Рішення № 122968086, 13.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/23190/24

Провадження № 2-а/947/189/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 року

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кравченко К.С., розглянувши в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 )м.Одесипро скасуванняпостанови

встановив :

29 липня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову №1486 від 16.07.2024 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позовні вимоги мотивував тим, що 16.07.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі полковника ОСОБА_3 відносно нього складено Постанову №1486 та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 17 000 гривень.

Вважає оскаржувану постанову такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 19.09.2024 року відкрито провадження у справі без виклику сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив, у якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та законність оскаржуваної постанови.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16.07.2024 відносно позивача командиром 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення №1486 та в цей же день начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 відносно позивача винесено постанову №1486 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.210ч.3 КУпАП, а саме за те, що він несвоєчасно оновив свої персонально-облікові дані, передбачені п.7-1,8-1,9,12,14,16-2,17-1,20,23,25,33 статті 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з накладенням на нього штрафу 17000 грн.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ст. 7 КУпАПпередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, яке тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливий період, і вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів

Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Суд вважає, що в порушення ст.ст. 245, 280 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_5 при винесені оскаржуваної постанови жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання (одержання) держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

В частині обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи зазначена загальна інформація про невчасне проходження чергових медичних оглядів та невчасне оновлення персонально - облікових даних передбачених п.7-1, 12, 14, 16-2, 17-1, 20, 23, 25, 33 Закону України «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». При цьому відповідачем не зазначено, до якої саме статті вищезгаданого закону відносяться ці пункти. Тобто взагалі не зазначено, яку норму закону було порушено.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є - державні органи, передбачені цією частиною.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення мною адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.

Також а ні у оскаржуваній постанову, а ні у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено коли відбулося вказане правопорушення, тобто не зазначено суті правопорушення.

Окрім того, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» до 19.05.2024 року не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.

Проте, з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ діє положення ч.10 ст.1, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

19.05.2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало. З 19.05.2024 Законодавством встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.

В матеріалах справи наявні докази того, що 08.06.2024р. ОСОБА_2 уточнив свої персональні дані (а.с.10).

Отже суд приходить до висновку. Що позивач не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП з 16.07.2024, оскільки норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що Шамшаєвим і зроблено.

Таким чином, суд не вбачає в діях позивача ні події, ні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке його піддано стягненню штрафу - 17000 грн.

Притягненняпозивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії.

Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Згідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2ст.71КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

За таких обставин, враховуючи, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210КпАП України стороною відповідача не доведений, суд приходить до висновку про обґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставівикладеного,керуючись ст.6,9,14,241-246,255,286КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №1486від 17.07.2024р.винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.210ч.3 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я. В. Бескровний