Рішення № 122955553, 12.11.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/8615/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

про стягнення 58 871,55 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПрАТ "СК "АРКС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПрАТ "СК "Княжа") 58 871,55 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "СК "АРКС", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на момент ДТП), в межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ПрАТ "СК "Княжа", як страховика винної в ДТП особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8615/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Зобов`язано Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) у строк до 14.08.2024 надати суду інформацію щодо наявності полісу обов`язкового страхування №АР754563 цивільно-правової відповідальності особи при керуванні автомобілем Mercedes-Benz 413 CDI д.н. НОМЕР_1 , на період коли сталося ДТП - станом на 01.03.2021, в якій зазначити: якою страховою компанією виданий даний поліс, строк його дії, розміри лімітів відповідальності, розмір франшизи за вказаним полісом.

28.07.2024 до суду від МТСБУ надійшов лист №9-03/31064 від 24.07.2024 із вищезапитуваною інформацією щодо полісу обов`язкового страхування №АР754563.

01.08.2024 через загальний відділ діловодства суду від ПрАТ "СК "Княжа" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що обґрунтований розмір страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи у сумі 2 600,00 грн, становить 10027,00 грн та був сплачений на користь відповідача.

Також разом із відзивом відповідачем подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення матеріального збитку забезпеченого транспортного засобу.

Вказане клопотання обґрунтоване непогодженням ПрАТ "СК "Княжа" із заявленим позивачем розміром страхового відшкодування та доказами, які його підтверджують, зокрема відповідач вказує, що диск колеса не потребував заміни, оскільки на ньому пошкоджено тільки лако-фарбоване покриття.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд вважає його необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Таким чином, лише наявність двох вищезазанчених умов зумовлює призначення судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ПрАТ "СК "АРКС" разом із позовом подано висновок судового експерта з того самого питання, яке відповідач просить з`ясувати шляхом призначення судової товарознавчої експертизи.

Доказів або вмотивованих доводів, які б зумовлювали виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності вищезазначеного висновку відповідачем не надано.

Також, суд звертає увагу, що ПрАТ "СК "Княжа" не було позбавлене можливості провести власну експертизу на замовлення у порядку, визначеному статтею 101 ГПК України, однак цього не виконала та не надала доказів неможливості виконання такої.

Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "СК "АРКС" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

26.09.2020 між ПрАТ "СК "АРКС" (далі за текстом договору - страховик) та ОСОБА_1 (далі за текстом договору - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №122449а0щ "All risks", предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки "Audi" моделі "RS Q8", номер кузова НОМЕР_2 , згідно якого страховик прийняв на себе зобов`язання, зокрема здійснити виплату страхового відшкодування в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

01.03.2021 о 15:42 у місті Хмельницькому по вулиці Подільській, 21 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки "Audi" моделі "RS Q8", д.н.з. НОМЕР_3 , та "Mercedes-Benz 413 CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Mercedes-Benz 413 CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.03.2021 у справі №686/6313/21.

Згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 транспортний засіб марки "Audi" моделі RS Q8, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 .

На підстав заяви страхувальника про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 02.03.2021, акту огляду колісного транспортного засобу №024/21 від 03.03.2021, висновку експертного автотоварознавчого дослідження №024 від 11.03.2021, ремонтної калькуляції №024/21 від 11.03.2021, страхового акту №ARX2739986 від 15.03.2021, розрахунку страхового відшкодування, рахунку суб`єкта господарювання, який проводив відновлювальний ремонт (ТОВ "Інтер Авто Центр") №СИХ-С-000700 від 04.03.2021 на суму 68 898,55 грн (разом із ПДВ), 02.06.2021 за платіжним дорученням №785781 позивачем сплачено на рахунок вказаного суб`єкта господарювання 68898,55 грн страхового відшкодування.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Mercedes-Benz 413 CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "СК "Княжа" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №754563.

Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 2 600,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору ПрАТ "СК "АРКС" звернулося до ПрАТ "СК "Княжа", як страховика особи, якій належить автомобіль "Mercedes-Benz 413 CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , із заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу від 29.07.2021 №6668/18/ЦВ на суму 68 898,55 грн.

На підставі страхового акту №210000443583 від 11.08.2021 та розрахунку суми страхового відшкодування до справи 3210000443583 відповідача вказана заява позивача була задоволена частково шляхом перерахування на користь позивача 10 027,00 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №3P076325 від 12.08.2021 та визнається сторонами.

У листі від 12.08.2021 №8122 ПрАТ "СК "Княжа" повідомила, що з урахуванням франшизи у розмірі 2 600,00 грн, яка передбачена полісом серії АР №754563, до суми страхового відшкодування не було включено пункти 1, 2 рахунку ТОВ "Інтер Авто Центр" №СИХ-С-000700 від 04.03.2021, оскільки, як зазначено в акті огляду ТЗ та зафіксовано на фото пошкодженого ТЗ, диск колеса не потребує заміни, на диску пошкоджено тільки лако-фарбоване покриття.

Посилаючись на те, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував позивачеві у повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "СК "АРКС" звернулася з даним позовом до суду про достягнення з ПрАТ "СК "Княжа" невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 58 871,55 грн.

Відповідно до статті 979 ЦК України та частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" (тут і надалі у редакції, чинній на момент укладення договору добровільного страхування) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на момент укладення договору добровільного страхування) визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Отже, виконавши свої зобов`язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №122449а0щ "All risks" від 28.09.2020 шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4. статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (пункт 1.6. статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Судом встановлено, що в матеріалах справи №910/8615/24 відсутні докази, які б свідчили про неправомірне використання 01.03.2021 ОСОБА_2 транспортного засобу "Mercedes-Benz 413 CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , власником/страхувальником якого був ОСОБА_4 , а тому презюмується що ОСОБА_2 правомірно володів зазначеним автомобілем.

Як було зазначено вище, вина водія ОСОБА_2 , який правомірно керував транспортним засобом "Mercedes-Benz 413 CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , у вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Audi" моделі RS Q8, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , була встановлена постановою постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.03.2021 у справі №686/6313/21.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами пунктів 1.7., 1.8. статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно з пунктами 1.2., 3.4 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням. Страховики-члени МТСБУ надають до бази даних МТСБУ інформацію, зокрема про укладені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені на бланках полісів та відомості про зміни в укладених договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes-Benz 413 CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №754563, (франшиза - 2600,00 грн , ліміт за шкоду по майну - 130 000,00 грн), що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією відповідного полісу.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень статей 512, 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки.

Заперечуючи проти задоволення позову, ПрАТ "СК "Княжа" вказувала на необґрунтованість розміру страхового відшкодування, вказавши, що диск колеса не потребував заміни, оскільки було пошкоджене лише лакофарбоване покриття.

Отже, спір у межах даної справи виник у зв`язку з різним визначенням розміру страхового відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

При цьому, суд у силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №024/21 від 11.03.202, виконаного судовим експертом Соломахою В.С., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Audi" моделі RS Q8, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , становить 0,00, вартість ремонтних робіт - 4 920,00 грн, вартість матеріалів - 7 786,81 грн, вартість складових частин КТЗ - 57 569,97 грн, вартість відновлювального ремонту, матеріального збитку - 70 276,78 грн. Ез (коефіцієнт фізичного зносу) - 0.

04.03.2021 станцією технічного обслуговування ТОВ "Інтер Авто Центр" було виставлено рахунок-фактуру №СИХ-С-000700 на загальну суму 68 898,55 грн (разом із ПДВ), зокрема, вартість колісного диску з двома тягарцями MOD та роботи по заміні склали 42696,43 грн (без ПДВ з урахуванням знижки 10%).?

15.03.2021 позивачем складено страховий акт №ARX2739986 та розрахунок до нього, за яким вартість відновлювального ремонту становить 68 898,55 грн.

02.06.2021 на підставі вищезазначених документів для проведення ремонту пошкодженого автомобіля "Audi" моделі RS Q8, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , ПрАТ "СК "АРКС" перерахувало на рахунок ТОВ "Інтер Авто Центр" (станції відновлення) 68 898,55 грн (без ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням №785781 від 02.06.2021.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт здійснення позивачем страхового відшкодування у сумі 68 898,55 грн.

Щодо заперечень відповідача про невиправданість заміни колісного диску суд зазначає наступне.

Абзацом 13 пункту 1.6. Методики визначено, що ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

За пунктом 7.21. Методики (у редакції від 08.11.2019) вартість технічно справних складників визначається відповідно до вимог пункту 7.36 та підпунктів 8.5.10-8.5.12 пункту 8.5 цієї Методики з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу, діагностування, дефектування, витрат, пов`язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку. Зазначені витрати, окрім вартості робіт з демонтажу, діагностування, дефектування складників, мають бути задані як вихідні дані замовника оцінки або визначені залученими до оцінки фахівцями у галузі економіки ().

Дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 8 (Перелік рекомендованих-1 нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури-2 та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням-3), інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників (підпункт 8.5.10. пункту 8.5. Методики (у редакції від 08.11.2019).

Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні (підпункт 8.5.11. пункту 8.5. Методики (у редакції від 08.11.2019).

В абзаці 1 підпункту 8.5.12. пункту 8.5. Методики (у редакції від 08.11.2019) встановлено, що вартість складових частин КТЗ за даними іноземних джерел інформації, зокрема зазначених у додатку 8, коригується з урахуванням ввізного мита (якщо КТЗ виготовлено за межами України), податків, зборів і інших обов`язкових платежів.

Абзацом 3 підпункту 8.5.3 пункту 8.5. Методики (у редакції від 08.11.2019) передбачено, що рішення про заміну складових частин КТЗ приймається у разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту).

Також суд звертає увагу відповідача на те, що підпунктом 14.3. пункту 14 договору добровільного страхування №122449а0щ від 26.09.2020 передбачено, що виплата страхового відшкодування підлягає виплати за умови ремонту автомобіля на базі авторизованої СТО на вибір Страховика.

Листом №14 від 03.03.2021 (додаток №9 до позову) ТОВ "Інтер Авто Центр" повідомило, що відновлювальний ремонт колісного диску автомобіля "Audi" моделі RS Q8, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , не може бути здійснений в умовах відмінних від заводських через відсутність відповідної технології порошкового фарбування та технології відновлення заводських написів типу Audi Sport. Ремонт, фарбування порошковим покриттям та подальше лакування колісних дисків не передбачено технологією ремонту автомобілів "Audi".

Таким чином, дії відповідача щодо виключення з вартості страхового відшкодування вартості заміни пошкодженого диску (пункти 1, 2 рахунку ТОВ "Інтер Авто Центр" №СИХ-С-000700 від 04.03.2021) були неправомірними.

Судом встановлено, що будь-яких доказів, які б спростовували факт необхідності заміни чи вартості колісного диску не було надано.

Беручи до уваги наявні у матеріалах даної справи докази, зокрема рахунок-фактуру №СИХ-С-000700 від 04.03.2021 та платіжне доручення №14 від 03.03.2021, суд розцінює докази позивача більш вірогідними та вважає доведеним факт здійснення відновлювального ремонту автомобіля "Audi" моделі RS Q8, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , на суму 68 898,55 грн.

Водночас вирішуючи питання про суму стягнення страхового відшкодування, судом першої інстанції правильно враховано положення пункту 6 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якого страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно з абзацом 2 пункту 12.1. статті 12 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №754563 встановлено франшизу у розмірі 2 600,00 грн.

Оскільки відповідачем, з вирахуванням франшизи, у добровільному порядку сплачено позивачу лише частину страхового відшкодування у розмірі 10 027,00 грн (12 627,00 грн - 2600,00 грн), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ "СК "АРКС" про достягнення з ПрАТ "СК "Княжа" решти суми страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 58 871,55 грн (68 898,55 грн - 10 027,00 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ПрАТ "СК "АРКС" підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) 58 871 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 55 коп. страхового відшкодування та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ