Рішення № 122987270, 12.11.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31945/24

Провадження № 2/127/4666/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу Золотих Олександра Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «ПАРІС», за участю третіх осіб, без самостійних вимог, щодо предмету спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу Золотих О.О., приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Золотих О.О. 11.11.2021 року за реєстровим №9687 таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 11.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Золотих О.О. вчинений виконавчий напис № 9687 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПАРІС», заборгованості за кредитним договором №0051104 від 17.02.2020 року в загальному розмірі 31 457 грн. 67 коп. Надалі, 25.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округуВінницької областіТурським О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №67666058 з виконання вказаного виконавчого документа, а також 14.08.2023 року винесено постанову про звернення стягнення з заробітної плати позивача, яку надіслано за місцем її роботи приватне багатопрофільне мале підприємство «НАДІЯ».

Позивач зазначає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено на підставі Кредитного договору №0051104 від 17.02.2020, який не був нотаріально посвідчений, що є безумовною підставою для його скасування, так як порушений порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення. Крім того, позивач зазначає, що нотаріус при вчинення виконавчого напису не мав повного переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, перш за все відомостей про отримання позивачем вимоги про усунення порушень та належним чином та належним чином оформлених бухгалтерських документів про розмір та період нарахування заборгованості, який на думку позивача перевищу встановлений ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» строк, протягом якого можливо здійснити нарахування заборгованості як безспірне. Все зазначене, на думку позивача, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також відшкодування понесенні ним судові витрати, що і стало причиною для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

На підставі ухвали суду від 27.09.2024 року було задоволено клопотання позивача та здійснено забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ПАРІС», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу ЗолотихО.О., приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріус Київського міського нотаріального кругу Золотих О.О., 11.11.2021 року за реєстровим №9687, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС» заборгованості за договором кредиту від 17.02.2020 року №0051104.

Позивач у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, в якій позов визнав, просив судове засідання провести за його відсутності, а також просить при ухваленні рішення суду врахувати обставину визнання позову та відповідно до ч. 1 ст.. 142 ЦПК України вирішенні питання розподілу судових витрат.

Треті особи приватний нотаріус Золотих О.О. та приватний виконавець Турський О.В. в судове засідання не з`явились, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причин неявки не повідомили, будь-яких заяв, клопотань чи заперечень на адресу суду не надійшло.

На підставі п.п.1-2 ч.3 ст.223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 с.247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи зміст заяв позивача та відповідача, суд приймає визнання відповідачем позову та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

11.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Золотих О.О. на підставі заяви представника ТОВ «ФК «ПАРІС», керуючись ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис, вчинений виконавчий напис № 9687 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПАРІС», заборгованості закредитним договором№0051104від 17.02.2020року взагальному розмірі31457грн.67коп. Стягнення проводиться за період з 17.02.2020 по 05.11.2021 року.

25.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округуВінницької областіТурським О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №67666058 з виконання вказаного виконавчого документа, а також 14.08.2023 року винесено постанову про звернення стягнення з заробітної плати позивача, яку надіслано за місцем її роботи приватне багатопрофільне мале підприємство «НАДІЯ».

Дізнавшись про вчинений виконавчий напис нотаріуса та відкрите на його підставі виконавче провадження, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого провадження таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус, під час вчинення виконавчого напису мав перевірити безспірність заборгованості, крім того, відповідачем не було попереджено позивача про наявність заборгованості та не надано нотаріусу всіх передбачених законом документів для вчинення виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так , згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд виходить, крім іншого, із того, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчий, який включає повідомлення боржника і безпосередньо учинення виконавчого напису, який включає подання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, у тому числі і повідомлення боржника. Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Матеріали справи не містять доказів направлення листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа.

Встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Така на правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 і від 15 січня 2020 року у справі 305/2082/14.

Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), у постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем, як і третіми особами не надано суду нотаріально посвідченого договору, у зв`язку з невиконанням якого нарахована та з позивача стягується заборгованість, на який посилається стягувач та нотаріус ( кредитний договір №0051104 від 17.02.2020, укладений між АТ «РВС БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ПАРІС» та ОСОБА_1 )

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вирішуючи вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує, що останній вчинений не на підставі нотаріального посвідченого договору і існування заборгованості не є безспірним. Задоволення позову у цій частині не перешкоджає ТОВ «ФК «ПАРІС»» звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, зважаючи на визнання відповідачем позову, позивачу слід повернути з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову. Решту судового збору (50%) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Золотих Олександром Олександровичем 11.11.2021 року за реєстровим №9687 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 понесенні витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 605 гривень 60 копійок та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 302 гривні 80 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору відповідно до квитанції №4608-2672-7234-0819 від 24.09.2024 за подання позовної заяви в розмірі 605 гривень 60 копійок та відповідно до квитанції №4608-2672-7897-3473 від 24.09.2024 за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 302 гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС»», ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 77А, м. Київ, 03150;

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального кругу Золотих Олександр Олександрович, РНОКПП невідомий, місцезнаходження: адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16/3;

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 4-В , каб. 47, м. Вінниця.

Суддя: