Рішення № 122942280, 11.11.2024, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9482/24

Провадження № 2-а/750/123/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

у липні2024року позивач звернуласьдо судуз позовомдо Департаментупатрульної поліціїпро визнанняпротиправною таскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2476512 від 25 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, мотивуючи свої вимоги тим, що не було належним чином доведено факт порушення, без з`ясування та роз`яснення обставин справи, які мають для неї значення, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки на її транспортному засобі були ввімкнені протитуманні фари, що допускається приміткою до п.19.1. ПДР, тому постанова пропритягнення їїдо адміністративноївідповідальності єпротиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки всі зауваження позивача як підстави для скасування оскаржуваної постанови не знаходять свого підтвердження, носять суто суб`єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності, також додано диск з відеозаписом правопорушення.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 262КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі від25.06.2024серії ЕНА№ 2476512позивача притягнутодо адміністративноївідповідальності увигляді штрафуу розмірі510грн зач.2ст.122КУпАП,за те,що 25.06.2024о 23год.13хв.в м.Чернігові повулиці Доценка,1,водій керувалатранспортним засобомбез ввімкненогоближнього світлафар утемну порудоби,чим порушилап.19.1.а.ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N? 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 ПДР водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування автомобілем у дорозі.

Згідно з п. 19.1 а) ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої, зокрема, на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Пункт 1.10 ПДР передбачає: темна пора доби частина доби від заходу до сходу сонця; недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо;

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що законодавець чітко визначив умови руху в темну пору доби та передбачив безальтернативне правило, що на всіх механічних транспортних засобах, що рухаються має бути увімкнене саме ближнє світло фар.

Ч.2 ст.122КУпАП передбачено порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1 ст.247КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію відеозапису.

Стаття 72КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст.242КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №524/4247/17, провадження №К/9901/23689/18, погодився з висновком судів попередніх інстанції, що "наданий Відповідачем до суду відеозапис, в якому зафіксований момент правопорушення є належним та допустимим доказом згідно статті 73 - 74 КАС України". Також зазначив, що "не заслуговують уваги доводи позивача про те, що відеозапис, здійснений на відеокамеру поліцейського, не є доказом по справі, оскільки згідно наказу МВС України № 111 27 березня 2009 року "Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС"інспектор ДПС має право використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР.

Враховуючи викладене, поліцейський розглянувши всі обставини справи та оцінивши докази вчиненого правопорушення цілком правомірно дійшов до висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки в темну пору доби на транспортному засобі має бути увімкнене освітлення, протитуманні фари можуть використовуватися на транспортних засобах в зазначену пору доби тільки з дальнім або ближнім світлом фар, посилання позивача на примітку до п.19.1 суд не приймає до уваги, оскільки остання керувала транспортним засобом саме в темну пору доби, а не в умовах недостатньої видимості, що в свою чергу зобов`язує її, як водія увімкнути на транспортному засобі саме ближнє світло фар.

Судом вважається доведеним той факт, що позивач порушила вимоги п.19.1.а. Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, що вказує на законність постанови у справі про адміністративне правопорушення та є підставою для відмови у задоволені позову.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )до Департаментупатрульної поліції(вул.Ф.Ернста,3,м.Київ,код ЄДРПОУ40108646)про визнанняпротиправною таскасування постановипо справіпро адміністративнеправопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: