Рішення № 123000922, 12.11.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 260/1308/23

Провадження № 2-а/309/51/23

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Довжанин М. М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н. В.

розглянувши в місті Хуст у письмовому провадженні питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням суду від 05.11.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії службових осіб відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо надмірного тримання у пункті тимчасового тримання ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне затримання від 01.10.2022 року після встановлення особи та з`ясування обставин справи протиправними.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 , шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 37975895) в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 протиправними діями службових осіб відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо адміністративного затримання.

06.11.2024р. до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Іляшкович Н. В. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат з додатками на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу

Відтак, вирішуючи питання про ухвалення додаткового судового рішення, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI .

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги- види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (далі Клієнт) та адвокатом Іляшкович Наталією Василівною (далі Адвокат) укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.10.2022 року.

Згідно з п. 1 цієї Додаткової угоди Дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спорі про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Сторони домовилися, що розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

У відповідності до приписів пункту 2 Додаткової угоди Адвокат та Клієнт за цим договором погоджують такі гонорарні відносини : аналіз документів, пов`язаних з адміністративним затриманням - 1 год./1340 грн. консультування позивача - 1 год./1340 грн., складання позовної заяви по визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 1 год./1340 грн. представництво інтересів у суді першої інстанції (участь у одному судовому засіданні) - 1 год./1340 грн.

Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 2000, 00 грн. Клієнт сплачує Адвокату в день підписання даної додаткової угоди, решта суми після підписання акту приймання передачі виконаних робіт /наданих послуг/ /п.3.1. Угоди/

Згідно Акту приймання передачі від 01.03.2023р. адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги пов`язані із справою на суму 5360 (п`ять тисяч триста шістдесят гривень) грн.. за фактично виконану роботу (4 години): консультування клієнта та складання та подання позовної заяви після узгодження правової позиції. Відповідно до Акту приймання передачі від 018.09.2024р. адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги пов`язані із справою на суму 5 990 (п`ять тисяч дев`ятсот девяносто гривень) грн.. за фактично виконану роботу (4 години, 30 хв.): складання та подання до суду апеляційної скарги, підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів, участь у судових засіданнях.

Також в матеріалах справи міститься квитанції до прибуткового касового ордера: № 10 від 21.10.2022р. про сплату гонорару у сумі 2000 грн. відповідно до Договору від 21.10.2022р., № 11 від 01.03.2023р. про сплату гонорару у сумі 3360 грн. відповідно до Договору від 21.10.2022р. та № 12 від 18.09.2024р. про сплату гонорару у сумі 5990грн. грн. відповідно до Договору від 21.10.2022р.

Отже, витрати позивача в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят гривень) грн.. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце, доводяться належними та допустимим доказами і повністю відповідають обсягу тих послуг, які фактично надавалися адвокатом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають стягненню.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок асигнувань відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 7 950,00 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень) грн.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 950,00 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень) грн. та 4 831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одна тисячі гривень) грн. судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Додаткове рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Додаткове судове рішення складено 12 листопада 2024.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.