Рішення № 122952093, 11.11.2024, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5776/24

Провадження №: 2/332/2656/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сапунцова В.Д., за участю секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. 21.10.2017 року сторонами по справі було укладено шлюб, який рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2020 року було розірвано та позичці повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». Син ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач у добровільному порядку не надає допомогу по утриманню дитини, фінансово не забезпечує, тому позивачка змушена з вернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

28.10.2024 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає ціну позову у розмірі 9588 грн. необґрунтованою, а доводи позивача з приводу ненадання матеріальної допомоги та неналежної батьківської поведінки відповідача такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідач є сумлінним батьком, який добросовісно виконує батьківські обов`язки, у тому числі щодо надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Підтвердженням цього факту є те, що відповідач за власною ініціативою відкрив електронний платіжний засіб (дитячу картку) № НОМЕР_3 , тримачем якого є ОСОБА_3 на яку протягом з 18.05.2024 по 23.10.2024 добровільно вніс грошові кошти на загальну суму 10600 грн, що підтверджуються виписками АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Крім того, відповідач іншим чином приймає участь в утриманні спільної з позивачем дитини, а саме 17.05.2024 року купив сину велосипед та велосипедні рукавиці загальною вартістю 8300 грн., що підтверджується квитанцією ФОП « ОСОБА_6 ». В період з 21.05.2024 по 30.05.2024 відповідач разом із сином відпочивали у м. Яремче Івано-Франківської області, що підтверджується проїзними квитками. Разом з тим, відповідач вважає обґрунтованою вимогу позивача на стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від доходів відповідача, та просить суд в цій частині позовну заяву задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала письмову заяву, згідно з якою просить справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Тимошенко А.В. у судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача адвоката Тимошенка А.В. надійшла письмова заява, згідно з якою просить справу розглянути без участі сторони відповідача. Правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву підтримують.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд з урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.ст. 12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 280.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 15 травня 2024 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі проживає з матір`ю, що відповідачем визнається.

За змістом частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою та другою ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, разом з тим, вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони мають неповнолітнього сина, яка після фактичного припинення подружніх відносин між сторонами проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . Відповідач як батько зобов`язаний утримувати свого неповнолітнього сина до його повноліття. Відповідач працездатний, аліментних зобов`язань перед іншими особами не має.

За таких обставин, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. У зв`язку з чим суд вважає стягнути аліменти з відповідача з 03.10.2024 року, тобто з дня пред`явлення позову до суду.

Згідно зі ст.430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, тому в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 76-80, 259, 263-265 , 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 03 жовтня 2024 року, і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄРДПОУ: 37993783, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2024 року.

Суддя: В.Д. Сапунцов