Ухвала суду № 122987228, 06.11.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4261/17

Провадження № 2-п/127/55/24

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Боярова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2017 по цивільній справі за позовом ПАТ КБ Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суд з заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від21.09.2017 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивовано тим, що відповідач не був повідомлений про день та час розгляду справи. Крім того, відповідачем не було подано відзив на позовну заяву у зв`язку з неотриманням позовної заяви та долучений до неї доказів. Просив суд переглянути заочне рішення та скасувати його.

24.09.2024 року заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

07.10.2024 року на адресу суду було надіслано заяву про усунення недоліків та клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про пеоегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 08.10.2024 року заяву прийнято до провадження та поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

В судове засідання заявник не з`явивилися. На адресу суду від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справу у його відсутність, заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви про скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно дост. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідач зазначає підставою для перегляду заочного рішення те, що він з поважних причин не міг з`явитися до суду, оскільки судові повістки на її адресу не надходили.

Проте, як вбачається із матеріалів цивільної справи, судова повістка про виклик в судове засідання та копія позовної заяви відповідачу були направлені на адресу останнього: АДРЕСА_1 , яким ним була отримана 17.03.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.35,53).

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов, зокрема, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, 21.09.2017 судом, зважаючи на відсутність заперечень позивача та наявних матеріалів справи, було винесено заочне рішення.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, копія заочного рішення суду від 21.09.2017 направлялась на адресу відповідача. 07.10.2017 року ОСОБА_1 отримав копію заочного рішення суду від 21.09.2017 року (а.с.65).

Тобто, судом вживались всі необхідні процесуальні заходи для повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання та про результат розгляду справи, а ОСОБА_1 відповідно отримувалися судові повістки та рішення суду, однак були проігноровані.

Також, жодних доказів в підтвердження поданої заяви про перегляд заочного рішення, тобто доказів, які слугують на користь відповідача та мають істотне значення для правильного вирішення справи, та які не було подано на час розгляду справи по суті, зокрема на спростування висновків суду, заявником не надано.

Так, у відповідність до ч. 4ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свободнаголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першійст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог до заяви долучено не було, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування доводів позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява сторони відповідача про скасування заочного рішення є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4ст. 287 ЦПК Українипередбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст.126,127,253,260,261,284,353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2017 по цивільній справі за позовом ПАТ КБ Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4статті 287 ЦПК України,у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: