Рішення № 122944558, 25.09.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1714/24

Провадження № 2/366/559/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року сел. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Корчкова А.А.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі представника, ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач), в якому просив суд: стягнути з відповідача суму заборгованості:

за Договором позики № 78686695 в розмірі 24000 гри., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 24000 грн.; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 09 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики № 78686695 (далі - Договір Позики).

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 12 від 22.11.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24000 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0 грн. - сума заборгованості за пенею.

Відповідно п. 1.3. Договору факторингу з відповідними змінами внесеними Додатковою угодою №2 від 28.07.2021, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 78686695 в розмірі 24 000 грн.

Рух справи та позиції сторін:

10.06.2024 позов надійшов до суду.

20.06.2024 ухвалою судді у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, перше судове засідання призначено на 15.08.2024, відкладене на 25.09.2024.

19.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Підодвірного Тараса Івановича, який діє на підставі довіреності від 07.12.2023, надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не надано до суду жодного первинного бухгалтерського документу на підтвердження факту здійснення господарської операції.

Представник відповідача, з посиланням на практику Верховного Суду стосовно необхідності дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості, зазначає, що для доведення існування ймовірної заборгованості та встановлення розміру даної ймовірної заборгованості Відповідача перед Первісним кредитором та Позикодавцем (а отже, і перед Позивачем), Позивач зобов`язаний був надати банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери та/або інші первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проте, жоден з первинних бухгалтерських документів, що підтверджував би факт перерахування кредитних коштів (коштів у позику) Первісним кредитором та Позикодавцем на рахунок Відповідача, Позивачем наданий не був. Докази надані позивачем не є бухгалтерськими документами, а отже не можуть бути належними та допустимими доказами існування заборгованості чи встановлення її розміру.

Також звертає увагу, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім того, представник відповідача зазначає, що надані Позивачем Розрахунки заборгованості за Кредитним договором та Договором позики не є належними доказами не тільки суми заборгованості, але й в принципі, її існування, оскільки не є первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також містять очевидні помилки та безпідставні нарахування.

Також,зазначає,що договір позикиприпинив своюдію післязакінчення строкупозики,що незвільняє Позичальникавід обов`язкусплатити позикута проценти,але забороняєПозикодавцю нараховуватипроценти позамежами строкупозики. Крім того, п.2 Договору визначено, що процентна ставка за понадстрокове користування Позикою не застосовується в період карантину, згідно умов Договору.

Враховуючи, що вимоги Позивача не підтверджені жодним доказом, як це передбачено чинним цивільним процесуальним законодавством, фактичні обставини, на яких ґрунтує свою позовну заяву Позивач, є недоведеними, більше того, недостовірними, представник відповідача просив відмовити у задоволені позову.

Представник позивача 24.07.2024 надала до суду відповідь на відзив, зазначивши, що договір позики між первісним кредитором та відповідачем був укладений в електронній формі. Відповідач, підписавши договір, посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. Зауважила, що інформація про ідентифікацію, реєстрацію та про відправлення/надходження на номер мобільного номеру телефону одноразового ідентифікатора для підписання договору та додатків до нього, знаходиться у ІТС первісного кредитора, доступ до якої має первісний кредитор та позичальник, як власник особистого кабінету, в той час, як позивач не має доступу до такої інформації, оскільки передача такої не передбачена умовами договору факторингу.

З приводу відступлення права вимоги, зокрема за Договором факторингу № 14/06/21, укладеному 14.06.2021 між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», зазначає, що у відповідності до умов цього Договору, TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 12 від 22.11.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24000 грн

Відповідно до п.п.9.5. Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, Зміни та доповнення до Договору можуть бути внесені виключно шляхом укладення в письмовій формі між Сторонами відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Стороні, а їх підписи скріплюються печатками Сторін.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, Сторони домовились викласти пункт 1.3. Договору в наступній редакції:

«1.3. Клієнт зобов`язуються протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позику Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогам чинного законодавства».

Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, у відповіді на відзив просила суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача, адвокат Підодвірний Т.І., у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Встановлені фактичні обставини справи:

Щодо Договору Позики № 78686695 від 09.05.2023:

09.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики № 78686695 (далі - Договір Позики), відповідно до умов якого сума позики складає 6000, 00 грн. (п.2.1.); строк позики 30 днів (п. 2.2.); процентна ставка 2,5 %, фіксована ( п. 2.3.); дата надання позики 09.05.2023, дата повернення Позики (останній день) 08.06.2023, Знижена процентна ставка/день, 0,75%, Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, (не застосовується в період карантину) 2,70%, пеня (не застосовується в період карантину) 2,70%, Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1081, 2 %, Орієнтовна загальна вартість позики 7350,00 грн.

Договір підписано Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) було укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

28.07.2021 Додатковою угодою № 2 до Договору факторингу № 14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дійшли згоди викласти внести зміни до п. 1.3. Договору та викласти його у новій редакції, а саме: «1.3. Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором, про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства».

22.11.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Додаткову угоду № 13 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до якої положення даної угоди діють виключно до Реєстру боржників № 12 від 22.11.2023.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників № 12 від 22.11.2023 за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та витягу з Реєстру боржників № 12 від 22.11.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 78686695 в сумі 24000 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0 грн. - сума заборгованості за пенею.

Доданий до позову витяг з Реєстру прав вимоги № 12 складений представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» станом на 22.11.2023 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 30.04.2024 заборгованість відповідача за договором позики № 78686695 від 09.05.2023 становить 24000, грн., з яких: 6 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками.

Норми права, застосовані судом:

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року в справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року в справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року в справі № 127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Оцінка суду аргументів сторін, доказів:

Вивчивши матеріали позовної заяви, вивчивши відзив на позов та відповідь на відзив, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підтвердження позовних вимог Позивачем надано копії договору позики № 786866695 від 09.05.2023 з додатками, договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2024, копії Додаткових угод № 2 від 28.07.2021, № 13 від 22.11.2023 до Договору факторингу № 14/06/21, витяги з Реєстру боржників № 12 від 22.11.2023, а також розрахунки заборгованості за укладеним договором. Проте, зазначені розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.

Судом встановлено, що надані позивачем на підтвердження наявності в особи заборгованості за кредитним договором розрахунки заборгованості, містять лише відомості щодо загальних розмірів несплачених кредитів та відсотків, без зазначення детальних розрахунків, які б включали суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 61-28582ск18.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Такі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.

Встановивши, що позивачем до позовної заяви не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір (первинних документів), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу за спірним договором позики.

В оцінці поведінки та способу ведення справ Позивача, суд враховує те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовою компанією є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Щодо розрахунків заборгованості поданих разом із позовною заявою, суд вважає їх неналежними доказами сум заборгованості, оскільки з них не можливо встановити формування заборгованості та її складові, крім того, неможливо перевірити порядок нарахування відсотків, тобто чи нараховані вони в межах строків кредитування.

Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Такі ж правові висновки міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Судом встановлено, що строк, на який видавалася позика за договором № 786866695 від 09.05.2023 закінчився 08.06.2023, відповідно, позикодавець не вправі нараховувати відсотки після спливу визначеного договором строку надання позики.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Також між сторонами договору факторингу укладені додаткові угоди: додаткова угода № 2 від 28.07.2021 та додаткова угода № 13 від 22.11.2023. Додаткова угода (копія) № 13 від 22.11.2023 не містить інформації про загальну суму прав вимоги та ціну продажу згідно реєстру боржників № 12 від 22.11.2023 (а.с. 10).

Акт прийому-передачі реєстру боржників № 12 від 22.11.2023 (копія) за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 не містить інформації про суму заборгованості (а.с.11) .

Згідно з витягом з реєстру боржників № 12 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 встановлено, що ОСОБА_2 внесений до даного реєстру боржників (а.с.12). Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24000,00 грн, з яких: 6 000 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу: 18000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У той же час, у пункті 54 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з висновками Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Відповідно до договору факторингу одинична ціна - ціна придбання Фактором у Клієнта права грошової вимоги однієї із заборгованостей по конкретному боржнику яка визначається у відсотковому співвідношенні від заборгованості боржника.

Пунктом 1.1 договору факторингу № 14/06/21 визначено, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб- боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021) загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначається в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників.

До договору факторингу долучено Додаткову угоду № 13 від 22.11.2023, де у пунктах 1, 2 передбачено розмір загальної суми прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників № 12 від 22.11.2023, проте сума прав вимоги не вказана; а також ціна продажу (п.2).

До договору факторингу долучено акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 12 від 22.11.2023, проте, у акті не вказана загальна сума заборгованості.

Аналогічний зміст щодо платності договору факторингу містить договору факторингу, згідно якого у договорі має бути вказана загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором та ціна продажу за договором. Проте вказані вище пункти не містять жодних сум.

Отже позивачем не надано доказів визначення одиничної ціни придбання фактором у Клієнта права грошової вимоги заборгованості ОСОБА_2 так як і не надано доказів сплати цієї ціни, що ставить під сумнів перехід права вимоги за кредитним договором відповідача саме до позивача, а не іншої фінансової установи. Долучені до позовної заяви копії договорів факторингу та додатки до них не містять інформації щодо загальної суми прав вимоги та ціни продажу за договорами.

Таким чином, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договором факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір договором факторингу.

Правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Так, пунктом 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 визначено, що договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Судом встановлено, що подані позивачем копії договорів факторингу та додатки до них були засвідчені представником позивача як такі, що відповідають оригіналу. Оригінали договорів факторингу та додатків до них не подавались представником позивача для огляду у судовому засіданні.

Отже копії договорів факторингу та додатків до них подані позивачем не повні, а саме: загальна сума прав вимоги та ціна продажу за даними договорами становить певну суму, яка суду невідома, тому ці документи не приймається судом як належні докази.

Проте, позивачем не надано доказів сплати ціни продажу, що ставить під сумнів виконання зобов`язань фактором за договором факторингу, а відповідно і набуття права вимоги до відповідача.

Представником позивача, ОСОБА_3 , вже після відкриття провадження у справі та подання відповідачем відзиву на позовну заяву, 24.07.2024 до суду надіслано відповідь на відзив, до якої долучені додатки, зокрема копію платіжної інструкції від 23.11.2023 № 20501 на суму 3 409 298, 39 грн. (плата за відступлення прав вимоги згідно додаткової угоди № 13 від 22.11.2023 до договору факторингу № 14/16/21 від 14.06.2021 /а.с.91./.

В силу вимог ч.1, 2 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частина 5 статті 177 ЦПК України також чітко встановлює, що Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Крім того, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Частиною 4 ст.83 ЦПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач, звертаючись із зазначеним позовом до суду, не повідомив суд про неможливість надання певних доказів, не витребував такі докази, водночас, інших доказів, що відносяться до предмету спору Позивачем надано не було.

Так, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що представником позивача не обґрунтовано неможливість подання зазначених вище доказів разом з позовом з причин, що не залежали від неї, та приходить до висновку, що надані представником позивача зазначені вище документи до розгляду судом як докази у справі не приймаються, оскільки вони подані поза встановленими законом або судом строк.

З досліджених матеріалів справи, судом не встановлено існування розміру заборгованості та наявність у позивача права вимоги до відповідача за договором позики № 78686695 від 09.05.2023, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Договір позики № 78686695 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений 09.05.2023, тоді як Договір факторингу між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Позивачем № 14/06/21, на який посилається Позивач як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_2 , був укладений 14.06.2021, тобто на момент укладення договору факторингу 14.06.2021, ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке існувало на момент передачі прав новому кредитору. Передати право вимоги по кредитному договору, який не укладений на момент укладення договору факторингу - неможливо.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини за договором позики № 78686695 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений 09.05.2023, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021. Таким чином, на момент укладення договору факторингу у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 78686695, оскільки відповідач, на час укладання договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинним договором.

Отже, як зазначено вище, передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17). При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

На підставі викладеного суд вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу від 14.06.2021 до відповідача за договором позики № 78686695, який був укладений 09.05.2023 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а тому приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором позики відсутні, оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів" не мало права на відступлення права вимоги, яким він не володів.

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника, ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.11.2024.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Код 335625014; юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, фактична адреса: вул. Лісова, 2, 4 пов., м. Бровари Київської області, 07400),

Представник позивача: Кожухівський Ярослав Ігорович (РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса длялистування:вул.Лісова,2, поверх4,м.Бровари,Київська область,07400);

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 );

Представник відповідача, адвокат Підодвірний Тарас Іванович, РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Анатолій КОРЧКОВ