Ухвала суду № 122972157, 12.11.2024, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1897/24

Провадження № 1-кс/375/170/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року селище Рокитне Київської області

Слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув селищіРокитне Київськоїобласті клопотаннязаступника начальникаслідчого відділеннявідділення поліції№1Білоцерківського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Київськійобласті капітанаполіції ОСОБА_6 ,погоджене прокуророму кримінальномупровадженні начальником Рокитнянськоговідділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Синява Білоцерківського району Київської області, який зареєстрований та фактично проживає на АДРЕСА_1 , громадянина України, з освітою середньою професійно-технічною, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не депутат, не працюючого, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною1 статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12024111250000138, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 вересня 2024року, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області надійшло клопотання заступника начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні начальником Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12024111250000138 відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 вересня 2024 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111250000138, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

Положенням про дозвільну систему, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року(зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженоюнаказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів.

Однак, у порушення зазначеного нормативно-правового акту ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.

ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав наступальну осколкову ручну гранату М67, що є бойовим припасом, яку без передбаченого законом дозволу переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , розпочавши таким чином її незаконне зберігання.

Наприкінці вересня 2024 року, точної дати в ході досудового розслідування невстановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_8 про продаж останньому одної наступальної осколкової ручної гранати М67, яка є промислово виготовленим бойовим припасом, вартість якої оцінив в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 26 жовтня 2024 близько 12 год, з метою збуту одної наступальної осколкової ручної гранати М67, яка є бойовим припасом промислового виготовлення, зустрівся із ОСОБА_8 у заздалегідь обумовленому місці, на березі річки Рось у АДРЕСА_1 , куди незаконно переніс гранату М67 з місця свого проживання.

В ході зустрічі ОСОБА_8 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, на що ОСОБА_4 передав ОСОБА_8 одну наступальну осколкову ручну гранату М67, яка є промилово - виготовленим бойовим припасом, вчинивши таким чином збут бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у носінні, зберіганні, придбанні та збуті бойових припасів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

10 листопада 2024 року ОСОБА_4 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

11 листопада 2024 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті263КК України.

Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, орган досудового розслідування звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, зазначив, що пред`явлена підозра у даному провадженні необґрунтована, також прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Просив застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні думку захисника підтримав та просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також пояснив, що він не здійснював продаж наступальної осколкової ручної гранати М67.

Заслухавши позиції прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111250000138, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

10 листопада 2024 року ОСОБА_4 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

11 листопада 2024 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті263КК України.

Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі статтею 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язанийоцінити всукупності всіобставини,у томучислі:вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення;тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується;вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого;міцність соціальнихзв`язківпідозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців;наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання;репутацію підозрюваного,обвинуваченого;майновий станпідозрюваного,обвинуваченого;наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого;дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше;наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення;розмір майновоїшкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється,обвинувачується особа,а такожвагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених частиною статті 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Так, слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_4 як цілком ймовірний, з огляду на те, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років. Останній усвідомлює тяжкість покарання при можливому визнанні його винним, у вчиненні кримінального правопорушення у якому він підозрюється, що може спонукати ОСОБА_4 до вчинення спроби ухилитися від явки до органу досудового розслідування, суду.

Враховуючи викладене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Встановлюючи ризик, передбачений пунктом 3 частини 1статті 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченоїКПК Українипроцедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК України).

Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя враховує, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Між тим, суд вважає доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику знищення, сховання, спотворення останнім речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування не було проведено всіх необхідних слідчих дій для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_4 , у тому числі наявність визначеного місця проживання, а також те, що останній раніше не судимий, не спростовує наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.

Також необхідно зазначити, що у судовому засіданні захисник підозрюваного посилався на те, що на утриманні підозрюваного перебуває його мати - ОСОБА_9 , яка є особою з інвалідністю (друга група). На підтвердження цих обставин захисник надав копію посвідчення ОСОБА_9 та нотаріально посвідчену заяву від 24 вересня 2024 року, в якій зазначено про те, що ОСОБА_9 цією заявою повідомляє та стверджує, що із числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обирає ОСОБА_4 . Разом з цим, слідчий суддя вважає, що стороною захисту належних і допустимих доказів саме перебування ОСОБА_9 на утриманні ОСОБА_4 не надано.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_4 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваним та його захисником не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б вказували на відсутність ризиків, передбачених статті 177 КПК України, які приймаються до уваги при обранні запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочину, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, враховуючи його вік, стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків підозрюваного (не працює та не одружений), існують ризики вчинення іншого злочину і можливості підозрюваного переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на учасників кримінального провадження тавчинити інший злочин,слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строків досудового розслідування, враховуючи час фактичного затримання останнього, а саме до 8 січня 2025 року.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи вказаніобставини,суд вважаєвизначити заставу для звільнення з-під варти, що становить 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 131, 132, 176- 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 202, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 8 січня 2025року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 10 листопада 2024 року.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 закінчується 8 січня 2025 року.

Визначити розмір застави для звільнення з-під варти ОСОБА_4 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

Код ЄДРПОУ: 26268119;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;

р/р UA 768201720355259001000018661.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту селища Рокитне Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;

- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1