Ухвала суду № 122984766, 12.11.2024, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4887/24

Провадження № 1-в/545/773/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2024 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтава подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» про звільнення від відбування покарання і пом`якшення покарання у випадках передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України на засуджену ОСОБА_4 ,-

В С Т А Н О В И В :

До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)», в якому прохають привести вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2023 року щодо засудженої ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України, щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.

Прокурор не заперечував проти задоволення подання.

На адресу суду від засудженої та представника колонії надійшли заяви про розгляд подання без їхньої участі.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що 1) вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, і призначено їй покарання

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

2) Вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року, ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.185,ч.2ст.15- ч.4ст.185,ч.4ст.185КК України, та призначено їй покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі,

- за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі,

- за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021р., та остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді п`яти років двох місяців позбавлення волі.

3) Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2023 року, ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 15ч. 4 ст.185 КК України та призначено їй покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15 ч. 4ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1ст. 70 КК України,за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 , покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за попереднім вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2022 р. остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

В той же час, 09.08.2024 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886- IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Дрібне викрадення чужого майна».

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зробила висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для засудженого.

У зв`язку зі змінами внесеними до ст. 51 КУпАП Законом України №3886-1Х від 18.07.2024, після 09.08.2024, дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Так, неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги на 01 січня 2020 року складав 1051 гривень, а відповідно 2 (два) неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі 2102 гривні, на 01 січня 2021 року складав 1135 гривень, а відповідно 2 (два) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі 2270 гривень, на 01 січня 2022 року складав 1240,5 гривень, а відповідно 2 (два) неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі 2481 гривня.

Згідно із вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року, ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185 КК України у зв`язку з тим, що 06.10.2022 року викрала майно на суму 415,50 гривень, 12.02.2021 року викрала майно на суму 377,93 гривень, 16.02.2021 року викрала майно на суму 980,90 гривень, 29.03.2021 року викрала майно на суму 862,64 гривень, що станом на день скоєння крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Згідно із вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року, ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України у зв`язку з тим, що 27.11.2021 року викрала майно на суму 426,07 гривень, 22.04.2022 року викрала майно на суму 2432,54 гривень, 04.05.2022 року викрала майно на суму 644,49 гривень, 15.05.2022 року могла спричинити потерпілому матеріального збитку на суму 1954,12 гривень, що станом на день скоєння крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Згідно із вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2023 року, ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у зв`язку з тим, що 17.12.2021 року викрала майно на суму 1000 гривень, 19.12.2021 року викрала майно на суму 559,50 гривень, 22.04.2022 року викрала майно на суму 690,89 гривень, що станом на день скоєння крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

З вищевикладеного необхідно дійти до висновку, що діяння за вчинення яких засуджено ОСОБА_4 вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року за ч.2 ст. 185 КК України, вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 27.11.2021 року, за епізодом від 22.04.2022 року, за епізодом від 04.05.2022 року, за епізодом від 15.05.2022 року, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2023 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, на даний час не можуть вважатись кримінальними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення якого остання засуджена не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено саме кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_4 за вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року за ч.2 ст. 185 КК України, вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 27.11.2021 року, за епізодом від 22.04.2022 року, за епізодом від 04.05.2022 року, за епізодом від 15.05.2022 року, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2023 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, завдала матеріальної шкоди потерпілій стороні на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення крадіжки, тобто вчинені нею діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на цей час, суд дійшов висновку про необхідність звільнити засуджену ОСОБА_4 від призначеного їй покарання за вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року за ч.2 ст. 185 КК України, вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 27.11.2021 року, за епізодом від 22.04.2022 року, за епізодом від 04.05.2022 року, за епізодом від 15.05.2022 року, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2023 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у зв`язку з усуненням караності вчиненого нею діяння.

Таким чином, ОСОБА_4 слід вважати засудженою за вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та за вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч.2 ст.185 КК України за епізодом від 24.12.2021 року, за епізодом від 12.01.2022 року до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Таким чином, подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)»є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. ст. 74, 82 КК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» про звільнення від відбування покарання і пом`якшення покарання у випадках передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України на засуджену ОСОБА_4 - задовольнити.

Засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року за ч.2 ст. 185 КК України, вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 27.11.2021 року, за епізодом від 22.04.2022 року, за епізодом від 04.05.2022 року, за епізодом від 15.05.2022 року, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2023 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у зв`язку з усуненням караності вчиненого нею діяння.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженою за вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2021 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженою за вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. В іншій частині вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2022 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1