Рішення № 122938071, 11.11.2024, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1075/24

Провадження № 2/386/436/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О.

розглянувши вписьмовому провадженнів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник ТОВАРИСТВАЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості, шляхом направлення позову засобами поштового зв`язку, який надійшов до суду 27.08.2024, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4199264 від 07.06.2021, в розмірі 60118 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 18.09.2024 позов залишено без руху.

01.10.2024 позивач через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву про усунення недоліків та додав до неї позовну заяву в новій редакції, в якій вказано відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 01.10.2024 позов залишено без руху.

04.10.2024 позивач через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу надіслана копія ухвали суду про відкриття провадження, відповідно до ст. 128-130 ЦПК України на електронну адресу відповідача вказану в позовній заяві та в кредитному, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 08.10.2024, тобто повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відзив на позов не надходив. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, всебічно іповно з`ясувавшивсі фактичніобставини справи,на якихґрунтуються позовнівимоги,об`єктивнооцінивши докази,які маютьзначення длярозгляду справиі вирішенняспорупо суті,приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи зі слідуючого.

Судом встановлено, що 07.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір позики №4199264, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 10000 грн. строком на 30 днів, тобто строк позики до 07.07.2021, які відповідно до цього договору позикодавець зобов`язаний перерахувати на картковий рахунок.

Згідно із п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів 07.06.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 07.07.2021 (п. 1.4 договору).

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику, шляхом переказу на картковий рахунок.

З долученої до матеріалів справи копії платіжного доручення N 48183541 від 07.06.2021 вбачається, щоТОВ "Мілоан"перерахувало НА КРЕДИТНИЙ РАХУНОК № НОМЕР_1 , ОТРИМСУВАЧ ОСОБА_2 кошти згідно договору 4199264 в розмірі 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту N 48183541 від 07.06.2021 основні умови кредитування є кредит у сумі 10000 грн на 30 днів на задоволення потреб , не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, позика надається позичальнику шляхом переказу гна картковий рахунок, забезпечення не застосовується , власний платіж споживача не передбачається, однак суду не надано підтвердження номеру кар твого рахунку, який зареєстрований саме позичальником.

Відповідно до копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 4199264 ОСОБА_2 , вказано дату операції 07.06.2021 надання кредиту 10000 грн, однак із даної відомомсті не вбачається , що особа отримала вказаний кредит та користувалася ним.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 заборгованість за договором позики N 48183541 від 07.06.2021 становив 82 000 грн, з яких 10000 грн тіло кредиту, 48218грн заборгованість за відсотками на дату відступлення, 1900 грн- заборгованість з комісії,.

Позивач , враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 60118 грн, з яких 10000 грн тіло кредиту, 35100 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення, 1900 грн- заборгованість з комісії

16.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ « МІЛОАН » відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за договором 4199264.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», набуло права вимоги заборгованості за договорами кредиту, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язується прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Підписання Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги. Фактор в строк до 10 робочих днів з моменту отримання ціни продажу оформляє та надсилає кожному боржнику повідомлення про право відступлення права вимоги фактору. Фактор надає підтвердження направлення фактором повідомлення боржникам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.1 ч. 1, ч. 2ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно дост. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положеннямистатті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи,ст. 76 ЦПК України.

Докази мають відповідати вимогам належності (ст. 77 ЦПК України), допустимості (ст.78ЦПК України), достовірності (ст. 79 ЦПК України) та достатності (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1ст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором є обчисленням з використанням математичних дій, який має ґрунтуватися на основі інформації про користування відповідачем банківськими послугами, що фіксуються на особовому рахунку клієнта (клієнтський рахунок), та на умовах, передбачених відповідним договором.

Отже, розрахунок заборгованості є письмовим доказом у розумінніст. 95 ЦПК України, але не первинним доказом виконання конкретних операцій з коштами наданими у кредит.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Тож, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до змісту пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженомупостановою правління національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить, зокрема: найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта.

Однак, позивач до суду у встановленийст. 83 ЦПК Українистрок виписку з клієнтського рахунку відповідача не подав.

Своєю чергою відсутність виписки по клієнтському рахунку відповідача позбавляє суд перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, адже суд не має первинних даних про фактичне використання відповідачем кредиту та його повернення повністю або частково.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до норм ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що, на його думку, підтверджують вказані обставини, але разом з тим, не надав до суду для підтвердження виписку з клієнтського рахунку ОСОБА_1 ,разом з цим додав платіжне доручення про перерахування коштів, отримувачем яких вказано ОСОБА_2 , тобто зовсім інша особа, а підтвердження номерубанківської карти,який зареєстрований саме позичальникомна якийвідповідно додоговору позики повиненбув перерахувати коштипервісний кредитор,суду ненадав.

Будь-яких заяв чи клопотань щодо цього доказу позивач до суду не подав, зокрема нічого не вказав про причини через, які цей доказ не може бути поданий ним разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Позивач, не надав доказів на підтвердження позовних вимог, тобто, скористався своїми правами, передбаченим ЦПК України, на власний розсуд.

Відсутність первинних доказів надання Банком відповідачу кредиту, його розміру, можливого часткового повернення кредиту відповідачем не дає підстав суду робити висновок про те, що відповідач отримав кредит і порушив свої зобов`язання щодо його повернення, а також про заборгованість та її розмір.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018р. в справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Проте, сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від ТОВ «МІЛОАН» первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.

Суд відзначає, позивач не довів належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредиту, наявність кредитної заборгованості відповідача, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості.

Так обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд вважає, що лише виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним ним з ТОВ «МІЛОАН».

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За результатами судового розгляду судом встановлено, що позивачем відповідно до приписів частини першої статті 81 ЦПК України не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу на його рахунок (чи видачі готівки) та відповідних виписок з рахунків відповідача.

Окрім цього, суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу та прав відступлення стороною позивача не надано.

Також слід зазначити, що у договорах факторингів сторонами не було досягнуто згоди щодо предмета правочину, а саме портфеля заборгованості права вимоги за заборгованостями кредитних договорів на яку загальну суму, оскільки в договорах вказана сума прав відступлення, однак суду не надано доказів про виконання даних договорів в повному обсязі, оскільки суду не надано підтвердження про перерахування коштів вказаних в договорах .

Крім того, в порушення договорів факторингу боржнику (відповідачу) не надіслано повідомлення про відступлення права вимоги до фактора від клієнта.

З урахуванням наведеного вище, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за договором позики №4199264 від 07.06.2021 від первісного кредитора, відповідно ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, суми, які ним було внесено для його погашення, виписки по рахунку, попередження відповідача про дострокове погашення заборгованості, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу та процентів відповідачу не є можливим, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо розміру заборгованості не підтверджені належними доказами, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговоромпозики №4199264 від 07.06.2021.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17000 грн. покласти на позивача Товариства зобмеженою відповідальністю « КОЛЛЕКТЦЕНТР».

Місцезнаходження позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»: вул. Мечнікова, буд. №3, офіс 306, м. Київ, поштовий індекс 01133; ЄДРПОУ 44276926.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гут Ю. О.