Рішення № 122981366, 12.11.2024, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3023/24

2/154/986/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кусік І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Редько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 30.06.2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L3066741 з ОСОБА_1 .

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно розрахунку загальний розмір заборгованості становив 11171,00 грн., яка складалася з тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 1446,00 грн., заборгованість (штрафи, пені, комісії) 4725,00 грн. 06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (назву юридичної особи змінено на підставі рішення зборів учасників на ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії L3066741, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору № 06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором становила 11171,00 грн. Всупереч умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Кредитний договір укладено з відповідачем у електронній формі. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 11171,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних-1005,04 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань4449,81 грн., а всього на загальну суму 16625,85 грн., які просять стягнути з відповідача, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу. Крім того, просять поновити строк позовної давності на підставі п.16 Прикінцевих положень ЦК України.

Ухвалою судді від 02.09.2024 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просили про розгляд справи без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, відзиву не подала.

На підставі частини другоїстатті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням умов, передбаченихст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.19 «Перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії", тому строк позовної давності не пропущено, також і відповідачем заяви про застосування строку позовної давності не подавалось.

Судом встановлено, що 30.06.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L3066741 з ОСОБА_1 .

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії L1267213 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору № 06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором становила 11171,00 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надані йому кредити в строки, передбачені кредитними договорами.

12.10.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС» згідно даних ЄДРПОУ.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Із наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості відповідача становить 16625,85 грн., яка складається з суми заборгованості 11171,00 грн., суми інфляційних втрат 4449,81 грн., суми 3% річних 1005,04 грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням вищенаведено суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № L3066741 від 30.06.2018 року у загальному розмірі 16625 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 85 коп., яка складається з суми заборгованості 11171, 00 грн., суми інфляційних втрат 4449,81 грн., суми 3% річних 1005,04 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати понесені позивачем за оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Позивачем надано суду копію Договору №36 від 25.04.2024 року про надання правової допомоги, додаткову угоду до Договору №36 від 25.04.2024 року, ордер, детальний опис робіт (наданих послуг) згідно Договору №36 від 25.04.2024 року, з якого вбачаються види юридичних послуг, наданих позивачу, та їх вартість, а саме: складання позовної заяви - 35000 грн, направлення позовної заяви з додатками через систему «Електронний суд» - 1500 грн., всього на суму 5000 грн..

Відповідно до ч.5, 6 ст.137ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не доводив їх неспівмірність.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є підставною та підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89,133, 137, 265, 280, 281,282 ЦПК України, ст.ст. 512, , 516, 517, 525, 526, ст.610, ст. 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ38750239,вул.Сікорського,8,м.Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № L3066741 від 30.06.2018 року загальному розмірі 16625 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 85 коп., яка складається з суми заборгованості 11171, 00 грн., суми інфляційних втрат 4449,81 грн., суми 3% річних 1005,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина КУСІК