані позивачем кредитний договір, договір відступлення права вимоги, реєстри боржників, акти приймання-передачі реєстрів боржників, розрахунки заборгованості, вважає неналежними доказами, оскільки такі доводять перехід прав від первісних кредиторів до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів. Належними доказами, які підтверджують передачу відповідачу грошових коштів, наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та розмір заборгованості є первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність». Як видно з матеріалів справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх. Окрім цього, сума заборгованості за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

14.02.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (договір про надання фінансового кредиту) №15520-02/2022, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» надає відповідачу фінансовий кредит в сумі 10 000 грн строком на 30 днів, тобто до 15.03.2022.

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1095,00% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3,00% (процентів) на добу.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 кредитного договору).

Як видно з додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №1552-02/2022 від 14.02.2022, ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 погодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до якого сума кредиту складає 10 000 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом за період з 14.02.2022 по 15.03.2022 складає 9000 грн.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 договору, та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти, передбачені в п.2.3 цього договору, продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За правилами частин 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На виконання ухвали суду від 14.10.2024, АТ Універсал банк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано картку № НОМЕР_2 , а також те, що 14.02.2022 о 16:15 год. на таку платіжну картку надходили грошові кошти у розмірі 10 000 грн.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» виконало взяті на себе зобов`язання та перерахувало на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 10 000 грн., що також підтверджується листом сервісу онлайн платежів iPay.ua від 01.10.2024 № 2919_241001113422.

08.12.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №08122022, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

08.12.2022 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «Інвеструм» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за вказаним вище договором факторингу.

Як видно з витягу з реєстру боржників до договору факторингу №08122022 від 08.12.2022, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 31 860 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 860 грн - сума заборгованості за відсотками.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За умовами статей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошового зобов`язань в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за укладеним кредитним договором відповідачем суду не надано, а відтак суд приходить до висновку, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №15520-02/2022 від 14.02.2022.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунками відсотків за користування кредитним договором №15520-02/2022 від 14.02.2022 з наступних підстав.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №15520-02-2022 від 14.02.2022 за період з 08.12.2022 по 31.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.05.2024 не погашена, залишок заборгованості складає 31 860,00 грн., з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 860 грн - сума заборгованості за відсотками.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 08.12.2022 утворилася заборгованість у розмірі 31 850 грн. перед кредитодавцем ТОВ «ФК «Інфеструм», після чого жодні нарахування не проводилися, такий розрахунок не містить ні порядку, ні розмірів, ні часу нарахування відсотків, що унеможливлює дослідження та перевірку такого.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому, вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитним договором №15520-02/2022 від 14.02.2022 у відповідності до ст. 1048 ЦК України в межах строків кредитування, визначених в укладених між сторонами договорах.

З огляду на викладене, сума заборгованості за відсотками за користування кредитом №15520-02/2022 від 14.02.2022 за період з 14.02.2022 по 15.03.2022 в межах строку кредитування у відповідності до умов п.1.2 договору про надання фінансового кредиту №15520-02/2022 від 14.02.2022 становить 9 000 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №15520-02/2022 від 14.02.2022 у розмірі 19 000 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 000 грн - сума заборгованості за відсотками.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 805, 59 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 13.11.2024.

Керуючись статтями 2, 12, 81, 89, 142, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк», МФО 339500)заборгованість за кредитним договором №15520-02/2022 від 14.02.2022 у розмірі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1805(одна тисяча вісімсот п`ять) гривень 59 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 13.11.2024.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО