Ухвала суду № 123002013, 14.11.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7651/24

Провадження № 1-кп/461/662/24

УХВАЛА

судового засідання

14.11.2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024141360002343 від 01.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

у провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024141360002343 від 01.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.08.2024 у справі №463/7271/24 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.09.2024 включно, без визначення розміру застави. 27.09.2024, ухвалою Галицького районного суду м. Львова, продовжено щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,дію ранішеобраного запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюна строк60(шістдесят)днів.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу, з підстав, які стали причиною його обрання, зазначивши, що ризики враховані при його застосуванні щодо обвинуваченого не відпали і продовжують мати місце станом на момент розгляду даного клопотання. Зокрема, прокурор вказав, що беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтованообвинувачується ОСОБА_4 та очевидну суспільну небезпеку особи, а також те, що у разі доведеності вини останнього, йому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі без можливості застосування ст.75 КК України, свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на його необґрунтованість, дані про особу обвинуваченого, а також на відсутність відповідних ризиків. Захисник вказав, що вважає заявлене клопотання безпідставним та просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, врахувавши дані які свідчать про невинуватість ОСОБА_4 .

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.08.2024 у справі №463/7271/24 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.09.2024 включно, без визначення розміру застави, який у подальшому було продовжено відповідною ухвалою Галицького районного суду м. Львова.

Розглядаючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд послідовно враховує положення ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом ( ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд також враховує, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати. Також суд, приймає до уваги, що дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, в тому числі категорії злочину, який інкриміновано ОСОБА_4 , свідчать про те, що продовжує мати місце достатньо висока вірогідність того, що обвинувачений може: переховуватися відсуду; незаконновпливати научасників кримінальногопровадження,зокрема потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Отже, суд враховує, що обвинуваченому інкриміновано заподіяння умисноготяжкого тілесногоушкодження,небезпечного дляжиття вмомент заподіяння,тобто кримінальнеправопорушення,передбачене ч.1ст.121КК України.Не можназалишити позаувагою іте,що інкримінованеправопорушення заданими наведенимиу обвинувальномуакті вчиненопід часіспитового строкупризначеного засудженомуза вирокомсуду.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що на даному етапі провадження він не оцінює докази на предмет доведення чи спростування винуватості ОСОБА_4 , але не залишає поза увагою доводи сторони обвинувачення щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суспільну небезпеку особи, а також те, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд також не погоджується з доводами сторони захисту про відсутність існування ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Крім того,оцінюючи ризикнезаконного впливуна учасниківданого провадження,суд враховуєположення ст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на осіб, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.

Таким чином, ризики з метою нівелювання яких застосовано запобіжний захід продовжують існувати та мають місце.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, серед іншого, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачений у скоєнні злочину вчиненого із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави. У свою чергу, оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на наведені вище ризики та обставини, суд приходить до висновку, що на даному етапі судового розгляду такий не забезпечить можливості уникнення та нівелювання наведених вище ризиків, а також належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Беручи до уваги обставини встановлені в ході розгляду клопотання прокурора, які вказують на доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам. Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даному етапі розгляду справи не зменшилися.

Також, суд враховує характер інкримінованого правопорушення, зокрема рівень його суспільної небезпеки, а саме те, що обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину, який вчинено із застосуванням насильства.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та уникнути ризикам у провадженні, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Наведене вище свідчить про неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що підстави для продовження дії раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченогоне відпали, вищенаведені ризики продовжують існувати, а томунаявна необхідність упродовженні такогозапобіжного заходу із зазначенням відповідного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України,

постановив:

Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят) днів з моменту її проголошення, тобто до 12 січня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1