Рішення № 122937625, 07.11.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7022/24

Провадження № 2/201/3065/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 листопада 2024 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду заправилами спрощеного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 12 червня 2024 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 20226, 48 грн. за період з 01 лютого 2021 року по 01 квітня 2024 року, та 3% річних у сумі 07,29 грн., інфляційні витрати у сумі 04,38 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що споживач електроенергії ОСОБА_1 в точці продажу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 є споживачем універсальної послуги з 01 січня 2019 року та приєднався до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору. На ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 .

Проте боржник не виконував свої обов`язки споживача в частині своєчасної та повної оплати за спожиту ним електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з розрахунку, з 01 лютого 2021р. по 01 квітня 2024р., по приладу обліку спожито 11957 кВтг на загальну суму 21 426 грн. 48 коп.

У період з 01 лютого 2021р. по 01 квітня 2024р. споживачем сплачено 1200 грн. 00 коп. Отже, розрахунок суми боргу складає: 21426,48 грн. 1200,00 грн. = 20226 грн. 48 коп. З метою досудового врегулювання погашення виниклої заборгованості, споживачу була надіслана претензія з вимогою про сплату вищезазначеної заборгованості, однак борг споживачем так і не сплачений.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.24-25).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.27).

До суду 04 липня 2024 року надійшла інформація про відсутність відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.28).

Суддя звернувся до Державної міграційної служби України щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.29).

До суду 26 серпня 2024 року надійшла інформація про відсутність відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.30).

Ухвалою судді від 26 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (а.с.32-33).

Представник позивача просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав відповідну заяву. (а.с.36)

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом

Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» відповідно до вимогЗУ «Про ринок електричної енергії»та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14 березня 2018 року, постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг. на території Дніпропетровської області. (а.с.7-17).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 належить домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину (а.с.20-21).

Відповідач ОСОБА_1 в точці продажу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 є споживачем універсальної послуги з 01 січня 2019 року (а.с.14-15) та приєднався до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору. На ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач частково здійснював погашення боргу, а саме вносив кошти у розмірі 1200 грн. Проте, як вбачається з розрахунку, з 01 лютого 2021р. по 01 квітня 2024р., по приладу обліку спожито 11957 кВтг на загальну суму 21 426 грн. 48 коп. А отже з урахуванням часткового погашення заборгованості, сума боргу складає 21426,48 грн. 1200,00 грн. = 20226 грн. 48 коп.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.714ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі ПРРЕЕ) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 13 розділу XVII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про ринокелектричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Судом встановлено, що відповідач користується послугами позивача шляхом споживання електричної енергії, а також здійснював часткову оплату за спожиту електроенергію, а саме за період з 01 лютого 2021р. по 01 квітня 2024р., відповідач сплатив1200 грн., що свідчить про приєднання її до умов договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до умов п. 2.1 Типового договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії.

Згідно з п. 5.10 Договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. В розділі «Термін оплати» Комерційної пропозиції до Договору, побутовий споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Оплата обсягу спожитої електричної енергії має бути здійснена споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору (п. 6.2 Договору).

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Приписами ст.509 ЦК України визначено,що зобов`язання має правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання),а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст.612ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами ст.319 ЦК України визначено, щовласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсудта має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Крім того, приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У статті 67Житлового кодексу Української РСР закріплено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Разом з цим, Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачкам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачки були зобов`язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Вимогами ч.1ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, статтею 322 ЦК України визначено, що на власника покладається тягар утримання майна.

Проте, боржник не виконував свої обов`язки споживача в частині своєчасної та повної оплати за спожиту ним електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з розрахунку, з 01 лютого 2021р. по 01 квітня 2024р., по приладу обліку спожито 11957 кВтг на загальну суму 21 426 грн. 48 коп. У період з 01 лютого 2021р. по 01 квітня 2024р. споживачем сплачено 1200 грн. 00 коп. Отже, розрахунок суми боргу складає: 21426,48 грн. 1200,00 грн. = 20226 грн. 48 коп.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачу електричну енергію, а відповідач був зобов`язаний сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, за період з 01 лютого 2021р. по 01 квітня 2024р, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 20226 грн. 48 коп., 3 % річних7 гривень 29 копійок та інфляційних втрат в розмірі 04 гривень 38 копійки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на отримання плати за спожиту електричну енергію.

Отже, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті послуг зі спожитої електричної енергії у сумі 20226,48 грн., 3 % річних07 гривень 29 копійок та інфляційних втрат в розмірі 04 гривень 38 копійки.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно дост.141 ЦПК Українитакож стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 3 028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282283, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (ЄДРПОУ 42082379) заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 20226,48 грн., а також 3 % річних в сумі 07,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 04,38 грн., а разом 20238, 15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (ЄДРПОУ 42082379) судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (ЄДРПОУ 42082379), м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д.

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 11 листопада 2024 року.

Суддя С.О. Демидова