Ухвала суду № 12293978, 09.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1959/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Літвіної Н.М.,

Суддів: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі до Акціонерного товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод»про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод»про стягнення боргу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства відкритого типу "Крошенський цегельний завод" на користь державного бюджету в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирізаборгованість по податку на прибуток в сумі 124 703, 59 грн. (основний платіж 72 140, 59 грн., фінансові санкції 52563, 00 грн.), по податку на додану вартість в сумі 61498, 52 грн. та на користь місцевого бюджету в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі оренду плату за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 5 286, 79 грн., а всього в сумі 191488, 90 грн.

На вказану постанову суду відповідач Акціонерне товариство відкритого типу «Крошенський цегельний завод»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв»язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем самостійно визначені податкові зобов"язання з податку на додану вартість за період липень - грудень 2009 року в розмірі 63234, 00 грн. та з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік в розмірі 5 291, 45 грн. відповідно до поданих ними податкових декларацій.

17 червня 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведена позапланова виїзна документальна перевірка Акціонерного товариства відкритого типу "Крошенський цегельний завод" за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, про що складено акт №176/23-1/00290682/0100.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення - рішення №0001582301/1 від 17 вересня 2009 року про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 124968 грн., а саме: основний платіж 72405, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 52563, 00 грн.

17 липня 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі винесена перша податкова вимога №1/402 та 05 жовтня 2009 року друга податкова вимога №2/1875.

Вказані повідомлення рішення оскаржені не були, а тому колегія суддів вважає, що вони є узгодженими.

Апелянт посилався на те, що 19 грудня 2008 року Господарським судом Житомирської області відносно позивача була прийнята ухвала про порушення провадження у справі про визнання його банкрутом, якою було накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам боржника та власникам його майна , а також податковій інспекції за місцем знаходження боржника вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження належного підприємству майна.

Між тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що оскільки дія мораторію не поширюється на податкові зобов"язання, які виникли після його введення, та на штрафні санкції за їх невиконання, а тому є підстави для стягнення даної заборгованості з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно до п. 3 ст. 12 Закону - протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи, що строк виконання податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому дія мораторію на виконання цих податкових зобовязань не розповсюджувалась.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод»- залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 16 листопада 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 15 листопада 2010 року.