Рішення № 122955011, 12.11.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4247/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 58 379,82 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни про стягнення 58 379,82 грн, з яких: 11 316,86 грн - за теплову енергію, 43 169,76 грн - за послугу з постачання теплової енергії, 566,65 грн- абонентське обслуговування, 795,07 грн - пеня, 801,07 грн - 3% річних, 1730,41 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 30.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.10.2024 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що до матеріалів справи позивач не долучив жодного доказу того, що індивідуальний договір було опубліковано на його веб-сторінці саме 05.10.2021, як наслідок, залишається недоведеним факт початку договірних взаємовідносин між сторонами з 05.11.2021. Акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, акти прийому передачі теплової енергії, відомості про споживання теплової енергії не можуть бути доказом постачання теплової енергії відповідачу, оскільки жоден із вказаних документів не підписаний та/або не погоджений іншим чином з боку відповідача. Долучені до матеріалів справи рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також акти включення опалення та припинення подачі теплоносія не є належними доказами надання послуг теплопостачання саме відповідачу в його нежитловому приміщенні у заявлених позивачем обсягах. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Позивач зазначає, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є надавачем послуги з постачання теплової енергії в м. Кривому Розі.

Бухтіяровій Антоніні Михайлівні з 21.07.2003 на праві власності належить нежитлове приміщення № 23, загальною площею 79,3 кв. м у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375480558 від 23.04.2024 (а.с. 9).

Як зазначає позивач, КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до приписів ЗУ «Про природні монополії» відноситься до суб`єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, згідно зі ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії. Позивач наголошує, що свої зобов`язання КПТМ «Криворіжтепломережа» виконало, а саме: постачання теплоносія протягом всього періоду проводилось, не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду», але відповідач не виконував в добровільній формі обов`язок, покладений на нього законодавством щодо сплати за фактично отриману теплову енергію, в результаті чого за період з 12.02.2016 по 04.11.2021 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 11 316,86 грн.

Пунктами 1,5 частини 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (від 24.06.2024 №1875-IV) передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідач договір не уклав.

Відповідно ст.18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення» розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (09.11.2017 № 2189-VIII) індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивач зазначає, що на сайті КПТМ «Криворіжтепломережа» (за посиланням http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) 05.10.2021 було розміщено текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", за посиланням http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як вказано вище, Бухтіяровій Антоніні Михайлівні з 21.07.2003 на праві власності належить нежитлове приміщення № 23, загальною площею 79,3 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375480558 від 23.04.2024 (а.с. 9).

Позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Бухтіярова Антоніна Михайлівна, як співвласник багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії відповідний договір.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 05.11.2021 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Бухтіяровою Антоніною Михайлівною (споживач) укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір).

Цей договір (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1. договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Виконавця http://kpts.dp.ua/ (п. 2. договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до цього договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги (п. 4. договору).

Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для протеб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п. 5. договору).

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити) (п. 7. договору).

Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання Послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (п. 8. договору).

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої Послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11. договору).

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 12. договору).

Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 p., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру, затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30. договору).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31. договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32. договору).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33. договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34. договору).

Під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу (п. 36. договору).

У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування (п. 37. договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 41. договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином (п. 45. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51. договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52. договору).

Позивач зазначає, що будинок № АДРЕСА_1 є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів, та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 23, яке вбудовано до багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач, на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало у період з 12.02.2016 по 28.03.2024 постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, оскільки нежитлове приміщення вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначене нежитлове приміщення відповідача вбудоване в багатоквартирний будинок та є невід`ємною частиною відповідних мереж (систем) опалення житлового багатоквартирного будинку в м. Кривому Розі.

В якості доказів подачі теплової енергії до будинку позивач надав акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, відомості по приладу обліку про споживання теплової енергії.

Таким чином, за твердженням позивача, свої договірні зобов`язання він виконав, а саме: постачання теплоносія, передбаченого договором, здійснювалось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду», абонентське обслуговування здійснювалось протягом року та в повному обсязі. Однак, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування не розрахувався, у зв`язку із чим за період з 05.11.2021 по 28.03.2024 у нього утворилася заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 43 169,76 грн, а також заборгованість за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 - 30.04.2024 в розмірі 566,65 грн.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензії № 12397/14989 за вих.№2616/13 від 31.03.2024 (а.с. 106), №8 за вих.№ 383/13 від 21.05.2024 (а.с. 103), в яких вимагав сплатити заборгованість, однак відповідач відповідь на претензії не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати 11 316,86 грн за теплову енергію, 43 169,76 грн за послугу з постачання теплової енергії та заборгованості за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн відповідач не надав.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що до матеріалів справи позивач не долучив жодного доказу того, що індивідуальний договір було опубліковано на його веб-сторінці саме 05.10.2021, як наслідок, залишається недоведеним факт початку договірних взаємовідносин між сторонами з 05.11.2021. Акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, акти прийому передачі теплової енергії, відомості про споживання теплової енергії не можуть бути доказом постачання теплової енергії відповідачу, оскільки жоден із вказаних документів не підписаний та/або не погоджений іншим чином з боку відповідача. Долучені до матеріалів справи рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також акти включення опалення та припинення подачі теплоносія не є належними доказами надання послуг теплопостачання саме відповідачу в його нежитловому приміщенні у заявлених позивачем обсягах. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 11 316,86 грн за теплову енергію, 43 169,76 грн за послугу з постачання та заборгованості за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Серед іншого, у своєму відзиві відповідач зазначає, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо вимоги про стягнення з ФОП Бухтіярової А.М. заборгованості за теплову енергію за період з 12.02.2016 по 04.11.2021 у розмірі 11 316, 86 грн, оскільки як про порушення права позивач знав ще 12.02.2016, а тому мав достатньо часу для звернення до суду з відповідним позовом. Звертає увагу, що заяви про поновлення пропущеного строку та обґрунтування поважності такого пропущення строків позовної давності позивачем до суду не подано.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення» розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, позивач довідався про порушення свого права:

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2016 року - 21.03.2016;

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в березні 2016 року - 21.04.2016;

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в квітні 2016 року - 21.05.2016;

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в жовтні 2016 року - 21.11.2016;

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в листопаді 2016 року - 21.12.2016;

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в грудні 2016 року - 21.01.2017;

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в січні 2017 року - 21.02.2017;

- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2017 року - 21.03.2017.

З огляду на викладене, позивач мав право звернутися до суду із позовом

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2016 року у строк до 21.03.2019 включно (21.03.2016 + 3 роки);

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в березні 2016 року у строк до 21.04.2019 включно (21.04.2016 + 3 роки);

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в квітні 2016 року у строк до 21.05.2019 включно (21.05.2016 + 3 роки);

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в жовтні 2016 року у строк до 21.11.2019 включно (21.11.2016 + 3 роки);

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в листопаді 2016 року у строк до 21.12.2019 включно (21.12.2016 + 3 роки);

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в грудні 2016 року у строк до 21.01.2020 включно (21.01.2017 + 3 роки);

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в січні 2017 року у строк до 21.02.2020 включно (21.02.2017 + 3 роки);

- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2017 року у строк до 21.03.2020 включно (21.03.2017 + 3 роки).

Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою № 1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

З аналізу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 257, 258 Цивільного кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В той же час, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України № 740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 07.02.2025.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 01.02.2017 заявлені в межах позовної давності.

В той же час, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 12.02.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2295,61 грн заявлені поза межами строку позовної давності.

В іншій частині клопотання про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 12.02.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2295,61 грн задоволенню не підлягають.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 795,07 грн за період з 01.12.2023 по 05.09.2024.

Відповідно до п. 45. договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 01.09.2023 по 05.09.2024 у розмірі 801,07 грн та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2023 року по липень 2024 року у розмірі 1730,41 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Таким чином, відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних під час дії карантину та військового стану.

Господарський суд вважає за доцільне зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, стосується виключно населення.

Як вбачається з матеріалів справи, Бухтіярова Антоніна Михайлівна є фізичною особою-підприємцем та власником спірного нежитлового приміщення, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375480558 від 23.04.2024 (а.с. 9).

Доказів, які б підтверджували, що спірне нежитлове приміщення переведено до об`єктів житлового фонду та використовується відповідачем для проживання, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні витрати, оскільки теплова енергія поставлена до нежитлового приміщення відповідача не для забезпечення умов проживання у ньому населення, а для використання відповідачем приміщення в своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 56 084,21 грн, з яких: 9021,25 грн - за теплову енергію, 43 169,76 грн - за послугу з постачання теплової енергії, 566,65 грн- абонентське обслуговування, 795,07 грн - пеня, 801,07 грн - 3% річних, 1730,41 грн - інфляційні втрати.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 95,20 грн (3,93 %), на відповідача - 2327,20 грн (96,07 %).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) 58 411,41 грн, а саме: 56 084,21 грн, з яких: 9021,25 грн - за теплову енергію, 43 169,76 грн - за послугу з постачання теплової енергії, 566,65 грн- абонентське обслуговування, 795,07 грн - пеня, 801,07 грн - 3% річних, 1730,41 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2327,20 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва