Рішення № 122934629, 07.08.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7617/24

пр. № 2/759/3232/24

07 серпня 2024 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5 , секретаря судового засідання Пушкарського О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, третя особа - служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа - служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області,

встановив:

ОСОБА_1 заявила позов до ОСОБА_4 , за яким просила визначити місце проживання дитини сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.

Позов обґрунтований тим, що сторони з травня 2018 року перебували у шлюбі, в цьому шлюбі 22.09.2018 року у них народилася дочка ОСОБА_6 , сторони з вересня 2023 року припинили шлюбні відносини, проживали окремо, дитина залишалася з матір'ю, проте відповідач 08.12.2023 року під приводом побачення з дитиною, без згоди матері, забрав дитину до себе і відмовився її повертати, з того часу відповідач обмежує позивачку у вільному спілкуванні із дитиною та не дозволяє їй бачитись з дитиною без його присутності, дитина також позбавлена можливості спілкування з братом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (син позивачки від попереднього шлюбу) та з батьками позивачки. Такі дії відповідача, на переконання позивачки, завдають шкоди дитині. Намагання позивачки вирішити спір в позасудовому порядку до позитивного результату не призвели.

Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 18.04.2024 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

ОСОБА_4 , в свою чергу, подав зустрічний позов, за яким просив визначити місце проживання дитини разом з ним, пославшись на те, що це буде відповідати принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, з огляду на те, що дитина більш прихильна до батька, дитина буде перебувати у звичному для себе оточенні, буде забезпечена належним утриманням та доглядом, тощо.

Ухвалою суду від 12.06.2024 року зустрічний позов прийнято до провадження, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Сторони використали право на подання відзиву, відповіді на відзив, тощо.

З огляду на ці заяви, сторони на своїх вимогах наполягали.

Сторони в судовому засіданні на своїх вимогах наполягали, надали пояснення, що зводяться до викладеного в їх заявах, пославшись на пояснення свідків та письмові докази.

Представники сторін підтримали доводи своїх довірителів, в обґрунтування позиції по спору послались на відповідні йому норми матеріального закону.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, на рішення у справі поклались на розсуд суду.

Судом встановлено таке.

Сторони не заперечують і це підтверджується доказами, що вони перебували у шлюбі з 05.05.2018 року, в цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась дочка ОСОБА_9 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2024 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідачем не заперечується, що з вересня 2023 року сторони проживали окремо, позивачка з дочкою та сином від попереднього шлюбу близько двох місяців проживали з батьками відповідача, після чого перебрались до батьків позивачки, 08.12.2023 року відповідач забрав дочку до себе без наміру повернути матері.

Відповідач пояснив такі дії тим, що вже на той час був наявний спір про місце проживання дитини.

Згідно зі ст. 160 ч. 1 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини , якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, відповідно до ст. 161 ч. 1 СК України, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 154 СК України встановлено право батьків на звернення до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Отже, сторони вправі звернутись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

На час розгляду справи дитина проживає з батьком в орендованій квартирі АДРЕСА_1 .

Позивачка відновила стосунки з попереднім чоловіком ОСОБА_10

Сім'я позивачки, на час розгляду справи, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на правах орендарів (див. договір оренди житлового будинку).

За місцем проживання як позивачки так і відповідача створені належні умови для відпочинку, розвитку та навчання дитини, для дитини виділена окрема кімната, що оздоблена всім необхідним відповідно до її віку.

З огляду на надані документи вбачається, що позивачка і відповідач є здорові, на обліку у нарколога, психіатра не перебувають, до кримінальної відповідальності не притягувались, обидва працюють мають достатній дохід для утримання дитини та для забезпечення інших потреб дитини.

Доводи відповідача та свідка ОСОБА_11 (матері відповідача) про негідну поведінку позивачки по відношенню до дитини не знайшли свого підтвердження доказами.

Напроти, малолітній ОСОБА_12 в бесіді з психологом пояснював про відносини з відповідачем: "Він карав мене до 8 років. Ременем бив. І руками, ногами. Кричав на мене. За те, що я неправильно допомогав йому. Він і ОСОБА_6 карав. Я був на Борщагівці. Спав. ОСОБА_6 щось не слухалась, і він її на балконі закрив. Його батьки уже говорили відкрий відкрий".

Психолог також зазначив, що під час діагностичної бесіди ОСОБА_12 , за весь час розмови, ОСОБА_4 жодного разу не назвав на ім'я, що на думку психолога, свідчить про непрйнятя та відразу до нього. Також психолог вказав, що у ОСОБА_12 під час розмови про те, яким чином ОСОБА_4 карав його та ОСОБА_6, виникало завмирання, знижувався тембр голосу, вказане свідчить, що це є травматичним для дитини.

Звернення сторін до правоохороних органів, суду з приводу неправомірної поведінки того чи іншого, вказують лише на те, що між сторонами виникали конфлікти з приводу дійсного спору, в тому числі із застосуванням насильства.

Проте, самі факти сварок та бійки між сторонами, з огляду на явну антропометричну неспівмірність сторін, вказують на неадекватну (агресивну) поведінку по відношеню до відповідачки. При цьому свідками такої поведінки були діти.

Крім того, свідок ОСОБА_11 визнала, що її син в дитинстві проявляв агресію до оточуючих, у зв'язку з чим було прийнято рішення записати його до секції з боротьби "дзюдо", щоб спрямувати цю агресію у спорт. Визнала свідок і той факт, що вона і син припинили спілкування з дочкою (сестрою відповідача) ОСОБА_13 , оскільки та у цьому спорі взяла сторону позивачки.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що позивачка обмежена відповідачем в побаченнях з дитиною, такі побачення можливі лише в час та місці які задовольняють його, побачення можливе лише за його участі чи участі його матері, спілкування засобами зв'язку між матір'ю та дитиною також знаходиться під контролем відповідача. Отже, відповідачем чиняться позивачці перешкоди у вихованні дитини.

У зв'язку з останніми обставинами, суд не може прийняти доводи відповідача про прихильність дитини більше до нього, оскільки така прихильність є ситуативною.

Не приймає суд і доводи відповідача, що дитина не прийме нове оточення, як такі, що є надуманими.

Разом з тим, суд визнає, що розлучення дітей позивачки є травмуючим фактором для них, про що зазначено у висновку психологічного обстеження.

З наведеного суд приходить до висновку, що сторони по відношенню до дитини формально перебувають в рівних умовах.

Проте, суд з огляду на вік дитини, її стать, очевидну потребу дитини у спілкуванні з братом, за умов схильності відповідача до агресії, в тому числі і до дітей, та за обставин коли відповідач чинить позивачці перешкоди у вихованні дитини, суд знаходить за необхідне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 разом з матірю, що на переконання суду буде найкращим чином відповідати інтересам дитини.

Таке рішення корелюється з відповідною практикою Верховного суду та прецендетною практикою Европейського суду з прав людини.

Саме до таких же висновків прийшла і комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, що затверджені рішенням сільського голови №131 від 04.07.2024 року.

При цьому це рішення не позбавляє батька приймати участь у вихованні та утриманні дитини.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити, за необгрунтованістю.

Оскільки, на час ухвалення рішення у справі дитина проживає з відповідачем, то суд відповідно до приписів ст. 161 СК України, вважає за необхідне покласти на відповідача обов`язок передати дитину матері.

За таких рішень, витрати понесені позивачем на розгляд справи, що складаються з судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. мають бути їй відшкодовані відповідачем відповідно і на підставі ст. 141 ЦПК України.

Витрати, понесені відповідачем, розподілу не підлягають.

Заходів забезпечення позову судом не вживались.

На підставі ст.ст.151-155, 157, 161 СК УКраїни, ст.ст. 11, 14 Закону України "Про охорону дитинства" керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) передати малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення буде виготовлене не пізніше десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий Сенько М.Ф.