Постанова № 122939784, 11.11.2024, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1631/24

Провадження№ 1-кп/467/170/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконфренції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в с-щі Арбузинка клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12024152110000913, внесеному до ЄРДР 12 вересня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, маючого середню освіту, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення проходив військову службу по мобілізації на посаді гранатометника у військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдата», раніше судимого 11.11.2022 вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України

В С Т А Н О В И В:

У судовомузасіданні прокурорзаявив клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходу увигляді триманняпід вартоюстроком до 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, можливість незаконно впливати на свідків і потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , знаючи про наслідки та ймовірну відповідальність за вчинення вказаного злочину, перебуваючи на свободі може переховуватись від суду. Вказане підтверджується, тим, що він вчинив тяжкий злочин, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років. Отже, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 року зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Також, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують обвинуваченого, оскільки вони не надавали ще показання безпосередньо суду. Крім цього, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор вважає, що обвинувачений може вжити заходи до пошуку свідків та очевидців вчинення злочину, які ще не були встановлені та допитані в ході досудового розслідування та схиляння їх до дачі показів, що виправдовують його та не відповідають реальним обставинам справи. ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення так як є раніше судимим 11.11.2022 року вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину під час іспитового строку. Окрім того, відповідно до інформації військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_4 самовільно залишив місце несення служби та перебуває за місцем проживання без дозволу командування військової частини. Вказував на відсутність підстав для обрання більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання.

Захисник заперечувавпроти задоволенняклопотання прокурора,зазначив,що ризики,вказані прокуророму клопотанні,не доведені.Зазначив проте,що ризик того,що обвинуваченийможе віднайтисвідків, які щене буливстановлені тадопитані вході досудовогорозслідування тасхиляння їхдо дачіпоказів,що виправдовуютьйого тане відповідаютьреальним обставинамсправи,є надуманим.Інформація проте,що обвинуваченийсамовільно залишиввійськову частину,не підтвердилась.Прохав обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений прохав обрати йому більш м`який захід, ніж утримання під вартою.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчогосудді Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 16вересня 2024року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12 листопада 2024 року.

У відповідності до ч.4ст.199 КПК Українисуд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується включно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За змістом пункту п`ятого частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст.197КПК Українистрок діїухвали судупро триманняособи під вартоюабо продовження строку триманняпід вартоюне можеперевищувати 60днів.Строк триманняособи підвартою можебути продовженийв межахстроку досудовогорозслідування впорядку,передбаченому КПК України.

У відповідності до ч.1ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3)недостатність застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходівдля запобіганняризику аборизикам,зазначеним уклопотанні.

Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді, судовий розгляд справи по суті не розпочато.

Суд вважає, що наведеного вище достатньо для висновку про те, що висунуте по справі обвинувачення відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» без вирішення питання про доведеність провини під час розгляду даного клопотання.

Окрім цього, суд вважає, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, прокурором доведені.

Так, продовжує існувати ризик переховування від суду, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 років до 7 років, самовільно залишив військову частину під час перебування на військовій службі за мобілізацією.

Суд вважає, що існує ризик впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих, оскільки останні судом ще не допитувалися.

Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, так як останній не був працевлаштований, офіційних доходів не мав, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період іспитового строку, встановленого вироком суду.

Крім цього, суд погоджується з доводами прокурора про те, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: шляхом вжиття заходів до пошуку свідків та очевидців вчинення злочину, які ще не були встановлені та допитані в ході досудового розслідування та схиляння їх до дачі показів, що виправдовують його та не відповідають реальним обставинам справи.

Відтак, вказані обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого. Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та за існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4, 5 ч.1ст.177 КПК Українина даному етапі провадження є недостатніми.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також судом враховуються позиція, викладена у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року: «Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи».

З урахуваннямтривалості обраноговідносно обвинуваченогозапобіжного заходуу видітримання підвартою татого,що судовеслідство посправі судомще незавершено,суд вважає, що продовження вказаного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені раніше ухвалами суду ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час вони виключають можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому щодо обвинуваченого слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Разом з тим, положеннями ст. 196 КПК України не передбачено, що слідчий суддя визначає місце де особа повинна утримуватись під вартою. Таким чином, рішення слідчого про необхідність утримувати обвинуваченого на гауптвахті суперечить вимогам ст. 196 КПК України та виходить за межі повноважень слідчого судді.

Відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно частини 5 статі 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та матеріальне становище обвинуваченого, який не був працевлаштований, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає 60560грн.

Керуючись ст.ст. 331, 371-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходуу виглядітримання підвартоюзадовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 09 січня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560(шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, рахунок отримувача UA688201720355229002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставіч.5ст.194КПК Українипокластина обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

1) не відлучатися із території Первомайського району Миколаївської області без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3) утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими, окрім, як під час судових засідань;

4) здати при наявності на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення заставидо 09 січня 2025 року включно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Попередити обвинуваченого про наслідки невиконання обов`язків, передбаченихст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Повний текст ухвали проголошений 12 листопада 2024 року о 8 годині.

Суддя ОСОБА_1