Ухвала суду № 122982198, 13.11.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.11.2024Справа № 910/12942/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681)

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01153, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598)

про стягнення 59 309,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 59 309,78 грн за страховим випадком (ДТП), що мав місце 23.05.2024 із забезпеченим відповідачем транспортним засобом за полісом ЕР-218699526.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/12942/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.11.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем подана заява про закриття провадження у справі, згідно з якою останній повідомив суд про те, що 04.11.2024 сплатив на користь позивача 59 309,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 52858 від 04.11.2024. При розподілі судових витрат відповідач просив суд врахувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

11.11.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про закриття провадження у справі та стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Так, судом встановлено, що 04.11.2024 відповідачем було сплачено 59 309,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 52858 від 04.11.2024, у призначенні платежу якої зазначено: "Страх. відшк. в порядку регресу зг. страх. акту №ЦВ/24/3407 за дог. страх. №217429116 від 18.10.2023".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі щодо стягнення 59 309,78 грн, підлягає закриттю, з огляду на те, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем після звернення позивача за захистом його порушеного права до суду.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Проте, позивачем не було заявлено клопотання про повернення з Державного бюджету сплачену суму судового збору, а тому у суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

Водночас, позивач подав до суду заяву про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн та витрати на судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду унормований ст.130 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №921/481/22, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України судові витрати позивача не відшкодовуються відповідачем лише у разі відмови позивача від позову. Натомість, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як встановлено судом, відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 59 309,78 грн після пред`явлення позову, що й стало підставою для закриття провадження у справі, відтак, враховуючи заяву позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення судових витрат зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн, понесених позивачем на відповідача.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем додано до позовної заяви: договір про надання правничої допомоги №1/07-2024 від 15.07.2024, платіжну інструкцію № 162227774 від 14.10.2024, ордер на надання правничої допомоги АА №1496157 від 14.10.2024 та акт надання послуг № 194 від 14.10.2024.

Судом встановлено, що відповідно до акту надання правової допомоги 21.02.2024 вартість послуг складає 7 500,00 грн.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, припинення відповідачем обтяження спірного рухомого майна, обсяг підготовлених адвокатом документів.

Судом також враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням заперечень відповідача та з огляду на предмет і підстави позовних вимог, задоволення відповідачем вимог позивача, враховуючи незначну кількість доказів та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 234, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 910/12942/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 59 309,78 грн - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01153, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

3. У решті заяви про стягнення судових витрат відмовити.

4. Дана ухвала є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає негайному виконанню, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

5. Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки, тобто, до 13.11.2027 року.

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01153, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598)

Стягувачем за даною ухвалою є: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681)

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 13.11.2024

Суддя І.О. Андреїшина